четвер, 17 грудня 2015 р.

Самооборона програла Армії - звіт з конкурсу "Вчитель року 2016"



Керівник Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" взяв участь у конкурсі "Вчитель року 2016" в міському етапі. Його в номінації "Захист Вітчизни" запровадили лише цього року. Нафіга раніше - цей предмет не був нікому потрібний... поки не прийшла війна! Простий сотник Самооборони набрав 92 бали проти 94 балів підполковника, учасника бойових дій в Іраці, голови метод об'єднання вчителів Сихівського району Львова, члена Громадської ради і експерта при ЛОДА (я це щойно за келішком бальзаму взнав!) вчителя СЗШ №32 і ... мого від недавно товариша Ігора Дзюби. Ігор буде далі воювати на області. Але у мене є кілька думок на цю тему.


Коли я взнав про вимоги щодо участі, то вони виявились банально простими. У мене вже стільки напрацьовано матеріалів, що на кількох вчителів вистачить. Мені було все рівно, хто у комісії, хто конкурент..., бо я знаючи кадровий склад вчителів навіть боявся, що буду сам один. Публіка ж доволі пасивна. Я заходжу у кабінет методиста НМЦО... і офігіваю - одні дідусі колишні вояки радянської армії і сам методист п. Борис Шарун. Це всі, про кого я влітку на семінарі сказав, що їм все пофіг - як викладали без матеріально-технічного забезпечення, зброї та військово-польових вишколів на полігонах впродовж років так і далі будете тупо писати в журнал і ставити липові оцінки за вогневу, тактичну та інші види військово-польових навчань, але змін у викладанні Захисту Вітчизни так і не зробите. Це ті, яким я сказав, що сам буду посилати далеко всі рекомендації та вимоги щодо програми, яку виконати нереально!, а якщо якийсь методист чи інспектор захоче перевірити, то він пожаліє про своє рішення. Вони не захотіли підтримувати моїх звернень про адаптацію програми до сучасних умов, про такі теми як НАТО, радянська окупація сучасна українська зброя - навіть і слухати не хотіли. І тільки підполковник Дзюба - фанат своєї справи пішов ще з одним учителем на співпрацю зі мною у вимогах щодо зброї та у проекті "Навчальну зброю - у школи".


Коли вони оголосили результат в 2 бали різниці всі учасники - АЖ ДВА - виступили з словами про те-се. І от ще одна думка. У Львові більше 100 шкіл, 6 голів метод об'єднань, кількість годин збільшили, Президент піднімає престиж учителів Захист Втчизни, а нас було на конкурсі ЛИШЕ ДВОЄ! І лише я з полковником Дзюбою та його товаришем по Сихову пішли пити фронтових 100 гром за перемогу, загиблих хлопців у АТО, українську освіту. Бо всім іншим було пофігу. Ні методист, ні його команда старперів радянського війська не згадала, що за переможці-бойового офіцера треба випити. Я гальманув переможця, кажу давай бахнемо по-воєнному та поговоримо про плани, як зброю вибити з воєнкома, як зробити кабінети, як подолати прірву між тим, що пише підручник 2011-12 років і тим, що твориться у новій війні.


Ще одне спостереження - всі вчителі Захисту Вітчизни переконані, що калаш виготовив хлопець без освіти покійний Калашніков і круче немає зброї. Чомусь всі думають, що АК буде ще 20 років на озброєнні. Т.б. ми ще будемо воювати зброєю, якій 70 років буде! Те, що треба учням стріляти з пневматичних рушниць і тільки лежачи..., бо так заповідав великий Сталін чи "герой" І Світової Брусілов. Зійшлись на тому, що зміни конче потрібні, що треба зустрічатись та щось думати, ну як завжди після всіх нарад. Але знаю точно, що підполковник і ще кілька неголів методоб'єднань - простих вчителів вийдуть зі мною на блокування шинами воєнкома у січні, якщо той дасть по зброї задню.






Це та українська зброя, про яку слід розказувати учням на уроках.



Остання позиція щодо конкурсу. Я попросив методиста Б.Шаруна як голову комісії викласти всі критерії та оцінки по кожному з них ПРОЗОРО на сайті НМЦО, щоб показати всім як оцінюється конкурс, які є вимоги, і щоб всі ... ДВА учасники бачили, де вони компетентні, а де ні. Я знаю лише одне, що було сказане на початку - наші товстелезні папки з матеріалами напрацювань та досвіду набрали майже однаковий результат - у мене на пару балів було більше, і на тестуванні на компі у нас з Ігором було порівну - 9 з 10 можливих. Просто все має бути відкрито. Я попросився послухати презентацію підполковника, бо цікаво, що творить вчитель у себе в школі. Взнав кілька цікавих моментів. Але спочатку методист шуганувся, не хотів, щоб я заходив. Але мене тяжко зупинити і він зрозумів, що це не таємна суперсекретна доповідь про найсучаснішу зброю АК-47, це обмін досвідом у першу чергу, а у другу конкурс. І якщо наші презентації з паном Ігором не виставлять на сайті НМЦО - презентації двох сміливців ( :) ) і не покажуть результати голосування дідусів-вояк з цієї горе-комісії, то про реформу відкритості та прозорості в освіті можна поки що не говорити. Слава Богу, що освіта згадала про те, що і серед вчителів Захисту Вітчизни є фанати і взагалі є такий предмет! Бо для української та кремлівської влади було офігенним відкриттям, і що серед українців є патріоти, добровольці, відчайдухи та Герої, які зараз забивають останні цвяхи в труну "непереможної" росії та її холуїв в українському політичному бомонді. Слава Україні! Разом і до перемоги!

Немає коментарів:

Дописати коментар