середа, 17 травня 2017 р.

Культура зброї - жодний ворог не зміг її витравити в нас!

Тема заняття: «Культура зброї»
Український народ починаючи з часів занепаду козацької держави пережив багато хвиль так званої пацифікації – знищення національної військової/мілітарної культури та позбавлення можливості чинити збройний опір агресору. Якщо за часів Київської Русі це робилось шляхом тотального винищення чоловічого населення і перетворення хлопців та підлітків у рабів та яничарів, то пізніше винищували лише войовничих українців та тих, хто мав сміливість повстати та взяти до рук зброю. У ХХ столітті, зброю просто забороняли мати, окрім мисливської та визначеного сегменту холодної зброї.
І ось прийшов час коли у 2014 році офіційні силові структури не змогли  на рівних протидіяти російському вторгненню і  значне (дехто вважає, що основне) мілітарне навантаження взяло на себе громадянське суспільство. Пригадую, як почалось неймовірно швидке  утворення практично по всій території України тактичних бойових одиниць (батальйонів, рот, бригад), підрозділів Самооборони, волонтерських мереж, інформаційних органів, структур обміну полоненими та ін. В процес включились українці по всьому світу, які на вулицях європейських, азійських, американських, австралійських міст проводили акції на підтримку збройної боротьби українців.


Чому це відбулось, чому ми встояли всупереч прогнозам всіх експертів ФСБ та деяких європейських спецслужб?Українці всупереч тиску та репресій радянської влади, наперекір кланово-олігархічної владі незалежної України зберегли  українські традиції та пам'ять про славне і героїчне минуле нашого народу. Жарти про те, що діду з війни ще кулемет під стрихом ховає, досі гуляє українськими землями. Багато громадських рухів та патріотичних організацій передавали і передають з покоління у покоління традиції українського козацтва та військової підготовки. Саме тому хочемо розповісти про особливий елемент національної культури – культуру зброї, яка присутня у багатьох народів світу, повернути її у соціально-культурне життя українського народу.  
Мета заняття:
1. Ознайомити учнів основними елементами культури зброї.
2. Сформувати уявлення про систему цінностей людини, яка готова захищати українську державу.
3. Розвиток власної системи цінностей учня, доповнення її життєво-важливими елементами.

Завдання заняття:
-      Формувати в учнів зацікавленість щодо предмету Захист Вітчизни;
-      Показати роль пересічних громадян у відстоюванні національних інтересів України;
-       розвиток умінь безпечного поводження зі зброєю;
-       формування культури особистої безпеки;
-       спонукати учнів до критичного мислення, застосовувати набуті знання в практичній діяльності.

понеділок, 15 травня 2017 р.

Національна безпека України і світова безпека - ворог у нас один!

Ми запропонували у 2014 році змінити програму предмету Захист Вітчизни у школах України через його пострадянський зміст. Різні наради, зустрічі та обговорення закінчились як завжди по-совковому: «Ми ж сто років так викладали, що там вже міняти». Цього року вже у Міністерстві освіти і науки наш Центр запропонував новий розділ «ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ», з якого повинне починатись вивчення предмету Захист Вітчизни. Учні повинні зрозуміти, що Збройні Сили – лише частина у системі національної безпеки. З огляду на те, що багато призовників потрапляють не тільки до служби у ЗСУ, але й до Нацгвардії та у Державній прикордонній службі України (з 2016 р.), а резервісти можуть служити і в інших державних військових формуваннях, юнаки повинні отримати знання про весь військовий механізм системи нацбезпеки. Розуміння, що саме глобальні механізми стримування воєнної ескалації на території України примусили Російську Федерацію погодитись на підписання Мінських домовленостей, також є важливим для учнів. Важливо також розкрити основні положення законодавства щодо відповідних питань в нашій країні, проти якої здійснюють агресію. Так зміст розділу розглядає механізми і моделі системи світової безпеки, основні положення Стратегії національної безпеки України (Указ Президента України і рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України», Воєнної Доктрини України (Указ Президента України № 555/2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»), дає уявлення про діяльність НАТО та курс України на вступ до альянсу, розкриває проблематику національних інтересів та загроз українській державі.


Мета заняття:
1. Ознайомити учнів основними положеннями щодо функціонування механізмів і моделей системи світової безпеки, з основними положеннями Стратегії національної безпеки України.
2. Сформувати уявлення про комплексність моделей та багаторівневість світової безпеки та національної безпеки України як складової її частини.
3. Розвиток аналітичних здібностей учнів зокрема під час обговорення проблем національних інтересів Української держави

Завдання заняття:
- Формувати в учнів зацікавленість щодо предмету Захист Вітчизни;
- Показати роль різних силових відомств у відстоюванні національних інтересів України;
- розвиток умінь застосовувати знання з інших предметів при аналізі глобальних процесів в життя людства;
- формування культури особистої безпеки в контексті глобальних безпекових моделей;
- розкрити важливість розуміння різних загроз національній небезпеці української держави та важливість цього у житті кожного громадянина
- спонукати учнів до критичного мислення, застосовувати набуті знання в практичній діяльності, зокрема для адекватного відображення різних кризових явищ у суспільстві з точки зору національної безпеки. Далі тут

четвер, 20 квітня 2017 р.

Пропонуємо зміни до нової програми Захисту Вітчизни!

Підготував 8 пропозицій до нової програми Захисту Вітчизни. Натиск роблю на військово-патріотичне вихованням та викорінення радянщини. Наведу свою "улюблену" пропозицію номер 7:
Пропозиція 7.
З точки зору ефективності військово-патріотичного виховного впливу на молодь таким є весь блок знань, який стосується становлення української державності впродовж багатьох століть від часів Київської Русі до подій війни 2014-16 років. А особливо все що стосується військової історії українців. Нова воєнна доктрина 2015 року та реформа поглядів на українську військову історію, очищення її від ідеологічних радянських штампів покликала розробити кардинально новий погляд на викладання уроків історії українського війська для старшокласників у програмі предмету «Захист Вітчизни».
Основним мотивом є те, що через економічну кризу в освіті, забезпечити військовим та дидактичним майном кабінети Захисту Вітчизни у відповідності до вимог та нормативів є неможливим. Тому програму треба наповнити військово-патріотичними уроками та заходами. Історія українського війська викладається за рекомендаціями Міністерства освіти і науки лише у програмі Захисту Вітчизни 10-х класів. На цю тему виділялось раніше лише 20 хвилин одного уроку. В межах цього уроку близько однієї третьої частини навчального матеріалу - це служба українців у військах Радянського Союзу та боротьба з фашизмом у лавах червоних партизан. Запропонований варіант нової програми є таким, коли історію українського війська вивчають в межах 2-х уроків, що є позитивним, але недостатнім нововведенням.
З метою значного покращення військово-патріотичного виховного впливу на учнів 10-х класів від імені експертів комісії освіти і науки Громадської ради при ЛОДА пропоную внести зміни у програму викладання історії українського війська, які передбачають виділення у програмі 4-х уроків на цю тему за наступною структурою:
  • тема 1-го уроку: «Історія українського війська періоду Київської Русі та козаччини» 
  • тема 2-го уроку: «Українські військові формування та участь українців у військових подіях ХХ століття. ЗСУ незалежної України до 2014 року». Слід відзначити, що в межах цього уроку, теми радянського періоду повинні висвітлюватись з точки зору, яка співзвучна з історичним підходом країн Балтії, які вважають своє перебування в складі СРСР окупацією, та вимагають в РФ відшкодування як в правонаступниці Радянського Союзу. 
  • тема 3-го уроку: «Видатні військові лідери українського народу» (для кожного регіону, району, населеного пункту це можуть бути свої героїчні постаті) 
  • тема 4-го уроку: «Нова українська армія 2014-2016 років»
Тут я розповідаю про Бандеру, Шухевича, Коновальця. І окремий урок - "Мілітарна історія Львова"!
Всі пропозиці повністю тут

середа, 12 квітня 2017 р.

Нова стара програма Захисту Вітчизни - стоїмо на місці чи підемо до змін?

