пʼятницю, 22 січня 2016 р.

Боротьба за зброю

Фото 1. Лист з військомату
 Вчора відбулась нарада з спеціалістами управління освіти, які повинні підготувати статистику і опис військового "майна", яке колись КГБ відібрало у шкіл. Ця робота почалась у відповідь на лист з військомату на ім'я голови ЛОДА Синютки (фото 1). Моя позиція була така - треба хоча би ОДИН ММГ АК-74 (47 або інші) в школи, де є принаймні металева шафа та грати на вікнах. Але текст листа містив прохання подати кількість згідно норм забезпечення. А цих норм НЕМАЄ! Т.б. "бачиш норми забезпечення! - Ні. - І я не бачу! А вони Є!"  Справа у тому, що є уроки, де зброя має бути обов'язково, бо як ти здаси норматив з розбирання-збирання АК, як навчиш споряджати магазин, якщо немає ні його ні набоїв? Я не кажу про тактичну та стройову підготовку. Нормативна база спеціально з цього предмету залишалась радянського зразку, тому зараз ніде не подана. Але ось з медико-санітарної підготовки весь опис майна та нормативна кількість є! Укотре пересвідчуюсь, що система радянської бюрократії помножена на чітку роботу саботажу старої проросійської номенклатури створює перешкоди для ЧЕСНОЇ гри і для створення нації, яка може себе захистити. Ну як пояснити вчителю, який отримав у мене навчальну зброю, як діяти якщо його запитають в транспорті чи на вулиці, де він взяв Калаш. Як йому пояснити, що у мене ці макети тупо заховані
Фото 2. Він втомився від війни, а ми втомлюємось від клятих бюрократів!
в шафі за камуфляжами, а не у сейфі. БО Я НЕ ВВАЖАЮ, що деактивована зброя має мати такі суворі вимоги, як і РЕАЛЬНА зброя! Я противник того, щоб школи витрачали кошти на служби охорони та сигналізацію, бо у шафі лежить масогабаритний макет та алюмінієві копії гранат! Це безглуздо. Але є дозвільна система МВС (тепер Поліції). І як її обійти? Не всі ж хочуть діяти як я, плюючи на ці норми. І наш проект Самооборони "Навчальна зброя у школи!" також по суті нелегальний! Але то пусте. Ми і не з таким давали раду!

вівторок, 19 січня 2016 р.

Форт - сучасність чи спадок минулого? Роздуми про оборонпром.

Фото 1. Лист керівництву  "Форт"
Напередодні нового року керівник Центру військово-патріотичного виховання "Галичина" С.Хараху був проїздом у Вінниці. Звісно ж не зайти у гості до флагмана українського оборонпрому - підприємства "Форт" було би поганим тоном. Історія налагодження співпраці з Центром Самооборони має вже майже річну історію. На фото 1 лист до керівника підприємства про наміри налагодити співпрацю. Ідея співпраці банальна - українська зброя Є НЕВІДОМОЮ широкому загалу. Її не бачили ні мобілізовані, ні демобілізовані. Її знають одиниці з кадрових військових та інструкторів ЗСУ та Нацгвардії.  А Калаш - найкраща зброя, як кажуть колишні вояки з часів радянської армії. Краща справа є з особистою зброєю - різними модифікаціями пістолетів "Форт". Ними екіпірована Нова поліція України. А стрілецька зброя? Чи вона лише у віп-чиновника Турчинова (фото 2)? А у бійців - різний радянський морально застарілий металобрухт. Так, такої радянської зброї є повно на військових складах. Модифікації та модернізація АК також присутня на підприємстві "Форт". АК Форт випускаються в чотирьох модифікаціях:
Форт - 201- зі складним вниз металевим прикладом;
Форт - 202 - зі складним на сторону металевим прикладом;
Форт - 205 - з дерев'яним прикладом;
Фото 2
Форт - 206 - з телескопічним прикладом. Але це цивільні карабіни. З бойових є АКС-74 Ф, наприклад, та ін.












