Військово-медична підготовка

Багато зараз говорять про курси першої медичної допомоги, екстремальної медицини, медицини катастроф та ін. Курс військово-медичної допомоги для молоді та учнів старших класів зараз відрізняється від того, що нам давалось в аналогічних темах довоєнного періоду у викладанні предмету Захист Вітчизни. Наприклад, в бою пораненому ніхто не перевіряє дихання чи пульс під обстрілом, як це вимагають правила звичайна першої медична допомоги. Адже у вас мало часу і ВАС можуть поранити чи вбити. Про ці особливості слід розказувати на заняттях.  Наш Центр рекомендує професійну методичку: Домедична допомога в бою

Особиста безпека

Інтерактивне заняття для молоді

Тема: «Особиста безпека молоді»

Мета: розповісти слухачам про основні правила особистої безпеки у місті Львові, навчити їх основним навичкам забезпечення особистої безпеки під час типових надзвичайних ситуацій.

Обладнання: роздатковий матеріал ГФ «Народна самооборона» з правилами особистої безпеки, зразки засобів активного захисту, анкети.

План заняття:

1.        Вступ та актуалізація опорних знань та умінь учнів.

2.        Мотивація учнів щодо проблематики теми заняття.

3.        Основи особистої безпеки.

3.1. Культура особистої безпеки та її критерії.

3.2. Правила поведінки у типових надзвичайних ситуаціях.

3.3. Фізична та психологічна готовність людини.

3.4. Правова основа громадянина у питаннях захисту життя та здоров'я себе та ближнього.

3.5. Засоби активного захисту.

3.6. Основні прийоми самооборони.

4.        Закріплення отриманих знань у вигляді інтерактивних ігор та прикладних вправ.

5.        Підсумок занять та анонімне анкетування учнів.

1.Вступ. Людина і місто. Проблема злочинності та специфіка  української дійсності.

2.Мотивація слухачів щодо проблематики теми заняття. Чи доводилось присутнім чути про те, що їх хочуть підвезти незнайомці у авто? Що присутні знають про небезпеку вночі. Обговорення. Знайомство присутніх з метою, планом та опис практичних вправ, які чекають їх на занятті.

3. Основи особистої безпеки. Культура абсолютно будь-якої людини базується на його освіті та вихованні і проявляється в її поведінці. У свою чергу культура особистої безпеки в даному плані є невіддільною частиною загальнолюдської культури і вона також проявляється в людській поведінці. Існує п'ять головних критеріїв особистої безпеки: пильність, загальноосвітній рівень, фізичний стан, психологічна готовність, а також спеціальна підготовка щодо питань особистої безпеки.

Якщо, наприклад, говорити про пильність, то вміння полягає у правильній оцінці обстановки, виділяючи при цьому різні чинники, як дружні, так і ворожі. З такої оцінки потім робляться необхідні висновки, по яких згодом коригується поведінки, а також дії людини. Певні уявлення про діяльність кримінальних структур і роботі силових органів, знання певних методів, які вони використовують, а також можливостей спеціальної техніки - все це істотно підвищує рівень особистої безпеки. Освіченість кожної людини щодо так званих червоних зон у місті – це також важливі знання. Ці зони – це райони, вулиці, квартали, де найчастіше стаються злочини. Визначення зон небезпеки у районі школи спільно з учнями.

Ось такий перелік порад щодо особистої безпеки:

- Уникайте прогулянок на самоті в малолюдних місцях;

- Відмовтеся, по можливості, від нічних пересувань, в крайньому випадку, скористайтеся таксі;

- Якщо до вас грубо поводяться з приводу нібито допущеної помилки або роблять вас об'єктом глузувань, не відповідайте і не піддавайтеся на провокації;

- Намагайтеся передбачати і уникати неприємних ситуацій;

- Не зупиняйте, по можливості, машини автостопом і не погоджуйтеся на те, щоб вас підвозили незнайомі люди;

- Ніколи не показуйте гроші або коштовності, їх треба тримати у внутрішній кишені, в дипломаті або в іншому надійному місці;

- Не навантажуйте себе пакунками і пакетами, краще завжди мати свободу рухів на той випадок, якщо виникне необхідність захищатися;

- Якщо хтось заважає вам пересуватися і ви не можете звільнитися,

зверніться до міліціонера, зателефонуйте в дзвінок будь-яких вхідних дверей;

