Сторінки

середа, 22 листопада 2017 р.

Ситуація з допризовною підготовкою молоді. Може нам просто здатись ворогу?

Центр Самооборони "Галичина" вирішив підтримати Департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації у їх боротьбі з обласним військоматом, Міноборони та чиновниками МОНу. Про це я писав ще минулого року ТУТ. Ось вам один з листів... на який НІХТО не дав відповіді! А як може допомогти громада? Самооборона вже 4 роки реалізовує проект "Навчальну зброю - у школи Львівщини!" З ММГ АКМ та АК-74, з М-15 та М-16, з Фортами та іншим військовим майном ознайомились тисячі учнів Львівських шкіл. А дерев'яний макет штурмової гвинтівки Форт-221 був навіть представлений у Адміністрації Президента. Ми створили Петицію на сайті Президента України та маємо три місяці для того, щоб назбирати 25 тисяч підписів, щоб
Порошенко розглянув її. Текст петиції такий: "Повернення військового майна та зброї у школи - найактуальніша проблема щодо матеріального забезпечення військово-патріотичної роботи у освітніх закладах.
У 1988-89 роках по всій Україні відбулась акція силових структур (МВС, військоматів, СБУ) з вилучення військового майна та навчальної зброї зі шкіл.
Кабінети Захисту Вітчизни (колись Допризовної підготовки юнаків ДПЮ чи Початкової військової підготовки (ПВП)) стали розкомплектованими та занедбаними, а сам предмет, подекуди, просто не викладали через проблему з кадрами та ідеологічним концептом: "Нас захистять старші політичні партнери".
З початком військової агресії Росії необхідність відновлення високого рівня військово-патріотичного виховання викликала велику кількість документів та методичних напрацювань.
Однак, досі Міноборони не сприяло поверненню у кабінети Захисту Вітчизни масогабаритних макетів зброї, без якої всі ці роки були марним витрачанням бюджетних коштів на зарплати вчителям Захисту Вітчизни, адже навчити лише з лекцій основам військової справи у принципі неможливо. Також є важливим у наявних шкільних тирах виконувати стрільби не лише з пневматичної зброї, але й дрібнокаліберної за умови виконання необхідних вимог безпеки."
Проголосувати можна ТУТ. За два дня проголосували 37 осіб, сподіваємось підтримка буде більшою, бо 80% шкіл України не має обладнаного кабінету Захисту Вітчизни, не кажучи про ММГ АК. Так у Львові єдиним закладом, який виконує бойові стрільби є Класична гімназія, яка співпрацює з Самообороною, а калаші мають лише 6 шкіл з понад 100. А ще ПТУ, де також НІЧОГО не має з майна. Який там Захист Вітчизни?
Яка би ситуація не була у стосунках між громадою та чиновниками - гіршою чи кращою, конструктивною чи пустопорожньою у плані співпраці, допомагати у благих справах владі треба! От лише що робити, коли влада ВПИРАЄТЬСЯ? По школах Львова почали видавати зроблені з дошки макети радянської епохи - дерев'яні калаші! Тут на верстаті з ЧПУ я вирізаю об'ємні макети штурмових гвинтівок українського виробництва "Форт-221", а кілька вчителів-військових пенсіонерів своїм голосуванням приймають рішення ЗА ВСЮ громаду Львова! Лише два вчителі (обоє переможці конкурсу "Успішні вчителі Львова"!) голосували за проект Самооборони за український концерн Укроборонпром! А керівника Центру "Галичина" С.Хараху, який також номінант "Успішний вчитель Львова" та України (увійшов у ТОП-20 кращих вчителів країни по версії "Global Teacher Prize Ukraine" ), навіть не повідомили про таке голосування. Підозріло виглядає те, що цей "вибір" підтримали і відповідальні за військово-патріотичне виховання у міській освіті чиновники - Б.Шарун та М.Гордон. Здається, освічені українці після Революції Гідності повинні мати гідність, щоб не підтримати прорадянську позицію колишніх офіцерів СРСР та розповісти про те, що в Україні зараз виробляється ціла лінійка сучасної стрілецької зброї та переконати присутніх у непатріотичності такої позиції. Я не кажу про педагогічну компетентність, вимоги якої стосуються викладанню учням сучасних знань та використання сучасних засобів навчання. Ні, вже виготовлено штук 60 дошкокалашів, і бігайте учні невігласами, як темношкірі підлітки Сомалі! Я це кажу абсолютно переконаним у тому, що тренуватись у стрільбі ТРЕБА зі старих радянських АК, бо їх гори іржавіють на складах Міноборони. Але використовувати їх слід на полігонах та у бою. А тактику зі школярами можна ж виконувати з макетами Фортів? Тепер будемо діяти інакше, бо Самооборона попереджала неодноразово, приносила макети Фортів, креслення та надавала усіляку допомогу в організації виробництва і закупівлі НОВОЇ зброї. І у демократичному суспільстві критика, навіть жорстка, - це також ДОПОМОГА! І плювати подобається це чиновникам чи ні! Ми маємо гідність, а інших будемо змушувати її в собі плекати! Бек ту зе юесеса не буде, панове! Ми ворогу не здамося! Ба більше - ми переможемо! Слава Україні!  



неділя, 12 листопада 2017 р.