У завданнях до предмету Захист Вітчизни останнім пунктом є таке: "Підготовка учнів до
захисту Вітчизни, професійної орієнтації молоді, служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, визначених чинним законодавством." Ми його точно не виконаємо! Такий висновок я зробив після 2-годинної настановчої зустрічі членів робочої групи МОНу щодо підготовки нової програми ЗВ. Справа в тому, що проблеми у викладанні цього предмету - це явище тотальне, про що я знав. А от запропонований проект "нової" програми трохи дивує. Все залишилось по-старому - калаш і пневматична гвинтівка, кидання гранат, багато тактики і стройової. Ми залишили МІЛІТАРИЗОВАНУ програму? Принаймні так виглядає. Почнемо з того, хто був у групі - координатор від МОНу Роман Гладківський (тут йому респект, все в межах законодавства, чітко по часу, налаштованість на співпрацю). Були представники з Інституту модернізації змісту освіти дві панянки. І були гуру військової підготовки: завідувач кафедри військової підготовки Миколаївського національного університету іменi В.О.Сухомлинського – полковник запасу, кандидат історичних наук, доцент Анатолій Бахтін. Але  приїхав він зі своїм заступником з наукової роботи – лейтенантом запасу, кандидатом педагогічних наук, доцентом Віталієм Лелекою. Цей молодий перспективний вчений очолив
групу з підготовки програми рівня "Стандарт". А групу з профільного рівня очолив начальник обласного Волинського військового ліцею, полковник  Павло Боснюк. Були також представник Міноборони, визначні вчителі Захисту Вітчизни (переможці конкурсів, новатори, ветерани АТО), представник ветеранської організації афганців. Також на початок жвавого обговорення встиг і співробітник науково-дослідної частини історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, упорядник видання "Історія українського війська" Василь Павлов.
Свій висновок я зробив вже після завершення нашої зустрічі, коли пив фірмовий чай в ресторані "Східна кухня", куди я також намагався запросити своїх знайомих вчителів ЗВ, щоб провести якесь додаткове обговорення у неформальній обстановці. Але ніхто не погодився по гарячих слідах це робити, чому я здивувався. Всі поспішали і видно не запалились роботою, не надихнулись і цінами ресторану. Відгукнувся лише пан Гладковський, з яким ми продуктивно попрацювали. Зокрема я доніс до нього думку про необхідність робити і навчальну програму і змістовий матеріал сучасним і адаптовним до
реалій життя молоді, а не пострадянським нормативним документам та застарілим Статутам ЗСУ. Адже всім відомо, що майнове забезпечення кабінету Захисту Вітчизни сягає не більше 30 відсотків по Україні. До війська йдуть не більше 15 відсотків призовників строкової служби, бо втікають та ховаються. Військомати беруть участь у допризовній підготовці юнаків 1 з 10. Наприклад, у Львові єдиний випадок РЕАЛЬНОЇ участі був випадок, коли нещодавно військомат позичив макет АК для змагань у школі. І при цьому всьому ми маємо виконувати весь обсяг стройової, тактичної та вогневої роботи, яка забита в проект нової програми. Це НЕМОЖЛИВО! І у черговий раз ми готуємо НЕРЕАЛЬНУ програму. Звісно, є і зауваження до структури розділів. Як мене повідомили, тільки такі розділи можуть бути - мілітарні! А гуманітарний - лише один. І як я можу дати всю глибину патріотизму та героїки українського війська за 1-2 уроки? Мені дають можливість додати 20% - це плюс ще один урок, який я заберу з тактичної, де 26 уроків. Така ж ситуація зі змістом і кількістю годин була всі останні воєнні роки. Далі додали ще 0,5 годин. Щось змінилось? І при цьому НЕ ЙДУТЬ СЛУЖИТИ, а тікають. І до війська приходять ЗЕЛЕНІ непідготовані строковики. Бо програму орієнтують на військо та нормативи, а не на ПОТРЕБИ. Бо на пальцях не покажеш ні тактику, ні ттх зброї, ні нормативи не приймеш. І знання дають минулого століття. Хто чув норматив зі збирання-розбирання штурмових гвинтівок М-16 чи споряджання магазинів натівськими військовими?
Сирники в мароканському ресторанчику допомагали
обмірковувати зустріч
Просто він не поспішає споряджати магазини спокійно увечері після бою. Бо у нього їх 4-6 в бою.І він одиночними валить озброєних калашами ворогів з відстані 400-800 м. хоч цілий день, а ті не знають, хто стріляє, бо на калашах НЕМАЄ оптики і купність така, що натівцю не треба змінювати позицію, щоб вбивати. А про бронезахист я мовчу. От що, наприклад, писав наймаститіший серед всіх присутніх полковник Бахтін про стрілецьку зброю і про відсталість АК: "Серед багатьох причин, які призвели нас до сьогоднішнього невтішного становища, є певна ―заслуга тих, хто своїми невмілими та непомірними вихваляннями перетворили автомат Калашникова на ―ікону і готові сьогодні з піною у рота доводити, що кращого за цей автомат взагалі нічого в світі не може бути... Україні буде тяжко протиставити що-небудь американській стрілковій зброї, яка вже сьогодні значно ефективніша за нашу і має тенденцію в подальшому покращуватись. І мова йде не тільки про американську гвинтівку М16А1 під патрон 5,56 × 45 (до речі, він набагато потужніший, ніж
От з такими макетами я навчаю роботі у бойових двійках.
наш 5,45 × 39), але і про більш потужну зброю під патрон 7,62 × 51". А коли ми планували воювати з американцями? :) Це я також і про те, що глобальні системи безпеки і національну систему безпеки в новій програмі не знайти. А ми вже скасували позаблоковий статус і рухаємось до американців - у НАТО. Камо грядеші, панове?



Джерела інформації
1. Бахтін А.М. "Війни шостого покоління" 2008 р.  http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/history/2008/88-75-29.pdf

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

6 годин в Академії сухопутних військ

Оце актова зала!
    Два дні Національна Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного проводила навчання для вчителів Захисту Вітчизни Львова. Оскільки ніякої аналітики ніхто не проводив щодо ефективності дводенного навчання, то я буду писати лише свої враження. Те, що Навчально-методичний центр освіти міста Львова організував давно обіцяні заняття на базі військової академії і розуміє необхідність працювати над підвищенням компетентності вчителів, є нормальною реакцією на сучасний стан справ – низький рівень викладання предмету та військово-патріотичної роботи серед молоді. Не буду далеко ходити – 90% юнаків ховаються від призову. Це теми іншої розмови. Отже два дні по 3 години – з 15.00 до 18.00. Перший день - це були лекційні години. Почалось з реклами закладу і виступу полковника одного з керівників закладу. Оскільки програмок і розкладу ми не мали, вибачаюсь за відсутність прізвищ. Лекції читали в супер обладнаному залі – одних величезних екранів було 4 і по центру висувний велетенський екран для здоровезного проектора.
А це мрія кожного фізрука
Ну весь фарш видно на фото. Перші  дві заняття послухали тактику та інженерну справу. Пішли на перерву. Першу корисну собі річ я зробив – це збігав на турнічки. Комплекс для фізо тут шикарний. Трохи розігрівся і сів слухати лекцію про вогневу підготовку. І, о Боги, нам почали розповідати про ТТХ… «Фортів»! Про те, що я розповідаю два роки! Було цікаво і все ніби гуд до моменту запитань та порад почитати додатково російський журнальчик «Оружіє» за 2006 рік. Для вчителів Захисту Вітчизни, які не мають в школах ВЗАГАЛІ НІЧОГО з військового майна, українська зброя ще й буллпап, це щось супер-супер! От чого не почув так ось цього. В кінці 2009 року Кабінет міністрів України видає указ про прийняття на озброєння прикордонних військ, СБУ та зовнішньої розвідки штурмової гвинтівки TAR-21,
Це не ресторан. Це вбиральня!
кулемета Negev і снайперської модифікації гвинтівки Galil, які виробляються на НВО «Форт» за ліцензією Israeli Weaponary Industries. Ціна в Україні складає 4500-5625 доларів США, при цьому оригінальний карабін в роздрібній мережі в Ізраїлі коштує близько 1500 доларів, в США 2700, а в Канаді близько 3000 доларів США в версії 5.56 мм. У нас же відпускання ціна заводу понад 4000 доларів. Хочете придбати? Та будь ласка купити Форт-Тавор 170 тисяч гривень! А нам офіцер з кафедри вогневої підготовки торочить про 1 тисячу доларів плюс коліматор за 600 баксів. І ось було два питання з залу, на які викладач НЕ ДАВ відповіді. Про договір з виготовлення М-16 між Укроборонпромом і американцями офіцер

Я взяв свій дерев'яний макет, а колега - бойовий.
А здалека різниці немає!