Але найцікавішою є нова стрілецька зброя, яка вже є на озброєнні певних українських підрозділів. Озброїти ж всіх військових  Україна не спроможна через високу вартість. Адже комерційна ціна одиниці зброї починається з 3,5 тисячі доларів. Хоча ізраїльський "Тавор" на базі якого виросла вся лінійка булпапівських Фортів нав ринку коштує близько 1-1,5 тисячі доларів (дані з монографії одного військового науковця). Робіть висновки самі. Отож, знайомимось - лінійка нової зброї "Форт" (фото 3, 4, 5)
Фото 3

Фото 4

Фото 5
 Задача ж нашого Центру полягає у тому, щоб отримати для навчальних цілей найпоширенішу штурмову гвинтівку Форт-221 у вихолощеному варіанті. Адже вишколи, які проводять інструктори Самооборони, відбуваються з використанням старої радянської зброї - масогабаритних макетів АК-74С та АКМ. Звісно ж, коли є українська сучасна зброя, проводити тактичні та вогневі навчання є ідеологічно не вірно та не відповідає сучасним вимогам гібридних війн. Що можна казати, коли у Львові ще навчають і у Академії сухопутних військ і у військовому ліцеї Героїв Крут на старих зразках радянської зброї. І це готують українських військових командирів! А призовну молодь стріляти з АК навчать вже у армії. Про сучасну ж українську зброю треба вчити молодь ще зі шкільної лави під час уроків Захисту Вітчизни. Поки що ця тема відсутня у програмі Міністерства освіти. Перемовини ж Самооборони з КНВО "Форт" тривають.
Візит показав, що підхід до роботи з клієнтом залишається ще радянським. Так заступник директора з режиму (колишній кгбіст за поведінкою) відповів на моє запитання, чому вони не хочуть прийняти (за наш кошт!) делегацію військових, бізнесменів, політиків та держслужбовців з Львівщини для знайомства з підприємством, що це ... "НЕ НА ЧАСІ". Це якась суцільна зрада! Видати навчальну зброю в школи - не на часі, популяризувати українських виробників зброї - не на часі. Форт навіть не має фірмового магазину чи виставкової зали на підприємстві. Добре, що хоч каталоги вже сучасного зразку.
Дуже сподобалась і робота відділу збуту і його керівнички. Вона розуміє, що комерційно привабливим підприємство може бути лише працюючи з кожним клієнтом. Однак аналіз зброярських крамниць Львова показав слабку присутність зброї українського виробника. І наразі навчальна зброя цього підприємства коштує так як і бойова. Отримати ж офіційні ціни виявилось неможливим. Хоча зброя київського приватного підприємства "Зброяр" вже на сайті представлена з цінами і у гривнях, і у валюті! деталі тут. На квітень місяць планується лекція з презентацією підприємства "Форт" у Академії сухопутних військ для курсанті та викладачів. Точніше дати та місце презентації буде на сайті Самооборони.

середу, 6 січня 2016 р.