Військові експерти НАТО про військово-патріотичне виховання. Зустріч з вояками Канади

У Класичній гімназії відбулася зустріч гімназистів з військовослужбовцями з Канади, на якій
військові розповіли про роль, значення та завдання армії. До нас завітали капітан канадських Збройних Сил капітан Jeffrey Adamczyk та два його підлеглі - капрали James Freeman та Jean Patry. Вшановуючи День пам'яті за загиблими у Другій світовій війні, наголосили наскільки важливо є пам'ятати скільки жертв під час Першої та Другої світових війн було принесено задля миру і донести це до свідомості людей є одним із їхніх завдань. З ними також завітав у гості їх перекладач Олександр. Запрошуючи учнів гімназії на цю зустріч я попереджав, що перекладач не буде виконувати свою роботу за моїм проханням, і старшокласникам треба буде спілкуватись вживу англійською. Це викликало додатковий стимул для учнів почути носіїв англійської мови, але було неочікуваним для наших гостей, які навіть висловили думку, що ми якась особлива школа. Я, звісно, їм не заперечив - що є то є,

хоча вважаю, що спілкування англійською має бути нормою для кожною молодої людини та українського вчителя у форматі Нової української школи. Гімназисти вільно і активно ставили запитання канадійцям та потім обмінялись подарунками з військовими за традицією армій світу - шеврони гімназистів та значки на прапорці Канади та шеврони військовослужбовців. Поки тривала зустріч одна талановита дитина навіть встигла зробити дружній шарж на одного з наших гостей. 
Цікавою вийшла розмова з гостями за горнятком кави та цукерками (я пожартував, що то від Президента, вони не відразу його зрозуміли. Адже для них є невідомою наша внутрішня сварка щодо Рошену). 
Як я знав і це ще раз підтвердили канадійські вояки, що у них у школах немає нічого подібного нашому предмету Захист Вітчизни. Вони пояснили, що традиція і престиж військової професії йде від сім'ї. Держава у школах не навчає дітей воювати і тим більше володінню зброєю. На що я їм розповів, що традиції військової доблесті та престижу військової справи серед українців знищували впродовж століть царська росія, Австро-Угорщина, радянська росія, а у ХХІ столітті - дружні до керівництва путінської влади президенти та керманичі освіти та Міноборони. 
Мою позицію щодо популяризації культури зброї серед українського населення сприйняли схвально, адже старші вже одружені капрали розповіли про традиції зброї у своїх сім'ях. І навіть один з них, хто має доньку, розповів як навчає її стріляти, а інший - як купив у подарунок дружині мисливський карабін.
Я спитався чи мали канадці у війську таку вправу як обкатка танком. Один капрал сказав, що було, але не так як у совдепії, а по-іншому. Вони сиділи у засідці біля дороги, по якій їхав танк. І у певний момент капрал викочувався на дорогу під танк, який проїжджав над ним. Після того, як військовий бачив, що танк проїхав, він швидко виймав з підсумку гранату та виконував

Зверніть увагу на ДЕРЕВ'ЯНУ гранату, яку кидає білоруський
вояк під час вправи обкатка танком :)
кидок у двигун. А от коли до України приїхали військові підрозділи однієї з країн НАТО, то на одному з українських полігонів наші їм запропонували пройти "обкатку" танками. Іноземці подивились на це і сказали, що їх уряд не має стільки грошей, щоб компенсувати військовим страхові виплати - дуже великий ризик таких навчань під бойовим танком. І, звісно, вони визнали такі вправи для старшокласників цілковитим безглуздям, як і вивчення радянської тактики та озброєння типу штурмових гвинтівок радянської епохи. Ми разом посміялись над вправами для учнів, які ще є у підручниках Захисту Вітчизни типу фехтування АК з багнетом чи саперною лопаткою. Також вони визнали крайнім ідіотизмом навчати учнів наносити удари багнетом для зняття вартового, які також можна зустріти у підручнику. 
Я з'ясував з розмови, що військова традиція передається з покоління у покоління у канадських родинах, і військовими стали ці вояки, бо змалку захоплювались мундирами членів своєї родини. А як наші учні підуть служити до війська, якщо і у родині і у школі вчителі ЗВ,
колишні радянські вояки, розказують, що у військах молодь буде виконувати накази олігархів та йти у бій проти братів-слов'ян?  І це я чув у Львові у військовому ліцеї імені Героїв Крут у 2015 році! Коли я представив канадійцям альтернативну концепцію програми Захисту Вітчизни, яка зменшує мілітарну складову змісту, а збільшує патріотичну, а також забирає всі радянські елементи військової підготовки та тактики в обмін на сучасні стандарти і стандарти НАТО, то вони схвально на це зреагували, хоча для них така військова підготовка у старшій школі це було абсолютне відкриття.   
Ми попрощались вже як добрі знайомі і, сподіваюсь, наше знайомство було корисним і нашим учням та мені і для військових дружньої нам Канади. 

пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Сучасний погляд на патріотизм.

З 31 жовтня до 2 листопада 2017 року відбувся інтернет-марафон на платформі видавнича група "Основа". Три дні інтерактивного спілкування з кращими фахівцями! У ці дні вчителі з усієї України об’єднались, щоб обговорити зміни у школі та впровадження найновіших технологій для допомоги у нелегкій освітній справі. Ми обговорювали найактуальніші теми, як написали його організатори тут http://osnova.com.ua/marafon/ ,  — інтерактивні вправи,  використання хмарних сервісів, кейс-технологія та метод проектів, готовність до змін, віртуальну вчительську. Мій виступ як спікера вебінару був про інше – про патріотів та патріотизм. 30 хвилин – це мало для такої теми. Але, маю надію, я зміг донести про важливі аспекти патріотизму аудиторії в он-лайн режимі. Також найсвіжіші методики та проекти у галузі патріотичного виховання у моєму досвіді - це таборування "Гайдамацької Січі". Якщо цікаво почути мою позицію, можна подивитись це на ютюбіТУТ.