Розібрався з системою кріплення ременя.
відповів, що це … фейк (вивчив неруське слово, скотиняка!).Прошу пробачення колего педагог, ось вам посилання на офіційний сайт Інфа з сайту концерну Я дав запитання другим про гарантійний ресурс стволів АК і Форт-221, думав перевірю свою інфу, раптом джерело збрехало. І тут чую, що в Ізраїлі може стволи Таворів і довше служать, а як у нас їх роблять, то ви самі знаєте. Я подумав, що у мене слухова галюцинація. У нас немає технології виготовляти
А це Форт-АК
стволи, ну не залишились у нас німці з того часу як налагодили випуск АК-47 для радянського воєнпрому! Всі стволи з Ізраїлю! І ресурс у них по гарантії 10 тисяч пострілів. Калаш немає гарантійного ресурсу. Він має просто ресурс до 20 тисяч. Але я знаю людей, які мали такий розкид на 50 метрів НОВОГО АК-74 з коробки в мастилі. Неякісні радянські стволи може витримують довго, проте купність з кожною тисячею буде зменшуватись сильно. Вертаючись до Фортів, то їх стволи прослужать більше ніж у АК. І ось чому. За словами одного командира, який у свій час був начальником полігону, реальний ресурс АК 74 - приблизно вдвічі нижче заявленого, і в міру зношування каналу ствола купність стрільби падає настільки, що зброя стає непридатною для бойового застосування. Він також розповів про те, що коли на стрільбище приїжджали генерали постріляти під горілочку і шашличок, вони вимагали собі АКМи кінця 70-х років випуску. Автомати з середини 80-х робляться з «сирої» сталі (а що, стволи виточуються в повністю автоматизованому режимі, чим м'якше матеріал - тим довше пропрацює верстат), на хромі стали економити, і в підсумку стали
гнати таке гівно, що слів немає - у них ефект перегріву проявляється набагато більше. Отакі то
Вся виставка наявної продукції Форт.
І моя продукція також :)
справи! А цього офіцер-викладач не знав і близько не пояснив. Чесно тупо з’їхав з теми. Я махнув рукою.
А це затвор Форт-221. Тонка штучка.
Другого дня я приїхав зі своїм макетом Форта-221 відразу пішов на заняття, де лежали бойові Форти, послухав, подивився, зробив фотки, подякував і пішов геть. Це мені було цікаво, решта не дуже, тим більше, що мене чекали на нараді щодо закупівлі обладнання для кабінетів Захисту Вітчизни.У нас також буде свій фарш! Скоро…

















пʼятниця, 31 березня 2017 р.

Сучасний тероризм

Сьогодні у Маріуполі вбили офіцера контррозвідки - підірвали його автомобіль. А місяць тому проводив заняття на тему тероризму для учнів і гостей гімназії, які прийшли на День цивільного захисту в нашому закладі. Тому вирішив викласти своє заняття на блозі. Наш ворог хоче зруйнувати нашу державу і руками убивць-терористів окрім інших видів неоголошеної війни. Ми повинні це розуміти і донести нашим вихованцям. 
Тема заняття: Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття.

Структура заняття

І. Організаційний етап..................................................................................... 2 хв.

ІІ. Тренування особового складу................................................................... 2 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності......... 4 хв.

ІV. Вивчення нового матеріалу....................................................................... 75 хв.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів .......... 4 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку.......................................................................... 2 хв.

VII. Домашнє завдання.................................................................................... 1 хв.

Хід заняття

І. Організаційний етап

1. Шикування особового складу (двошеренговий стрій).

2. Привітання та доповідь викладачу.

3. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування особового складу. Виконання наказу «Розійдись», повернення у стрій за командою «Відділення – до мене!».

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

1. Опитуваним особового складу (узагальненим знань, отриманих на минулому занятті).

2. Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

IV. Вивчення нового матеріалу

Мета

Розповісти про загрозу сучасного тероризму, навчити правилам поведінки під час теракту.

План заняття

1. Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття.

2. Заходи протидії тероризму.

3. Правила поведінки, якщо стався теракт.

1. Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття

Наприкінці XX – початку XXI ст. тероризм став справжнім лихом наряду з глобальними кліматичними змінами, зменшенням запасів природних ресурсів, дефіцитом питної води, продуктів харчування, посиленням міграційних процесів, а також зростання ризиків виникнення масштабних надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Від поодиноких актів насильства (вбивства політичних лідерів країн, визначних діячів демократичного руху) сучасні терористи дедалі частіше переходять до масового фізичного знищення невинних людей.

Визначення терміну «тероризм» — питання проблемне, оскільки в наш час існує понад 100 визначень цього явища. Однак жодне з них не підтримане міжнародною спільнотою як загальновизнане. Українські юристи зазначають у законодавчих актах України, що тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах: як злочинне діяння, як терористичні групи (організації) та як терористичні доктрини. Також варто розрізняти тероризм від лат. terror — жах, страх від терору — політики залякування, придушення політичного супротивника насильницькими засобами.
Закон України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 № 638-IV трактує тероризм - суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Події 11 вересня 2001 р. в США (зруйнування Всесвітнього торговельного центру), вибухи і захоплення заручників у Москві та інших містах Росії, серія терористичних актів на транспорті у Франції, Іспанії та інших країнах призвели до загибелі тисяч людей. Діяльність масових терористичних організацій («Аль-Каїда» та ін.) створюють серйозну загрозу людству в усьому світі.

Боротьба з тероризмом стає наразі справою не лише державних спецслужб, до неї тепер залучаються формування цивільної оборони, а також населення. В Україні з 1998 року діє спеціальний Антитерористичний Центр при СБУ, а у 2015 році – новий рід військ - Сили спеціальних операцій – це окремий рід сил, є складовою ЗСУ, який відповідно до Закону України “Про Збройні Сили України”, може залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством та ін.

В останні роки одними з розповсюджених надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру є випадки тероризму. Протидія цій погрозі складає одну зі стратегічних задач забезпечення безпеки країни. Сучасні акти міжнародного вандалізму, коли камікадзе нанесли нищівні удари з повітря по Всесвітньому торговому центру в Манхетені Нью-Йорка і Пентагону у Вашингтоні, розв’язані в 1999 році Росією воєнні дії в Чечні та Дагестані, постійні погрози і теракти в Ізраїлі, інших країнах Ближнього, Середнього Сходу й Азії, антитерористична операція на Сході України — це те, з чим зіштовхнувся весь світ на рубежі тисячоліть, причому в не бачених досі найбільш крайніх проявах.

Виконавцями або суб’єктами терористичних акцій можуть бути: держава, її спеціальні служби, міжнародні або національні терористичні організації і центри, політичні, релігійні течії і різноманітні партії, секти екстремістського характеру, злочинні, у тому числі міжнародні, організації, клани, а також групи громадян і окремі особи, що прагнуть досягти своїх цілей із використанням терористичних методів. Наприклад, у січні 2017 році Україна звинуватила Росію на Міжнародному суді ООН у підтримці тероризму. Ми подали позов до Міжнародного суду проти Росії щодо порушення нею Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації. Україна також просить суд в Гаазі застосувати тимчасові заходи щодо Росії на час розгляду справи. Серед них – домогтися від Росії негайно припинити матеріальну й іншу підтримку «груп, що вдавалися до актів тероризму проти цивільних в Україні», і вчинити тиск на такі групи, щоб вони надалі не здійснювали таких актів.

За масштабами впливу тероризм поділяється на внутрішній і міжнародний.

За своєю природою джерела тероризму носять політичний, релігійний характер (у тому числі сектантський), карний і особистісний.

За засобами та формами він може бути традиційним, коли використовується вогнепальна, холодна зброя, вибухові речовини, отрути й інші відомі способи погроз убивств, і технологічним, коли злочинним цілям служать новітні досягнення в області інформаційних комп’ютерних технологій, радіоелектроніки, ядерної технології, генної інженерії, імунології тощо.

З огляду на те, що теракти мають широкий діапазон за об’єктами нападу, географічною характеристикою, іншими особливостями проявів, їм властиві й типові риси. Донедавна для міжнародних терактів були характерними викрадення повітряних суден на міжнародних лініях, захоплення заручників — видатних політичних діячів (дипломатів), вбивства й акти насильства відносно осіб, від яких залежить можливість успіху в досягненні намічених цілей. До яких страшних наслідків можуть привести прояви тероризму, було наочно продемонстровано в березні 1995 року в токійському метро, коли члени релігійної секти «Оун Сінрікьо» застосували з метою отруєння людей високотоксичний газ зарин, що є бойовою отруйною речовиною. За оцінкою фахівців, якби вчасно не були вжито необхідних заходів, наслідки могли б бути значно важчими. Тоді постраждало більше 5 тисяч осіб. Однак число жертв могло перевищити 40 тисяч.

До числа факторів, що визначають зростання тероризму, можуть бути віднесені такі:

• характер економічних, політичних і соціальних перетворень, що не мав єдиного задуму та спрямованості, і процес політичної боротьби, що загострився, де найчастіше різними угрупованнями переслідуються вузько корисливі цілі й інтереси;

• різке розшарування громадян країни за рівнем матеріального добробуту, що породжує соціальну напруженість;

• широка криміналізація в суспільстві, розширення масштабів діяльності організованої злочинності й у тому числі впровадження її державних структур;

• високий ступінь корумпованості владних структур, що дає можливість використовувати в політичній боротьбі кримінальні прийоми і методи;

• відсутність традицій і необхідного досвіду демократичного керівництва державою та суспільством у більшості державних діячів.