- В незнайомому місті пересувайтесь з картою, яка дозволить заощадити час. З тієї ж причини побільше звертайтеся до різних людей, коли ви шукайте якусь адресу, тому що єдина відповідь може бути неправильною;

- Не показуйте занадто ясно, що ви турист. Прогулюйтеся з місцевою газетою під пахвою, змішуйтесь з юрбою городян;

- Будьте уважні до підворіттях і погано освітлених кутках, намагаючись по можливості їх уникати;

- Якщо якийсь автомобіліст запитує поради, дайте її швидко і чітко або вибачиться, що ви не знаєте цього місця, і не поспішайте погоджуватись супроводжувати незнайому людину;

- Уникайте сідати в порожній автобус, а якщо вам все-таки доводиться робити це, сідайте ближче до водія ;

- Коли ви пересуваєтеся містом, завжди зручно мати в розпорядженні кілька дрібних монет і квитків на міський транспорт. Уникайте місць великого скупчення людей: ринки , натовпу , черги і т.д. Саме в натовпі легко зіткнутися з тим, хто може виявитись злочинцем.

Ось ще кілька порад, які, хоча вони й очевидні, корисно не забувати:

- Звертайтеся до установ для оплати будь-якої квитанції або для продовження терміну дії будь-якого документа не в годину пік і не в останні дні перед закінченням терміну дії документа;

- Виходячи з банку після того, як ви зняли гроші з рахунку, не показуйте їх. Це ж відноситься до тих моментів, коли ви чекаєте своєї черги в касу, щоб за щось сплатити;

- Перетинаючи дорогу, не вискакуйте раптово із-за передньої частини автобуса або зупиненого вантажівки, які закривають огляд водієві; не робіть цього і поблизу поворотів і перехресть або в слабо освітленому місці;

- Якщо ви почуєте постріли негайно відійдіть від вікна і лягайте на підлогу, попередньо вимкнувши світло, пересувайтеся помешканням пригнувшись. Підійшовши до вікна збоку, палицею або шваброю затуліть штори, укрийте дітей у ванній;

- Якщо ви опинилися на вулиці під час перестрілки, негайно лягайте на землю або сховайтеся за найближчим укриттям (стовпом, деревом і т.п.), притисніться до стіни будинку. Щоб не стати жертвою випадкової кулі, намагайтеся не залишатися на середині вулиці і пересувайтесь поповзом або пригнувшись.

Навести приклади з власного життя, які ілюструють теоретичний матеріал.

Адвокати-практики останнім часом зауважують збільшення кількості кримінальних справ, пов’язаних з перевищенням меж необхідної оборони. В разі виникнення подібної ситуації людина може встигнути застосувати проти нападника легальний або не надто легальний засіб самозахисту – газовий балончик, електрошокер, газовий пістолет, викрутку чи інше знаряддя, яке маєте звичку носити у кишені – для самозаспокоєння, тому що друзі порадили, бо живете у небезпечному районі, щоб рідних заспокоїти або просто через моду. Як результат, ваш нападник – у лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями, а проти вас порушено кримінальну справу за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони. В межах розслідування подібної кримінальної справи слідство в обов’язковому порядку перевірятиме, чи не мало місце з вашого боку перевищення меж необхідної оборони.

Клієнти, які звертаються за допомогою до адвокатських об’єднань, зазвичай, знають про існуванням у вітчизняному кримінальному законодавстві інституту необхідної оборони, однак усвідомлюють його правову сутність досить поверхнево. Мовляв, на мене напали – маю право дати відсіч. Ще більшою проблемою є тотальна необізнаність громадян з нормами, які встановлюють так звані межі необхідної оборони та визначають кримінально-правові наслідки їх перевищення.

Загалом, стан необхідної оборони належить до обставин, які виключають злочинність діяння.

Згідно зі ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України (далі – КК України) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

Кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільне небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути цього посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб. 

Однак, право на необхідну оборону виникає у особи лише за певних умов, визначених законом.

Так, оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо відповідні дії вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); суспільних інтересів; інтересів держави.

За загальним правилом не може бути визнаним необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Не можуть також вважатися необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований «потерпілим».

Окрім цього, необхідна оборона може здійснюватись лише від суспільне небезпечного посягання, яке відповідає ознакам злочину повністю або частково.

