 |
Щойно побачив ці теми, які пропонують для вивчення. Трохи історії. У 2017 році майданівська влада запросила мене до робочої групи, де створювали нову програму предмету Захист України. Як сотник Самооборони я там провів революцію, змістив призначеного МОН російськомовного голову роб. групи ухилянта Лелеку. Пробив з 7 своїх тем 4: Розділ "Національна безпека України", теми "НАТО", "Тактична медицина", "Історія російсько-української війни 2014-...". Три теми не вийшло протиснути, бо нас було лише 2 проти Кононенка, Гнатківського, Поліщука, Лелеки та Бахтіна з його радянським підручником і ще 7 прикормишами МОНу. Але нам з Павловим вдалось зламати систему. Потім був підручник, суд проти брехливого підставного автора підручника Гнатюка і "Генези". Війна з старими відставниками-вчителями на місцях, які доводили, що радянська зброя краща у світі, а російська армія 2 у світі. Це все є на сторінках моїх каналів в Ютюб та на професійному блозі. Посилання в першому коментарі.
Тепер сьогодення. Куп'янськ. Гримлять гармати, йдуть штурми. Але це робота інших бійців. Я поки сиджу напоготові і, маючи старлінк (курва в якому є навіть ТРАНСПОРТНИЙ режим!!!), читаю освітні новини. Ось це і прочитав. І 2 мої авторські теми з 2017 з'явились НАРЕШТІ - "Культура індивідуальної безпеки" і "Основи пілотування БПЛА" (так я пропонував лише для 3 уроків у програмі). Це лише ми наздоганяємо технічну революцію в ЗСУ. Бо 3 тема, як видно, не на часі. "КУЛЬТУРА ЗБРОЇ". Це про те, чому не можна стріляти і нападати з ножем в цивільних. І чому зброя має бути в кожній українській родині. І чому коли ти підеш до війська, ти будеш мати найсучаснішу зброю і будеш реальним захисником. І саме через ЦЮ КУЛЬТУРУ ворог не захоче нападати на країну, в які виховується Культура зброї у сім'ї і у школі! Тримаємо стрій! Ще кілька років війни, убивства в тилу потрібні, щоб державні інституції допетрали, ЩО ТРЕБА НАЦІЮ вчити бути озброєною!? 6 тем з 7 завдяки війні і 100 тисяч загублених життів українців... Так ще жоден предмет не змінювали в освітній галузі жодної країни. І це капець як сумно...