Тероризм поділяють на такі види:

· національно-визвольний тероризм, який деколи називають тероризмом національних меншин. Головна вимога – відділення від держави, що їх поневолює, або повноцінної національної автономії для усунення дискримінації і гноблення. Приклади з післявоєнного часу: північні ірландці, каталонці, баски, бретонці, корсиканці, німці Південного Тіролю, франко-канадці, курди та інші. Наявність такого тероризму – яскраве свідчення того, що проблеми поневолених націй та національних меншин, а також регіоналізації під час модернізації державного ладу в другій половині XX століття залагоджені не були, а в ряді випадків навпаки загострилися та проявилися з ще більшою агресивністю, особливо тоді, коли до національного фактора приєднався релігійний (конфлікти: католики – протестанти, мусульмани – християни, юдаїсти). Такими діями були екси та атентати бойовиків УВО-ОУН, які здійснювались на території Польщі до початку ІІ Світової війни (пояснити на прикладах).

· тероризм, пов'язаний з національно-релігійно-визвольними рухами антиімперіалістичного і антиколоніального характеру у Третьому світі (наприклад, Кенія до здобуття незалежності і кашмірська «Армія чистих», палестинські терористичні групи). У зв'язку з невирішенням основних конфліктних проблем (Палестина) та глобалізацією імперіалізму, такі рухи також стають глобальними за місцем дій, але в жодному випадку не перетворюються в «міжнародних терористів». До цієї форми тероризму відносився Осама бен Ладен та його терористична організація Аль-Каїда («Провід»);

· тероризм соціал-революційного характеру. З 19 століття терористичними актами послуговувалися крайні революційні та анархістські організації, насамперед проти влади. У Російській імперії індивідуальний тероризм застосовувала конспіративна організація «Народна Воля». Більш селективно і планово застосовували тероризм до кінця 1917 року більшовики. У 20 були широко відомими Фракція Червоної армії в Західній Німеччині, Червоні бригади в Італії, японська Червона Армія, окремі угрупування в США. Ці групи «нових лівих» у середині 60-х років ХХ століття кинули серйозний виклик не лише режимам, але й цілому суспільному ладові капіталістичних держав.

· правий тероризм, що домагається ліквідації парламентської демократії і запровадження авторитарного режиму, тобто диктатури. Праві групи одночасно протидіють «новим лівим» (наприклад, так було в Італії), розглядаючи їхні акції як загрозу для суспільства, що повинно обрати правий шлях;

· диверсійний тероризм, організатором акцій якого виступають секретні служби держав-противників. Диверсійні терористичні групи опираються часто на«п'яту колону» в державі противника, та здійснюють провокаційні дії. Такими терактами за останній період були провокації щодо консульств іноземних держав у на заході України, убивства журналістів та опозиційних до влади кремля діячів, у яких підозрюються спецслужби росії.

· технологічний тероризм — злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації;

· дехто вважає, що можна виділити також кримінальний тероризм злочинних кримінальних угруповань, проте він переважно не має чітко визначеної політичної мети, адже її затьмарює бажання наживи (економічний мотив або інше). Ось, наприклад, захоплення та підпал органів влади в так звану «Ніч гніву» у Львові у 2014 році і у інших містах по всій Україні був диверсійним тероризмом. Окрім Міської прокуратури та Франківської районної – які сплили і дуже понищили приміщення. Особливо активнічали під час цих ніби «народних» захоплень незрозумілі кримінальні елементи. Внаслідок цих дій були знищені сотні важливих кримінальних справ, нанесені величезні збитки майну і паралізована діяльність судів та прокуратури на певний період.
В мережі можна знайти такі терористичні акти за останній період в Україні (фото 1).
Прокоментувати. А на фото 2 ви бачите як зростає кількість засуджених за тероризм в Україні.

фото 1

Фото 2

2. Заходи протидії тероризм
Основним напрямком протидії тероризму є достовірна інформація про основні організації, що потенційно та реально живлять такого роду явища.

Важливу роль у запобіганні терористичним проявам відіграють запобіжні заходи. Важливо вчасно виявити спостережливість або пильність.

Загальні рекомендації можуть бути такими:

1. У випадку виявлення підозрілого предмета необхідно повідомити в міліцію. Треба мати на увазі, що зовнішній вигляд предмета може приховувати його справжнє призначення. Як камуфляж можуть використовуватися звичайні побутові предмети: сумки, пакети, згортки, коробки, дитячі іграшки тощо. Не можна торкатися, розкривати або пересувати підозрілий предмет. Треба уникати скупчення людей навколо небезпечної знахідки.

2. У разі надходження телефонної погрози треба запам’ятати зміст погрози, уточнити вимоги. Під час розмови звернути увагу та запам’ятати особливості мови злочинця: характер голосу, темп і манеру мови, особливості вимови. Звернути увагу на звукове тло під час розмови, зафіксувати час початку і кінця розмови.

3. У випадку надходження погрози в письмовій формі важливо зберегти записку в первинному вигляді, не залишаючи на ній відбитків своїх пальців, не робити в тексті жодних позначок. Не слід розширювати коло осіб, що знають про надходження погрози. Головне — передати матеріали представникам міліції.

Відомо багато випадків, коли даються свідомо помилкові повідомлення про теракти, які нібито готуються. Часто до таких жартів долучаються учні, частіше через бажання зірвати контрольну роботу. Кримінальний кодекс передбачає за такі злочинні діяння (ст. 259) покарання штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк від двох до семи років. Якщо їх здійснюють неповнолітні, то всю відповідальність за них несуть батьки.

Знання про тероризм як найбільш небезпечне злочинне явище сьогодення, уміння правильне поводитися в разі його погрози та з метою його попередження дають можливість захистити себе і оточуючих від наслідків теракту.

3. Правила поведінки, якщо стався теракт.

Тероризм може бути біля вас і ніхто не застрахований від дій терористів в нашій країні, яка знаходиться у стані війни. За один тільки березень 2017 року терористи здійснили на мирній території України три теракти – розстріл польського консульства в Луцьку з гранатомету, вбивство в людному місці Києва опозиційного російському режиму діяча Вороненкова, вбивство в Маріуполі офіцера контрозвідки СБУ. А про вбивства на лінії фронту від дій бойовиків та найманців не говоримо. Але є ще тероризм, який скерований на навчальні заклади. (Демонстрація фрагментів відео https://youtu.be/JlVPeIBiar0 )

Загальні правила

Що ми маємо на увазі, коли говоримо «жити під час тероризму»?

Ми вважаємо, що жити при тероризмі — це значить реально оцінювати небезпеку, не панікуючи та без параної.

Навчитися жити при тероризмі — це значить не дати терористам і тим, хто стоїть за ними, залякати нас або перетворити в людей, що підозрюють ворога в кожному зустрічному.

Тероризм — зло, і ми, пересічні члени суспільства, навряд чи можемо за один день зробити так, щоб він зник. Але оскільки аналогічним чином ми не можемо нічого зробити з аваріями й авіакатастрофами, із цунамі й землетрусами і якось із цим живемо.

Можна зменшити небезпеку, освоївши прості заходи безпеки: так само, як ми пристібаємося в машині, ми повинні дзвонити в міліцію, побачивши безхазяйну сумку. Крім того, ми повинні знати, чого не слід робити, і так само, як ми не намагаємося проскочити на червоне світло, ми не будемо намагатися ховатися за рекламними щитами в разі погрози вибуху.

Ми не перестаємо користуватися автомобілем і переходити вулицю по наземних переходах, хоча й усвідомлюємо, що це небезпечно, і так само ми не перестанемо їздити в метро або ходити в театри тому, що ці місця — улюблена мішень для терористів.

Основні принципи безпеки в повсякденному житті

Завжди пам’ятайте про вашу безпеку. Уникайте натовпу Уникайте темних безлюдних вулиць. Входячи в будинок, продумуйте шляхи виходу на випадок надзвичайної ситуації. Знайте, де в будинку вашого офісу аварійний вихід. Якщо можна, встановіть у будинку охоронну та протипожежну сигналізації. Намагайтеся, щоб у вас був повний бак бензину, тому що у випадку НС вам потрібно буде від’їхати на максимальну відстань. Якщо у вас є діти, довідайтеся, є чи в їхніх садках і школах плани евакуації. Знайте телефони екстрених служб. Навчайте дітей. Майте при собі мінімальний набір ліків першої допомоги. Будьте спостережливі. Звертайте увагу на забуті речі. Намагайтеся бути в курсі новин, особливо якщо у вашому районі відбувається або тільки що відбувся теракт. Не залишайте без уваги попередження влади. Реагуйте на офіційні завірення відповідно до обставин, особливо якщо влада заперечує або применшує небезпеку. Не покладайтеся безоглядно на повідомлення ЗМІ, але будьте в курсі подій. Довіряйте вашій інтуїції. Довідавшись про теракти, не починайте жаліти себе або панікувати.