Також, необхідна оборона має бути своєчасною. Однак за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється, така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Для з`ясування цього необхідно врахувати поведінку нападаючого, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підстави особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну. Наприклад, перехід зброї чи інших предметів від нападника до того, хто захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення посягання.

Важливою умовою визнання оборони необхідною є реальний характер посягання. На практиці можливі випадки, коли особа помилково сприймає дії іншої особи як протиправне посягання на себе. Для таких випадків КК України у ст. 37 передбачає можливість правомірної уявної оборони.

Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто здійснює посягання, а розмір такої шкоди має бути необхідним і достатнім в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 

Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони розуміють смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту визнається явною тоді, коли це, з урахуванням обставин справи, є очевидним для кожної людини, отже і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка мала намір вчинити крадіжку, однак була викрита і не зробила спроб чинити фізичний опір.

Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Якщо нападник, наприклад, озброєний холодною зброєю, особа, яка обороняється, може використовувати і вогнепальну зброю. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони. У нашому випадку, якщо нападника зупинив і змусив тікати постріл у повітря, перевищенням межі необхідної оборони може бути визнане нанесення йому відповідного умисного вогнепального поранення.

Слід зауважити, що правомірним може бути визнане застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об`єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті виключно необхідну для відбиття нападу шкоду. Наприклад, жінка при спробі зґвалтування її у відлюдному місці чоловіком фізично набагато дужчим за неї, пручаючись, наносить нападнику підручними засобами (камінням, гострим підбором черевика тощо) численні удари, які призводять до тяжких тілесних ушкоджень останнього. Об’єктивно було б достатньо одного чи декількох влучних ударів, які на певний час (достатній для втечі) призвели б до втрати нападником свідомості чи орієнтації у просторі. Однак, у таких справах завжди враховується стан сильного душевного хвилювання особи, спричинений у даному випадку посяганням ґвалтівника

Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Чинний КК України передбачає два таких випадки – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони та умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Відповідно до ст. 118 КК України умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Згідно зі ст. 124 КК України умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, карається громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони меншої за розміром шкоди здоров‘ю (середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень) кримінальної відповідальності не тягне, але не звільняє від обов‘язку відшкодувати заподіяну шкоду на підставі вимог цивільного законодавства.

Окрім цього, слід відрізняти випадки перевищення меж необхідної оборони та дії, що несумісні з умовами стану необхідної оборони, передбаченими КК України.

Так, якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду непричетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності, тобто на загальних підставах, передбачених кримінальним законом.

Окрім цього, не можуть вважатися необхідною обороною протиправні чи правомірні дії, спрямовані на захист від гіпотетично очікуваного посягання. Так, встановлення у приміщеннях, на воротах, дверях, парканах приватних садиб різних охоронних пристроїв, які здатні завдати тяжкої шкоди здоров`ю або й позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом тощо), за загальним правилом, не може вважатися діянням, вчиненим у стані необхідної оборони, через його явну передчасність.

Для учнів демонструються зразки легальних і нелегальних засобів активного захисту: газовий балончик, розкладний ніж, тактичний ліхтарик, шокер, пістолет під патрон Флобера, бойовий штик-ніж,заточка. Описуються особливості та ефективність використання даних засобів.

Електрошокер - зброя контактної або безконтактної дії, вражаюча сила якої полягає у впливі розрядів різного ступеня тривалості та напруги, яка може спричинити від звичайного скорочення м’язів до втрати свідомості і перебування у шоковому стані від 5 до 30 хвилин.

 Реакція організму на дію шокера набагато об’ємніше фізичного болю, що відчувається від ураження струмом. Різке і часте скорочення м'язів призводить до тимчасової втрати їх працездатності. Одночасно з цим відбувається блокування імпульсів нервових волокон і короткочасне порушення роботи нервовово-м’язової системи.

 Ефект від застосування електрошокера посилюється, якщо супротивник перебуває під впливом наркотичних, психотропних речовин, алкоголю, або у перезбудженому стані. У цьому основна відмінність застосування електрошокових пристроїв  від використання газових балончиків і пневматичної зброї. Шокер діє, навіть якщо організм супротивника знаходиться в стані зниженої чутливості або після застосування стимуляторів.

