Минулий тиждень пройшов на моїх уроках Захисту Вітчизни під гаслом "Степан Бандера - наші знання про нього". Після стандартного шикування та привітання я ставив запитання: "Яке свято відзначали українські патріоти 1 січня цього року?" Завжди знаходився один-два хлопці, хто розуміли і давали вірну відповідь. Так, день народження цієї людини вже слід відзначати належно лише за те, що він став жахливим сном для кожного пересічного росіянина і для частини українців на Сході України. Далі урок мав у плані перегляд свіжої передачі "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" (переглянути можна
тут) та обговорення і підсумки. Дивились учні уважно. Дійсно передача вийшла гуд. Потім я ставив запитання з галузі історії: "Які факти міфи, легенди, які ви не почули у цій передачі, адже вона була не про лідера ОУН, а про Бандеру як людину, ви можете мені розповісти?". У мене було 40 хлопців і я не зміг витягнути з них щось вагоме. Змушений був ставити питання за методикою або "Вірю - не вірю", наприклад, "Чи вірите ви, що Бандера ріс одинаком у сім'ї?" або "Чи вірите ви, що батько Бандери був священником?". Також я побачив в одному 11 класі лінь щось робити - думати, відповідати, бо це був перший урок. Тоді я поставив таке питання: "Скільки ходок мав Бандера?". Оживились мої "пацанчеги"! Я кажу, що він взагалі був смертником, і якби про це знали східняки, то вони би його поважати почали. Це не якийсь там вітя януковіч за хуліганку сидів. І урок пішов значно жвавіше. Розказував ще кілька фактів з біографії лідера ОУН. Я розповів, як в донському містечку Сальськ, що під Ростовом, мій нині покійний дід Микола, ветеран ІІ Світової на моє питання напівжартома про те, чи чув він про Бандеру, сказав: "Авжеж, знаю! Отож слухай! Було це у І Світову..." Я сказав, що може у ІІ-у? "Ні, я знаю! У І-у! Прийшов до нього Власов (тут я ледь не заіржав від сміху, але не можна - у діда тяжка ковальська рука). І каже Бандері, що давай разом воювати. А Бандера йому й каже, що не буде він з МОСКАЛЯМИ воювати, бо вони як завжди ОБМАНУТЬ!!! Всьо, баста, більш нічого не знаю!" Отака була в мене балачка з дідом.
Висновок уроку я робив такий, що Степан Бандера зараз мав би такий самий сучасний телефон або планшет, як і ви. Він би також любив заходити в соцмережі та шукав би вай-фай. І як кіборги в Донецькому аеропорту стояв би насмерть за нашу українську землю та її свободу.
Мій же висновок методологічний був не оптимістичним. Мабуть, щось ми, вчителі, пропускаємо у національно-патріотичному вихованні, бо діти або не можуть актуалізувати свої знання про лідерів національно-визвольних змагань, або... вони просто не знають основні дані про їх біографію.
Сергій Хараху
Немає коментарів:
Дописати коментар