понеділок, 16 жовтня 2017 р.

"Світовий вчительський приз в Україні" чи "Global Teacher Prize Ukraine". Окрема думка

Минуло рівно місяць як я відвідав Одесу і взяв участь у конкурсі "Світовий вчительський приз Україна" або у англомовній версії "Global Teacher Prize Ukraine". Це був перший і я сподіваюсь не останній конкурс у нас, бо у світі він вже триває 3 роки. Заснований дуже багатою людиною Санні Варкі з ОАЕ. Це видатна людина - син індійських емігрантів, що переїхали в Дубай в 1959 році. Його погляди і устремління сформувалися під безпосереднім впливом батьків, які в 1968 році заснували свою першу школу. У 1980 році Санні Варки взяв на себе управління цією школою і, в кінцевому рахунку, перетворив родинний бізнес у багатонаціональну компанію. Сьогодні у "Джемс Ед'юкейшн" навчається близько 100 тисяч студентів більше 150 національностей.
Об'єднуючи зусилля батьків, педагогів і урядів, Санні Варки впливає на методи навчання і сприяє забезпеченню рівних можливостей та більш широкому доступу до шкільної освіти, особливо, в Африці. Відповідно до існуючої угоди про співпрацю між ЮНЕСКО і "Джемс Ед'юкейшн" здійснюються програми підготовки понад 10 тисяч директорів шкіл в Кенії, Гані та Індії, а також проводиться робота по програмі STEM - розвитку наукової, технічної і математичної освіти - в Лесото і Кенії.
Я спокійний за комунальні служби Чернівців - їм заплатять!