При застосуванні електрошоку, одяг не є перешкодою, сила розряду здатна пробити декілька шарів тканини при щільному зіткненні шокера з тілом супротивника. Застосування електрошокера в цих зонах дозволяє досягти швидкого ефекту і вмить нейтралізувати атаку супротивника.

Водночас, слід звернути увагу, що на сьогоднішній день в Україні електрошокером є лише один прилад – «ИР-4», що виготовляється Харківським інститутом електродинаміки, усе інше з юридичної точки зору – є відлякувачем собак, ліхтариком, розрядником, приладом, що імітує електрошокер тощо.

Кому дозволено володіти електрошокерами?

Згаданий вище електрошокер  «ИР-4» є спеціальнм засобом, володіння яким і використання якого дозволено виключно працівникам правоохоронних органів. Порядок його застосування затверджено Наказом МВС № 101 від 13. 02. 1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів)».

Щодо володіння і  використання усіх інших моделей електрошокерів, то ситуація тут досить неоднозначна. Так, 17 червня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про право власності на окремі види майна». До даного нормативно-правового акта був доданий перелік видів майна, яке не може знаходитись у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. В пункті 38 переліку були вказані електрошокові пристрої.

Вказана постанова була прийнята на підставі Закону України, що діяв на той момент, «Про власність» від 07.02.1991 року. Вказаний закон втратив силу з 20 червня 2007 року на підставі Закону України «Про внесення змін і визнання що втратили силу деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України». Отже, на сьогодні дана постанова не чинна.

В результаті цього, поки що в Україні не існує жодного спеціального нормативно-правового акта, який би дозволяв або забороняв громадянам, які не є працівниками правоохоронних органів, володіти усіма іншими (крім «ИР-4») моделями електрошокерів. А враховуючи положення ст. 19 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, володіння такими моделями та їх використання громадянами фактично дозволено.

Також можна здійснити правопорушення, вчинювані з допомогою електрошокера, але можна і запобігти їх вчиненню.

Сам факт володіння електрошокером, не кажучи вже про його використання, може бути підставою притягнення його власника до адміністративної, а в деяких випадках - і до кримінальної відповідальності. Так, ст. 195-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді штрафу розміром від 4-ох до 7-и неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 4800 до 8300 грн.) з конфіскацією електрошокового пристрою у випадку допущення особою порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв, що застосовуються правоохоронними органами. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, тягнуть  за собою накладення штрафу від 5-ти до 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 6000 до 12000 грн.) з конфіскацією електрошокового пристрою.

Коментуючи положення даної статті, слід зробити кілька зауважень:

1. В статті чітко вказано, що санкції можуть застосовуватись лише до тих осіб, які володіють електрошокерами, що застосовуються правоохоронними органами (а оскільки правоохоронцями застосовуються пристрої виключно марки «ИР», то можна зробити висновок, що власники інших моделей електрошокерів не можуть притягуватися до адміністративної відповідальності).

2. Припустимо, співробітник правоохоронних органів вилучає у вас будь-який з китайських приладів, стверджуючи що ви маєте його незаконно. Згідно чинного законодавства, цей прилад має бути відправлений на дослідження (експертизу) експертам-криміналістам. Експерти повинні дати висновок,  чим є цей прилад. Жодна лабораторія на Україні не має в розпорядженні матеріально-технічної бази і зареєстрованої методики досліджень приладів, схожих з електрошокерами. Через це дати чітку відповідь "електрошокер це або відлякувач собак" експерти не зможуть. Згідно із законом, експертиза не може тривати більше 14 днів, тому виріб має бути вам повернено. 

3. Окрім того, на сьогодні не існує законодавчої процедури надання дозволів на носіння електрошокерів  (як, наприклад, щодо надання дозволів на володіння вогнепальною або холодною зброєю, що здійснюється управліннями дозвільної системи МВС). Отже, носити електрошокер в Україні може будь-хто.

Власники електрошокерів можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності у випадку вчинення з їх використанням тих чи інших злочинів. Але ми зупинимося на випадках, коли особа, застосовуючи даний пристрій для самозахисту, здійснює дії, що кваліфікуються як злочин. Захищаючись, особа може нанести нападнику легкі (умисне легке тілесне ушкодження - ст. 125 Кримінального кодексу), середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження (відповідальність за ст. 121, 128 Кримінального кодексу) (визначення ступеня нанесених тілесних ушкоджень здійснюється на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.95), або спричинити його смерть (вбивство з необережності або при перевищенні заходів необхідної оборони - ст. 118 та 119 Кримінального кодексу).