Реальна загроза теракту

Що робити, якщо я бачу підозрілий предмет, що може виявитися бомбою?

Не проходьте повз. Подзвоніть 102 або зверніться до міліціонерів, охоронців або машиніста. Говорити слід, за можливості, спокійно, назвавши себе, сказавши, де перебуваєте й що виявили. Про всяк випадок додайте, що не очікуєте жодних розіграшів на подібну тему.

Для початку запам’ятаєте: де б ви не перебували, де б ви не виявили цей горезвісний «підозрілий предмет», ваше завдання — тільки повідомити про вашу знахідку. Ніколи не вживайте ніяких дій самостійно. Ніколи не торкайтеся підозрілого об’єкта. Зрозумійте, професіоналізм під час роботи з такими предметами життєво необхідний, у буквальному значенні. Алгоритм ваших дій у таких випадках гранично простий: щось знайшли, повідомили, відійшли на безпечну відстань — і чекайте. До вас обов’язково прийдуть на допомогу.

Отже, ви помітили якийсь підозрілий предмет у ресторані, кінотеатрі або клубі. У таких закладах завжди є охорони, служба безпеки. Відразу ж звертайтеся до них. Ці люди повинні точно знати, що робити в подібній ситуації.

Якщо ж ви побачили, наприклад, нічийну сумку в транспорті, негайно сповістіть про це водія, машиніста тощо. Навіть якщо сумка здається порожньою або ви бачили, що хтось її забув, все одно не залишайтеся байдужими. Краще зайвий раз перевірити. Причому, знову ж таки в жодному разі не намагайтеся зробити це самотужки. Залишіть цю можливість професіоналам, це їхня робота, у цьому змісті помилкових викликів не буває.

Якщо ви виявили щось підозріле на вулиці, проходячи повз, а нікого із представників влади поблизу нема, повідомите про небезпечну знахідку по телефону. Подібний дзвінок прийме будь-яка екстрена служба. Не бійтеся потрапити не за адресою.

Якщо ви виявили предмет з ознаками вибухового пристрою та через необережність або безпечність все-таки зробили з ним якісь дії до прибуття спецслужб, обов’язково дочекайтеся прибуття фахівців-вибуховиків та особисто повідомте їм про те, що ви зробили. Можливо, цим ви врятуєте їм життя. Потім відійдіть на зазначену фахівцями безпечну відстань.

Пам’ятайте: увагу спеціальних служб варто звертати не тільки на конкретну сумку, ящик або пакет. Уваги заслуговує що завгодно незвичайне та надзвичайне. Наприклад, ви помітили машину з якими-небудь сторонніми предметами під нею або всередині неї. Подзвоніть і сповістіть про вашу знахідку. Не проходьте повз, не думайте, що вас це не стосується.

Уявіть собі, що ви виявили підозрілий предмет на вулиці, біля вашої роботи або будинку. Програйте в голові, як ви попередите перехожих, подзвоните фахівцям і за які вкриття сховаєтеся. Це може бути стіна, бетонний паркан, взагалі будь-яка капітальна кам’яна споруда. У жодному разі не намагайтеся сховатися за пластиковими, дерев’яними або скляними укриттями. Тим більше не намагайтеся сховатися за рекламним щитом — ця нестійка конструкція найчастіше просто поховає під собою людей. Програвши в уяві подібний епізод, переконайтеся, що ви добре уявляєте, як поводитися в позаштатній ситуації. Не можна, звичайно, підозрювати все й усіх. Ви йдете й побачили сміттєвий контейнер. Ви дзвоните й говорите: «Я побачив сміттєвий контейнер». Правда, якщо ви в ньому побачили щось підозріле… Бувало, і гранати в смітті знаходили. У когось була граната, а потім він вирішив її позбутися. Вона бойова, чека не висмикнута… А раптом знайдуть діти: висмикнуть чеку, граната вибухне… От і трагедія.

Мені передали через SMS інформацію. Чи маю я повідомити її спецслужбам?

Обов’язково передайте всю цю інформацію міліції або спецслужбам. Якщо вам прийшло повідомлення з погрозою вибуху або теракту, у жодному разі не видаляйте SMS, не стирайте номер, що визначився. Про будь-яку погрозу теракту негайно повідомляйте в міліцію. Дзвоніть 102, не витрачайте часу на пошук телефону районного відділення міліції або якихось спеціальних служб. Досить сказати таке: «Мені прийшло таке повідомлення, із мною таке вперше, ніяких дружніх розіграшів я не чекаю і не передбачаю, тому прошу вас розібратися із цим. Мої координати…». Ваш телефон відразу визначать. Жодних інших дій не вживайте.

Сказане вище стосується також випадків, коли ваші близькі захоплені з метою шантажу або одержання викупу. Однак якщо вам прийшло повідомлення про таке викрадення, то своїм телефоном не можна користуватися в жодному разі: ні стаціонарним, ні мобільним — майже напевно викрадачі його прослуховують. Ідіть до сусідів, зайдіть у будь-який магазин, кафе, якщо ви в цей момент ішли по вулиці, і якомога швидше подзвоніть 102.

Що б вам не говорили, як би вас не залякували: «Звернешся в міліцію — прискориш смерть…»,— дзвоніть одразу, тільки не зі свого телефону. Більше жодної ініціативи не проявляйте.

Що робити при одержанні підозрілої посилки (листа, бандеролі)?

Не торкатися й викликати фахівців. У багатьох країнах наявність вибухових пристроїв у поштових відправленнях виявляється прямо на пошті. Але, на жаль, у нас поштова служба не перевіряє поштових відправлень. Тому є певна ймовірність того, що бомби-листи або посилки можуть надійти звичайним шляхом.

Безумовно, ми, одержавши листа, завжди в першу чергу дивимося на те, від кого він. Тому вас має насторожити, якщо зворотна адреса не зазначена, напівстерта або написана нерозбірливо. Уважніше погляньте на лист, якщо на ньому є позначка «особисто», особливо якщо воно прийшло не з листоношею та не з кур’єром фірмової служби доставки, а його вам заніс невідома особа, що не назвалася. Якщо ви вийняли такий лист із поштової скриньки, подивіться, чи є на ньому поштові штемпелі. Зазвичай їхня відсутність впадає в око, тому що в кожного з нас у пам’яті зберігається звичний вигляд листа. Узагалі у випадку з листом, посилкою, бандероллю підозру обов’язково повинен викликати нестандартний вигляд. Конверт саморобний? Його форма нестандартна, збільшена? Посилка запакована незвичним для вас способом? Вага листа більша, ніж припускають його розміри? Ви взяли його в руки, і вам здалося, що він м’який або всередині щось сипуче? Не соромтеся, відразу дзвоніть у міліцію.

Запам’ятаєте, якщо загальний вигляд листа, посилки, бандеролі підозрілий, усередині нього може перебувати вибуховий пристрій. Розкривати такий лист у жодному разі не можна! Вибухові пристрої, закамуфльовані під поштові відправлення, як правило, вибухають при спробі їхнього розкриття й вилучення вмісту. Будь ласка, будьте дуже обережні, маючи справу з такого роду предметами. Пам’ятаєте, що їх у жодному разі не можна кидати, згинати, трясти й піддавати іншим механічним впливам. Якщо посилка (лист, бандероль) здаються вам підозрілими, у першу чергу обережно винесіть предмет із приміщення на відкритий простір. Акуратно, без поштовхів покладіть предмет на землю подалі від будинків, споруд і комунікацій. Одразу після цього відійдіть на відстань не менше 100 метрів, укрийтеся за якою-небудь капітальною спорудою: стіною, бетонним парканом, у жодному разі не рекламним щитом, пластиковим, дерев’яним або скляним укриттям. Повідомите про те, що трапилося, у міліцію, будь-яку екстрену службу або в службу безпеки (службу охорони) найближчого підприємства, магазину, кафе, кінотеатру. Постарайтеся до приїзду міліції або появи служби охорони не йти з місця події. Зрозуміло, що ви відчуватимете страх, паніку, але подумайте про те, що предмет із землі можуть підібрати діти або перехожі. Коли з’являться представники спецслужб або служби охорони, до яких ви звернулися, розкажіть їм про всі обставини виявлення підозрілої посилки. Якщо ви робили які-небудь дії із цим поштовим відправленням, наприклад, намагалися розкрити конверт, вам обов’язково потрібно дочекатися приїзду фахівців-саперів й особисто розповісти їм про ваші дії. Ви допоможете їм в їхній роботі й, можливо, навіть урятуєте їм життя.

Буває так, що начебто прийшов лист, начебто хтось зі знайомих вирішив зробити сюрприз. І на листі написано: «Володя, це для тебе сюрприз, з повагою, Вася». Якщо є можливість, подзвоніть Васі й довідайтеся, чи дійсно це він надіслав.

Що робити, якщо місто захоплене терористами?