Різдвяна зустріч з воєнкомом

Напередодні Різдва 6 січня зранку відбулась зустріч керівника Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" з військовим комісаром Львівської області полковником Миколою Садовським. Зустріч відбулась за сприянням керівництва обласної державної адміністрації, яка вже добре знає про проблеми патріотів, які працюють у школах та викладають предмет "Захист Вітчизни". Проблема головна - відсутність навчальної зброї та сучасних навчально-методичних посібників. Я спілкувався з воєнкомом з першого питання. Керівництво дуже схвально відгукнулось про особу нового керівника обласного військового комісаріату. Я не буду оцінювати його особисті якості, адже він на такій небойовій посаді новачок, але в армії він уже пенсіонер. От щодо враження так би мовити першого - то це справді військова людина.
Розмова пішла з розгляду мого листа за підписом 32 вчителів Захисту Вітчизни текст листа та відповіді чиновника військомату, яка була у стилі "ми не можемо нічого, ідіть до міністерства освіти... за зброєю" текст відповіді з військомату . Таке враження, що в міносвіти свій склад зброї! І полковник спочатку починає те саме співати - звертайтесь до міністерства і далі за текстом. Він же не знає всього і думає тут прийшов йовбак, якому немає що робити. Розповів я і про перевірки більше року тому з районного віськомату і складання акту про наявні військове засоби та майно у школах, і про скерування прохання про потреби у навчальній зброї до районних відділів освіти, і про лист Квіта просто до міністра оборони з проханням виділити необхідне майно для виконання державної програми допризовної підготовки юнаків для шкіл. Я зрозумів зі слів воєнкома, що не на часі робити деякі рухи, що не справа це військових комісарів. І тут я просто став підозрювати, що він таки дійсно частина системи армії... РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ, Я сказав, таке враження, що війна з Росією закінчиться і тоді стане на часі виділити навчальну зброю у школи? Вже доволі недоброзичливо, бо відчув запах совдепії і бюрократизму, я розповів новому воєнкому про те, що особисто в мою гімназію зброї не потрібно - маю три моделі радянської зброї АК, що я особисто зараз працюю над тим, щоб мої учні навчались на сучасній українській зброї "Форт-221". Я подарував йому каталог, яких є лише кілька у Львові з продукцією цього зброярського підприємства і який я взяв на цьому заводі, бо був на ньому тиждень тому - 30 січня. Домовився особисто про співпрацю з "Фортом", про що напишу у наступній публікації детальніше. Гадаю, що воєнкому було цікаво знати про прямий зв'язок звичайних цивільних патріотів з в/ч № А4558 у Ніжині, яка відома як виробник ММГ і гумострілів з "справжньої" бойової зброї. Полковник попросив контакти до командира частини, щоб взнати що і як. Воєнком також пообіцяв поговорити на цю тему з Полтораком. Хоча питання лише у НАКАЗІ. Бо і без розмови з будь-ким я знаю, що цього радянського залізяччя хоч греблю гати. А у Львівській області в школах лише 7 навчальних автоматів і з них 3 у Центрі Самооборони - у громадських активістів. Маючи прямий телефон до воєнкома (він вчинив як цивілізований керівник європейського рівня - дав візитку), я боюсь, що він у рішення цього питання не включиться - ініціатива карається, як каже армійська мудрість. Але від підтримки громади він відмовився, коли я запропонував йому допомогу волонтерам. Як сказав Садовський - "нє положено по уставу"! Я ледь не розсміявся йому у вічі, на фронті - положено, волонтери бувають аж на передку, куда апріорі "нє положено". Добровольці, яким "нє положено" воюють краще і екіпіровані давно ВОЛОНТЕРАМИ за останнім словом техніки. І у донецькому аеропорту кіборгам бути було "нє положено". А вони послали подалі весь генштаб, і лишились косити сепарів за честь та волю України!
Але всі ці аспекти військово-патріотичного характеру вилізли у такому завданні комісара як забезпечення 100% призову та мобілізаційних планів. А як забезпечити 100%, бідкався полковник? Звісно ж ніяк, бо молоді хлопці НЕ ХОЧУТЬ ЙТИ ДО ВІЙСЬКА, бо за два роки уроків Захисту Вітчизни вони не тримали зброї у руках, вони знають лише про біди армії та тупорилість служби у війську. А я це знаю, бо мій син зараз ТАМ служить. А скільки розказують ветерани, які вертаються звідти. От з цим і борються десятки однодумців-самооборонівців, правосеків, азовців та айдарівців, політиків і бізнесменів, щоб армія стала нормальною, щоб в ній ХОТІЛИ служити, щоб її боявся ворог. А щодо волонтерів, то полковник помиляється - у Міноборони діє Рада волонтерів, і Давид Арахамія там дає жару. Треба, до речі, йому про наші "качелі" з військоматом розповісти. Чекаємо розвитку подій. Перемога буде за нами! Бо з нами  Бог і Україна!