Для уникнення таких наслідків, у разі застосування електрошокера з метою самозахисту необхідно враховувати таке:

1. Як правило, дія електрошокера не викликає довготривалого розладу здоров’я, мінімальний травматичний ефект зводиться до виникнення двох невеликих плям на шкірі в місці контакту з електродами (такі плями будуть більшими в разі, якщо електроди не торкалися шкіри, такі сліди у більшості випадків зникають максимум через 2 години і дуже рідко - протягом часу більше однієї доби, але так чи інакше, ніякі дослідження не можуть виявити відбитки або порушення в тканинах через 48 годин незалежно від того, до якої частини тіла прикладалася дія).

2. При застосуванні електрошокера, не можна завдавати вражень в області голови, шиї та серця. Найбільш чутливими є нижні частини кінцівок, сонячне сплетення, низ живота, верхня частина стегон, підколінні западини.

3. Оскільки при застосуванні електрошокера більше 3-ох секунд можлива короткочасна втрата свідомості нападника, слід у такому випадку запобігти падінню враженого струмом на предмети, контакт з якими (удар тощо) може спричинити отримання ним  тілесних ушкоджень.

Також у випадку втрати свідомості нападником краще за все спробувати викликати міліцію і не залишати його на самоті, оскільки такі дії кваліфікуються як залишення у небезпеці (згідно ст. 135 Кримінального кодексу, під такими діями розуміється завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив її без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан).

Підсумовуючи усе сказане вище, можна прийти до висновку, що володіння електрошокером покладає на громадянина обов’язок не порушувати права та законні інтереси інших осіб.

Тепер про револьвер під патрон Флобера. Вироби які використовують патрон Флобера не можуть бути визнані вогнепальною зброєю з наступних причин: по-перше, вони спочатку не призначені виробником для ураження людини (кухонний ніж не може бути визнаний холодною зброєю), по-друге, їх енергетичні можливості не дозволяють стабільно наносити важкі тілесні ушкодження (вбити людину можна і шпилькою), по-третє, патрон Флобера не є боєприпасом (не може бути визнано вогнепальною зброєю пристрій, який не використовує боєприпаси).

Для зменшення ймовірності виникнення проблем у власників зброї під патрон Флобера необхідно дотримуватися двох правил:

- Використовувати зброю тільки в режимі визначеним його виробником (тренувальна стрільба),

- Використовувати тільки стандартні (сертифіковані) патрони.

Використання ножа або викрутки чи ножа для паперу потребує певних навичок та тренувань. Навчена людина з ножем може дати собі раду з трьома нападниками і більше. Навести приклади.

Якщо ж вам не вдалось запобігти агресії та силовому протистоянню слід знати, що втеча від нападника не може вважатись слабкодухістю, адже ваша мета не нанести шкоди ні собі ні злочинцю, особливо якщо ви цілком мирна людина. Ось кілька прийомів рукопашу щодо уникнення захвату чи травмування під час нанесення вам удару у обличчя. Показати на добровольцях. Закликаємо вас чітко зрозуміти, що ваше невпевнене чи невірне використання прийомів самозахисту, може викликати посилення агресії. Тому ваша правильна психологічна поведінка більш бажана ніж рішення дати силовий опір зловмиснику. Адже ви не є майстер бойових мистецтв.

4. Закріплення знань. Тепер для закріплення заняття я моделюю вам кілька моментів і ви розказуєте мені схему ваших безпечних дій. Навести два-три приклади з особистого досвіду без фінального розв'язку

. Обговорити з присутніми.

Давайте тепер розіграємо сценку з відбиранням коштів у дитини в чи у безлюдному місці двома хуліганами. Під час обговорення зробити зміну умови щодо потенційної жертви (наприклад, вона дитина кримінального авторитета, її брат міліціонер та навчив бити кулаком, дитина 4 роки займається в секції бойових мистецтв і є чемпіоном Львова). Можна зробити гру «Зроби крок» на тему небезпечних ситуацій у місті.

5. Підсумок. У підсумку хочу ще раз нагадати про 5 критеріїв особистої безпеки. Які ж вони? Слухачі називають. Учням роздається анкета.