Сидіть у будинку. Не проявляйте ініціативи. Події, які відбувалися в 90-х у Росії, ясно показали, що маленьке місто практично беззахисне перед загрозою терористичного захоплення. Життя в місті повністю паралізується. Усі найважливіші об’єкти: міське керівництво, місцева міліція, пункти зв’язку та лікувальні установи — опиняються під контролем злочинців. Потенційно кожна вулиця, кожний будинок перебуває під прицілом терористів, і в такий спосіб у заручниками стає майже все населення. З одного боку, ви можете не опинитися безпосередньо під прицілом бандита й вам не загрожують безпосередньо, з другого — ви не можете вийти за продуктами, тому що магазини закриті або вже розграбовані, міський транспорт не ходить, а в місті чутна стрілянина. Швидше за все, уже немає зв’язку, електрики й води. Небезпечно навіть підійти до вікна, тому що занадто велика ймовірність потрапити під сліпу кулю. Вам доведеться розраховувати тільки на власні сили й продуктові запаси.

Відсиджуватися вдома або намагатися прорватися за місто — це найскладніше питання в ситуації захоплення маленького міста. З одного боку, якщо у вас є дача, заміський будиночок і ви знаєте, як туди добратися манівцями й максимально швидко, то можна спробувати це зробити. Але якщо місто вже оточене терористами або співробітниками правоохоронних органів, то вибратися ви, швидше за все, не зможете.

Краще відсидітися вдома, але враховуючи, скільки у вас води та продуктів. Якщо у вас хтось із дітей перебуває в садку, школі, то, можливо, вам доведеться їх забрати. Але намагайтеся зробити це в найперші години. Спробуйте спочатку зв’язатися із цим садком або школою, не виключено, що діти перебувають в укритті, і тоді вам краще не ризикувати, пробираючись до них.

Проте, якщо вам усе-таки необхідно вийти з будинку (постарайтеся тверезо оцінити цю необхідність: на вулицях стрілянина, де свої, де чужі — ніхто не знає), обов’язково візьміть із собою документи, що засвідчують особу. Не одягайтеся у стилі мілітарі — ви гарантовано привернете до себе непотрібну увагу. У жодному разі не йдіть убік стрілянини, вибирайте обхідні шляхи й найменші непримітні вулички. Пересувайтеся тільки вздовж стін, пригнувшись і ховаючись за роги будинків. Якщо на вулиці ви зустрінетеся з людьми зі зброєю в руках, не намагайтеся першим заговорити з ними. Краще зупиніться й перечекайте. Якщо до вас звернулися, то говоріть максимально коректно. Не сперечаючись, виконуйте всі вимоги, аж до, на ваш погляд, найбільш дурних і безглуздих — від цього залежить ваше життя. Не кричіть, у тому числі від радості, побачивши співробітників спецслужб і бійців спецназу. Усі переговори ведіть пошепки, відповідайте на питання силовиків чітко та ясно, щоб не виникало непорозумінь. Якщо ви пересуваєтеся групою, говорить тільки одна людина із групи. Особливість теракту в малому місті — майже повна неможливість організованої оборони з боку представників силових структур через малу кількість людей і низьку навченість ведення подібного бою. Бої в місті не йтимуть нескінченно. Силова фаза операції триватиме від декількох годин до пар кількох діб максимум. Місто обов’язково буде звільнене. Але ваша доля цілком у ваших руках — тільки від вашої зібраності, адекватності й тверезого розрахунку залежить, чи залишитеся ви живі або нерозумно спіймаєте не призначену вам кулю.

І ще, не заважайте силовикам працювати, в них і без вас вистачає проблем: як зберегти життя вашим родичам, друзям або знайомим, як мінімізувати втрати серед бійців, мирних громадян і при цьому ще постаратися догодити дикій кількості начальства, що прилетіло невідомо навіщо. Краще допоможіть їм, не роблячи із себе чергову мішень. Ніякого мілітарі в одязі. У мене рефлекс: якщо в міському бої на мене вискочить тіло в камуфляжі, без знаків розрізнення, так ще й з боку супротивника, я спочатку підстрелю, потім поцікавлюся, що то було.

Як поводитися в натовпі?

Стежте за поведінкою оточуючих. Відвідуючи концерти, спортивні та вуличні заходи, звертайте увагу на настрій юрби. Якщо ви почуваєте негарне або якщо один-дві людини на ваших очах починають поводитися неадекватно, агресивно, вибирайтеся з юрби. Остерігайтеся нетверезих людей у натовпі — їх набагато складніше контролювати й заспокоювати. Якщо ви бачите таких людей, постарайтеся відійти від них якнайдалі.

Тиснява в юрбі звичайно відбувається, коли захід закінчується і люди починають залишати будівлю або спускатися в метро. Тому, якщо ви хочете уникнути стовпотворіння, ідіть трохи раніше або чекайте, поки натовп не зсякне. Якщо разом із вами дитина, постарайтеся, щоб у неї завжди була при собі інформація про себе на випадок, якщо вас розлучать. Маленьку дитину в юрбі тримаєте на руках, щоб вона менше боялася. Якщо ви розумієте, що вам так буде спокійніше, постарайтеся, входячи в будівлю, визначити, де знаходяться аварійні виходи і як до них швидше добратися.

Уміння визначити потрібний час для того, щоб покинути юрбу,— половина успіху вашого порятунку в надзвичайній ситуації.

Як поводитися, якщо в людному місці почалася паніка і натовп побіг?

Не панікуйте й не дайте собі впасти. У такій ситуації важливо знати дві речі: що робити, щоб заспокоїти оточуючих, і як урятувати себе, якщо оточуючих заспокоїти не вдалося. Заспокоїти юрбу дуже складно, але спробувати зробити це все-таки варто, адже від цього залежить ваша безпека й порятунок. Треба розуміти, що коли навколо вас почалася справжня паніка, це означає, що люди діють згідно з тваринними рефлексами, тому важливо повернути їх назад у людський вигляд. Для цього можна використовувати прості команди: «Пройдіть!», «Зупиніться!» і т. д. Головне — вимовляти ці команди голосно, чітко, справжнім командним голосом. Ви, звичайно, не докричитеся до всіх і кожного, але, можливо, вам удасться привести до тями тих, хто поруч із вами. Так уже стане значно легше. По-перше, вижити в юрбі групою набагато простіше, ніж поодинці. По-друге, ті, кого ви вивели зі стану паніки, можливо, зможуть зробити те саме зі своїм оточенням. Деякі мають здібності керування юрбою з народження. Якщо ви цього не вмієте, то для вас головне — не піддатися жаху, який охопив юрбу. Якщо ви боїтеся, вважайте, що ви така ж частина юрби, як і всі інші. Для боротьби із внутрішньою панікою необхідно якось себе відволікти. Робіть усе що завгодно: дивіться довкола, шукайте шляхи відходу. Женіть від себе страх. Якщо перемогти паніку й заспокоїти оточуючих не вдалося, треба рятувати себе. Визначте напрямок руху й намагайтеся його дотримуватися, прагнучи найкоротшою траєкторією вийти за межі юрби.

Запам’ятайте: ніколи не намагайтеся рухатися в напрямку, протилежному руху юрби,— вас просто звалять. Якщо ви впали на землю, вважайте, що ви загинули. Вас затопчуть. Пам’ятайте, що більшість загиблих у натовпі — це ті, хто опинився під ногами тих, хто біжить. Тому тримайтеся за оточуючих руками, штовхайтеся, робіть усе що завгодно, аби тільки не впасти. Якщо з вами діти, постарайтеся взяти їх на руки. Сумку, якщо вона у вас є, повісьте на шию перед собою, руки зігніть у ліктях і притисніть до боків — так ви створите перед собою невелику нішу й не допустите здавлювання грудної клітини. Юрба схожа на хвилю, тому найкраще в такій ситуації — спробувати сховатися за якою-небудь перешкодою, навіть найменшою. Можна притулитися до стіни будинку, сховатися в якійсь ніші. Часто буває досить простого ліхтарного стовпа — юрба просто обійде його, а разом із ним і вас.

Якщо ви вже впали, то в першу чергу треба закрити голову й не дати, щоб вам по ній вдарили ногами, врешті-решт юрба пробіжить, вона все-таки не нескінченна.

Вас захопили в заручники. Чи треба чинити опір?

Ні! Фахівці з безпеки вважають, що шанси звичайної людини на успішний опір досвідченим терористам фактично дорівнюють нулю. Захоплення заручників, як правило, здійснюється добре організованою й підготовленою групою — і в прямому протистоянні з ними у вас немає шансів.

Повірте, що врешті-решт вас звільнять. Ваше завдання — бути якомога менш помітним: не привертати уваги, не пручатися, за можливості взагалі не рухатися. Постарайтеся заспокоїтися й зібратися із силами, щоб протриматися до моменту звільнення. Були випадки, коли заручники намагалися голими руками протидіяти терористам — їх одразу вбивали. Ну що ви зробите голими руками? Можете лише кулю одержати.

Чи треба намагатися втекти?

Постарайтеся оцінити обстановку й уникайте необдуманих дій. Це одне із найскладніших питань. З одного боку, відомі випадки, коли заручникам вдавалося втекти. З другого боку, імовірність загинути під час втечі дуже велика. Фахівці з безпеки вважають, що реальна можливість зникнути є тільки перші кілька днів, поки заручники не виснажені й у них ще є сили. Разом із тим у момент захоплення терористи найбільш напружені й найбільше нервують. Тому будь-які ваші спроби втекти або вчинити опір можуть закінчитися фатально — вас можуть ранити або вбити. Тому ніхто за вас не вирішить, чи варто бігти в цій ситуації чи краще сподіватися на те, що вас обміняють або спецслужби зможуть успішно здійснити штурм.

Якщо, проте, ви вирішили бігти, запам’ятаєте такі правила. Переконайтеся, що ви в стані тверезо оцінити обстановку. Продумайте, як ви будете тікати. Уявіть подумки будинок. Чекайте, поки увага терористів ослабне, рухайтеся швидко, тихо, зберігайте мовчання. Якщо ви чуєте наказ терориста зупинитися, завмріть, підніміть руки, не рухайтеся, говорите: «Так, добре».

Чи існують якісь вправи, наприклад, дихальні, які допомогли б зосередитися й заспокоїтися в стані шоку або сильного стресу?

Дихайте ритмічно й глибоко. Проговорюйте про себе, що ви бачите. Є кілька простих вправ, що допомагають зняти напругу, позбутися страху. Почніть повільно, рівномірно, глибоко дихати, зосереджуючись на всьому різноманітті відчуттів, які дають вам вдих і видих. Інший спосіб: зробіть глибокий вдих через рот і через рот же видихніть повітря різкими поштовхами. Один видих ділиться на 4–5 порцій. 10–15 дихальних рухів досить.

Можна зосередитися на тому, що ви бачите або чуєте, і про себе називати це, починаючи кожну фразу словами «Я бачу». Наприклад: «Я бачу зелену стіну, я бачу картину на стіні, я бачу чорну раму в цієї картини». І так само робіть із «Я чую»: «Я чую голос мого сусіда, я чую, як шарудить газета». На думку психологів, методика «я бачу» підходить більшій кількості людей, але ви самі зрозумієте, що краще для вас.

Як передати звісточку на волю?

Загорніть записку в яскравий предмет одягу. Якщо є змога — намагайтеся зв’язатися із зовнішнім світом. Хоча, як правило, такої можливості немає. Якщо у вас не відібрали мобільний телефон і ви встигнете ним скористатися — користуйтеся, тільки акуратно. Телефон намагайтеся вимикати: його заряд не безкінечний, а скільки протриває захоплення, передбачити неможливо.

Можете спробувати написати записку й загорнути її в який-небудь яскравий предмет одягу, але перш ніж викинути його, постарайтеся реально оцінити ступінь ризику для себе. Врахуйте, що терористи можуть стати дуже агресивними стосовно вас, якщо побачать або зрозуміють, що ви хочете зв’язатися із зовнішнім світом. Будь ласка, перед тим як намагатися передати звістку, подумайте, чи варто так ризикувати.

От відомий, наприклад, такий випадок — хоча й трохи з іншої області: викрадений узяв предмет свого туалету, горілим сірником (йому вдалося підібрати) надряпав записку: «Мене викрали. Допоможіть!». І загорнув у цей предмет туалету. Вибирати потрібно те, що обов’язково приверне увагу перехожих, щось таке яскраве, помітне. Вибачте, якщо викинете жіночі трусики, їх піднімуть набагато швидше, ніж якщо валятиметься якась брудна ковбойка. Суть зрозуміли? Це напевно приверне увагу тих, хто може вам допомогти.

Як поводитися, якщо почалася стрілянина?

Падайте на землю й закривайте голову руками. Ніколи не біжіть при звуках стрілянини. Відразу падайте на землю долілиць і закривайте голову руками. Якщо ви побіжите, це приверне до вас непотрібну увага, тому що стрілки шукають ціль, що перебуває в їхньому полі видимості. Тому в найбільшій небезпеці перебувають пішоходи й люди, яких видно у вікна найближчих будинків. Лежіть, поки стрілянина не затихне й пострілів не буде досить тривалий час (принаймні, 5 хвилин тиші) або поки співробітники спецслужб не дадуть команду «Встати», інакше ви можете потрапити під перехресний вогонь або вас можуть прийняти за терориста.

Прийміть зафіксоване положення, щоб захистити ваше тіло. Лежачи на землі, постарайтеся захистити найважливіші артерії, тобто зігнуті в ліктях руки пригорніть до корпуса, закривши долонями вуха. Так ви захистите серце й легені, вени й артерії на шиї, органи слуху.

Постарайтеся впасти за яке-небудь укриття, але пам’ятайте, що жодне сховище не дає 100 % гарантії безпеки. Якщо ви впали на відкритий простір, але розумієте, що перебуваєте не на лінії вогню, ви можете спробувати переповзти з місця стрілянини або хоча б дістатися до укриття. Уважно оцініть навколишню обстановку та свої сили. Якщо ви зважитеся повзти, то робіть це, щільно притиснувшись до землі й увесь час озираючись. Тримайте тіло максимально в горизонтальній площині. Підтягуйтеся на руках, права нога — відштовхувальна. Повзіть повільно, не поспішайте. Можна перекочуватися від одного безпечного місця на інше, пригорнувши руки до тіла або закриваючи голову. Ця техніка не призначена для довгих дистанцій, але вона може допомогти вам швидко перебратися від одного безпечного місця в інше. Тримайтеся подалі від скляних об’єктів.

Якщо з вами діти, сховайте їх за бар’єр або покладіть їх на підлогу й прикривайте своїм тілом зверху. Якщо ви перебуваєте в будинку, то відразу опускайтеся на коліна, а ще краще — лягайте на підлогу й відповзайте подалі від вікон. Ідеальним сховищем від сліпих куль, які можуть залетіти з вулиці, буде ванна кімната й сама ванна.

Як поводитися під час штурмі, що почався?

Падайте на підлогу й не виявляйте жодної ініціативи. Рекомендації фахівців прості: ляжте на підлогу й не рухайтеся, поки вас не виведуть співробітники спецслужб. Будь ласка, не виявляйте жодної ініціативи — тільки так ви збережете своє життя. Якщо ви зрозуміли, що почався штурм, не намагайтеся бігти. Постарайтеся прийняти таке положення, при якому ви гарантовано опинитеся осторонь від дверей, вікон і проходів до них (при обстрілі осколки скла й будівельних конструкцій можуть спричинити додаткові травми). Тримайтеся подалі від терористів, тому що під час штурму по них будуть стріляти снайпери. Найкраще ляжте на підлогу. Лежіть на підлозі долілиць, голову закрийте руками й не рухайтеся. Тримайте руки на очах, у жодному разі не тримайте зброю — вас можуть переплутати з терористами.

У жодному разі не біжіть назустріч співко бітникам спецслужб або від них, тому що вони можуть прийняти вас за терориста, і, швидше за все, ви загинете. Якщо ви почули будь-які удари від пострілу або від розриву гранати, падайте на підлогу, а краще — закривши очі й голову руками, чекайте, поки співробітники спеціальних підрозділів не виведуть вас із будинку. Якщо ви зрозуміли, що штурм закінчився, тихо вголос сповістіть про себе.

Якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або жестами сповістити про це співробітників спецслужб. Не впадайте в істерику або розпач, постарайтеся не втратити контроль над собою. Чим ясніше ви будете мислити, тим більше у вас шансів зберегти своє життя. Сили безпеки можуть прийняти за терориста кожного, хто рухається.

Як поводитися після звільнення, у тому числі із представниками спецслужб?

Відзначтеся в штабі по звільненню заручників і залишіть свої координати, щоб пізніше відповісти на питання представників спецслужб. Звичайно люди після звільнення перебувають у шоці. І це нормально. Не геройствуйте, не відмовляйтеся від допомоги — і медичної, і психологічної. Не біжіть мерщій додому — це природна реакція людини, але вам буде набагато краще, якщо ви вчасно одержите кваліфіковану допомогу. Крім того, чим скоріше ви відзначитеся в штабі по звільненню заручників, тим швидше ваші родичі довідаються про те, що ви вижили.

Під час штурму не виявляйте жодної ініціативи, чекайте, поки вас звільнять, а коли до вас підійдуть, вам передусім скажуть, куди вам іти, якщо ви здатні пересуватися самотужки. Якщо співробітники спецслужб у перший момент не звернули на вас уваги, вийдіть із того місця, де ви перебували, на свіже повітря й, не йдучи далеко, сядьте або притуліться до чого-небудь. Просто залишайтеся поруч із місцем штурму. Не сумнівайтеся: до вас підійдуть і скажуть, куди йти, щоб одержати допомогу фахівців.

Відразу після штурму серед звільнених буде проведене експрес-опитування. Будьте до цього готові. У принципі, ви не зобов’язані розповідати що-небудь співробітникам спецслужб прямо на місці. Можна послатися на погане самопочуття та стрес. Але краще буде, якщо ви якомога швидше відповісте на всі питання співробітників, причому чітко, логічно й аргументовано. Ідеально — у письмовій формі. Постарайтеся згадати всі подробиці, які бачили: можливо, ці відомості виявляться безцінними.

Ваших близьких, друзів, знайомих — захопили в заручники. Як довідатися про те, що відбувається з близькими?

Вимагайте інформацію в керівників операції по звільненню заручників. Якщо ви довідалися, що хтось із ваших близьких захоплений у заручники, дзвоніть у приймальню УВС, МНС або СБ. Постарайтеся з’ясувати, хто є керівником операції по звільненню заручників. Це повинне бути або УВС, або СБ. Відповідно, ці структури зобов’язані повідомляти вас про те, що відбувається, поки люди перебувають у заручниках. Існує деяка ймовірність того, що співробітники штабу зажадають від родичів захоплених розписки про нерозголошення державної таємниці.

Пам’ятайте, що співробітники органів внутрішніх справ зобов’язані за першою вимогою інформувати родичів про стан заручників і про етапи рятувальної операції. На вашу вимогу вони зобов’язані повідомити про те, чи йдуть переговори, про способи переговорів, вимоги терористів. Користуйтеся своїм правом знати про життя близької людини, не мучте себе невіданням.

Погоджуйтеся на будь-які умови органів внутрішніх справ за винятком умови, що вони не беруть на себе відповідальності за результат операції. На жаль, були випадки, коли органи внутрішніх справ намагалися в такий спосіб зняти із себе відповідальність за життя заручників, але зараз такого, як правило, не відбувається.

Чи треба мені їхати до місця, де перебувають заручники?

Можна приїхати й звернутися в штаб по звільненню заручників. Якщо хтось із ваших близьких захоплений у заручники, вашою природною й зрозумілою реакцією буде приїхати до того місця, де він перебуває, звичайно ж, ви не зможете просто сидіти вдома й чекати повідомлення про те, що відбувається на місці трагедії. Наступний логічний крок — спробувати підійти якнайближче до того місця, де втримуються заручники, і зробити все можливе, щоб їм допомогти. Представники спецслужб не втомлюються повторювати: це неприпустимо, жодних особистих ініціатив виявляти не можна. Навіть якщо ви своїми діями зможете допомогти одній людині, швидше за все, тим самим ви спровокуєте загибель декількох інших. Для таких ситуацій у правоохоронних органах є чіткий розподіл обов’язків: хто і як, наприклад, обгороджує територію, де перебувають викрадачі та викрадені, хто займається підготовкою звільнення, хто веде переговори. Ваші дії можуть заплутати представників спецслужб.

Якщо ви відчуваєте, що мусите хоч щось зробити для своїх близьких, знайдіть штаб по звільненню заручників і зверніться до спеціально вповноважених людей із пропозицією допомоги. Розкажіть, хто з ваших родичів перебуває в заручниках.

Найкраще для вас і ваших близьких буде, якщо ви максимально підготуєтеся до зустрічі після звільнення. Довідайтеся, де на території штабу по звільненню заручників перебуває пункт із надання медичної та психологічної допомоги. Проконсультуйтеся з лікарями, що може знадобитися. Можливо, потрібно привезти якісь ліки, теплі речі. Якщо є час, розпитайте лікарів, як краще спілкуватися з потерпілим. Просто сидіть і чекайте. А що тут зробиш? Хвилюйтеся й сидіть… Той, хто є до місця захоплення заручників, сприяє терористам. Крім того, це небезпечно.

Як допомогти постраждалим?

Надати першу допомогу і якомога швидше відвезти до лікаря. Людина, що потрапила під вплив хімічної або бактеріологічної зброї, потребує негайної професійної медичної допомоги. Якщо медична допомога одразу не доступна, продезінфікуйте себе в найближчі кілька хвилин і допоможіть оточуючим (але не виходьте зі сховища, поки представники влади не скажуть, що це безпечно).

Допомога тим, хто потрапив під вплив хімічних речовин полягає в такому:

1. Зніміть весь одяг та інші предмети, що торкаються тіла. Одяг, що звичайно знімається через голову, потрібно розрізатися, щоб уникнути контакту з очима, носом і ротом. Якщо можна, помістіть речі в пластиковий пакет. Продезінфікуйте руки водою з милом. Зніміть окуляри й контактні лінзи.

2. Промийте очі значною кількістю води.

3. Акуратно промийте обличчя й волосся мильною водою, потім ретельно змийте чистою водою.

4. Продезінфікуйте інші ділянки тіла, які могли бути заражені. Промокніть (не тріть і не скребіть) тканиною, змоченою в мильній воді, і сполосніть чистою водою.

5. Переодягніться в незаражений одяг (одяг, що зберігається в ящиках або шафах, швидше за все, не заражений).

6. Якщо є змога, зверніться до лікаря для огляду.

У більшості випадків застосування бактеріологічної зброї люди не знатимуть, що піддалися впливу речовини. Першим свідченням стануть симптоми, викликані цим впливом; у таких ситуаціях негайно зверніться до лікаря. Якщо ваша шкіра або одяг контактували із видимою потенційно небезпечною речовиною, негайно зніміть і складіть у пакет одяг та особисті речі й вимийтеся теплою мильною водою. Надягніть чистий одяг і зверніться за медичною допомогою.

Контрольні питання

1. Що таке тероризм?

2. Як йому протидіяти?

3. Що потрібно робити під час різних ситуацій теракту?

Заняття створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»
© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2015
Джерела:

1. Пархомчук В. В. Усі уроки до курсу «Захист Вітчизни». 10–11 класи / В. В. Пархомчук. — Х.: Вид. група «Основа», 2011. — 400 с. — (Серія «Усі уроки»).

2. http://www.mil.gov.ua/diyalnist/reformi-ta-planuvannya-u-sferi-oboroni/voenna-doktrina.html (Нова редакція Воєнної доктрини України)

3. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/638-15 (Закон України «Про боротьбу з тероризмом»)

4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC (Тероризм з Вікіпедії)

5. http://www.mil.gov.ua/ministry/sklad-zbrojnix-sil-ukraini/sili-speczialnih-operaczij-zbrojnih-sil-ukraini.html (Про ССО)









четвер, 9 березня 2017 р.

Військово-патріотичне виховання у Оборонному віснику - нові тенденції та рівень

У лютому виданий новий випуск журналу "Оборонний вісник" Центру воєнної політики та політики безпеки (http://defpol.org.ua). 
Важливим серед всіх матеріалів була інформація про І Всеукраїнський Форум військових ліцеїв, ліцеїв (коледжів) з посиленою військово-фізичною підготовкою та кадетських корпусів, який проходив 24 січня на базі Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Серед організаторів заходу, який відбувся за ініціативи Мiнiстерства молоді та спорту України: Міністерство оборони України, Міністерство освіти і науки України, Український інститут національної пам'яті.
З вітальним словом перед учасниками Форму виступили Віце-прем’єр-міністр В'ячеслав Кириленко, начальник Київського військового ліцею ім. І.Богуна Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук - герой Савур Могили.
Головною темою обговорення постали питання відродження і перспективи розвитку сфери національно-патріотичного виховання.
На форумі піднімалися питання формування національно-патріотичної свідомості молоді в процесі здобуття військової освіти, організації діяльності військових навчальних закладів та навчальних закладів з посиленою військово-фізичною підготовкою, формування духовних цінностей молодого громадянина — майбутнього захисника України. Шкода, що відсутні відео та тексти того, про що говорили і спілкувались військові педагоги та спеціалісти у сфері патріотичного виховання. Серед присутніх були і нормальні постаті, але й були й одіозні персони. Загалом захід був слабко висвітленим у мас-медіа та у мережі Інтернет. Навіть фото з заходу були з чиновниками та військовими пенсіонерами, тому розміщуємо просто світлину з ліцеїстами. Дуже інормативною для нашого Центру є стаття начальника Комунального позашкільного навчального закладу «Центр допризовної підготовки» Дніпровської міської ради підполковника Євгена Нестеренка. Видно, що чим ближче до лінії фронту, тим швидше влада вирішує питання з реалізації концепції створення державних центрів військово-патріотичного виховання. От у Львові все ще на папері - в Центрі йдуть ремонти. Ми ж під боком у Європи, а там і так вже налякані нашими військовими успіхами. Отже читайте!