"Джемс Ед'юкейшн" працює як в державному, так і приватному секторах. Крім того, Організація здійснює свою діяльність через благодійний фонд «Varkey GEM Foundation». До завдань Фонду, заснованого в 2010 році під головуванням колишнього президента США Білла Клінтона, входить надання допомоги кожному учневі з малозабезпеченої сім'ї, що потрапили на навчання до шкіл системи «Джемс». Деталі тут http://www.globalteacherprize.org/ru/about/.
Коли я подавав заявку та заповнював анкету, то просто випадково повернувся на один день з Карпат з дитячих вишкільних таборів, побачив інформацію у фб і зацікавився самим концептом та складом журі. Мене вразило, що там були учні! І от я потрапив у ТОП-20. Це було доволі несподівано, бо знаю, що до предмету Захист Вітчизни ставляться досі зневажливо, але ситуація почала змінюватись на краще. І, мабуть, вплинула моя діяльність у позашкільній та неформальній освіті та громадському житті України. І я поставив собі дві задачі - познайомитись з цим конкурсом зсередини, а друга - поспілкуватись з керівництвом освіти України. Також важливим було представити і свої технології та методи патріотичного виховання на уроці Захист Вітчизни. І, звісно, представити Львів! Я абсолютно був
Вітаю львів'янку пані Оксану!
переконаний, що мій предмет та моя позиція буде неформатною. Я лише зі сміхом міг собі уявити як звучить "Переміг у конкурсі вчитель Захисту Вітчизни, який є сотником Майдану та абсолютно не мирною людиною, бо прагне тотальної перемоги над Росією"! :) Ви уявляєте, що би я сказав і куди би я передав гроші якогось олігарха (спочатку я не знав ЯКОГО!)? Звісно я віддав би гроші у АТО на справу перемоги, а не пробухав би їх з друзями чи заплатив за комуналку! Я не так вихований, вибачте, якщо когось образив (якщо це пані Наталя, то ви знаєте - я наглий!). Тому я просто отримував насолоду, спокійно спав, проводив вишукано вечори - на Лонжероні чи танцюючи під звуки живої скрипки з друзями з ТОП-20, ходив у СПА-зону "Моцарту". Я перевиконав свої завдання, і ще отримав нових друзів. Щодо дружби то я дуже прискіпливо відношусь до дружби та стосунків. Але тут я найшов кількох людей, знайомством з якими тепер горджусь. От тепер про особистості. Я викладу тут всі прізвища вчителів з ТОП-20, вони заслуговують на представлення та особливе відношення:
1. Антоніна Показій - Київ обл.
2. Ратушняк Оксана - Хмельницький
3. Качур Влад - Вінниця
4. Федосєєв Стас - Кривий Ріг (Київ)
5. Пшенічка Пауль - Чернівці
6. Зелінська Ольга - Львів
7. Чучаєв Олександр - Благовіщенськ, Кіровоградська обл.
8. Зайцев Сергій - Полтава
9. Анна Савицька - Червоноград, Львів. обл.
10. Биркович Віка - Ужгород
11. Тетяна Веркалець - Полтава
12. Гладких Наталя - Київ
13. Загорулько Галина - Харків
14. Наддур Наталія - Київ
15. Окулова Оксана - Львів
16. Людмила Желєзняк - Херсонська обл.
17. Любов Ігнатюк - Херсон
18. Оксана Коваленко - Чернігів
19. Надія Вовченко - Черкаси
І я, ваш покірний слуга! :) Відразу зазначу, що тут я викладу свої враження та персональний досвід, який я отримав у спілкуванні під час перебуванні у Одесі та потім 7 жовтня на фіналі у Києві.
Отож про вчителів, про чудових вчителів з усієї України... Колись мене одна людина, мій духовний наставник, навчив одній тонкій штуці - ловити перше враження про людину, яка зустрілась мені на шляху. Фокус у тому, що перше враження на 90% вірне. А далі - це вже гра, маски, впливи, стереотипи та комплекси. Т.б. все, що завгодно, але не РЕАЛЬНІСТЬ. І от я спеціально ні про кого не читав жодної інформації, тримав мозок "чистим". І знав лише одну людину з усієї групи - пана Хобзея. Перші про кого я "зловив" первісне враження були Віка з Ужгорода та Оксана з Хмельницького. Респект тим панянкам, вони чудові і я у них не помилився. А от третьою людиною був пан Пауль, доля звела мене з ним жити. Я його не "прочитав". Це було дивно, це враження, що це людина не проста, залишилось першим і мене насторожила. Ми знайомились вже як годиться, взнавали "ху із ху". Але це вже було пізніше. Я про Пшенічку вже прочитав у Львові, бо змушений був це зробити, коли почав збирати дані для глибшого аналізу, так би мовити математичного. :) Далі пішли вже знайомства більш формалізовані, але все ж намагався зловити це ПЕРШЕ враження. Був навіть незручний випадок. Я ж не дивлюсь телебачення і не знаю їх ведучих, якщо не зацікавлений у їх діяльності. І тут у якийсь момент до зали, де сиділа уся ТОП-20, зайшла жінка. І всі так загомоніли "Мосійчук, Мосійчук..." А мені так соромно :), я ж по таборах, уроках, вишколах. Я так тихенько перепитався прізвище, оцінив жовту вишивану блузку і заглянув до інтернету (хто ж це), щоб не бути таким невігласом.
Тепер про Одесу! Місто контрастне, місто курортне... і місто ніфіга не українське! До патріотизму там ще так далеко, хоча патріотів там вже доволі. Років 10-12 тому я йшов Дерибасівською самотній у вишиванці на День Незалежності і раптом побачив у далечині вишиванку. Ми пішли на зустріч і мовчки обійнялись у привітанні. Дві вишиванки у юрбі одеситів та гостей... І зараз біля готелю "Моцарт" ще розміщена стіна з Героями срср та
Я і вони - герої соц.праці з  колорадськими стрічками
Героями соцпраці. Я жартував, що і наші 20 прізвищ будуть там - серед героїв соціалістичної педагогічної праці. Здається лише кілька людей помічало навколо себе совдепію та панування російської мови та культури. Там було мало українського - таке враження, що лише наша група й спілкувалась українською і дехто мав класні вишиванки. Це я сприймаю закономірно. Але у цьому є велика біда українського народу. І ця стаття не про патріотизм і навіть не про совок. Бо це зустрічалось навіть серед вчителів ТОП-20. І навіть у одному з завдань мене "примусили" заговорити російською, правда недовго! :) https://www.youtube.com/watch?v=fLMiKU6JMh4&feature=youtu.be
Конкурси та активності були доволі цікавими, а побут був організований на вищому рівні. Мені вже не приходилось тупо платити за НОРМАЛЬНИЙ обід чи самому купляти комфортні місця у купейних вагонах. Ну про це я вже писав у статті http://centrsamooborony.blogspot.com/2017/10/global-teacher-prize-ukraine.html
Яким критеріям має відповідати сучасний вчитель? Відповідь дуже нестандартна і дійсно важлива. Це нова якість педагогів і розширення розуміння, яким має бути ПЕДАГОГ у 21 столітті. http://www.globalteacherprize.org/ru/judging-criteria/ Нас видно так і намагались оцінювати, але вийшло так як вийшло. Молодість не пройшла! Ну просто за 15 років і за 50 років можна вивчити різну математичну кількість учнів і промандрувати меншою кількістю країн! :)
Як людина, яка знайомилась з принципами побудови рекламної компанії та маркетингу у реальному житті, бо мав відношення до кількох невеликих бізнесів, скажу менеджменту "Освіторії" РЕСПЕКТ! Команда досягла успіху, створила загальноукраїнський феномен, запустила суспільний мейнстрім важливості вчителя, збільшила кількість переглядів і моїх ресурсів і сайту ТСН та 1+1 (знову я наглію :) ) І це без допомоги влади! Але є підводні камені. Вже по поверненню з Києва, знаючи про перемогу доволі специфічного за освітніми принципами вчителя, я розкопав не приємну для себе інформацію. Тут я напишу вже про СВОЇ принципи і свій світогляд, який виходить за освітню тематику. Як сказав мені у випадковій розмові хтось з ТОП-20, що на Сході - це ВАША (галичан) війна, але вона не "наша"! Багато кажуть, що наша задача - дітей вчити, а не воювати. І т.д. Я не буду НІКОГО переконувати, це
І тут на банері немає тих, хто дав 100 тисяч!
мій вибір, мого сина, та моїх друзів. Я знаю твердо, чому я воюю, і за що МИ воюємо. Тільки моя війна за дитячі душі, а не за кількість інформації у їх головах! Я виховую і готую до життя (не до війни, зауважте). Мій предмет про ЗАХИСТ і навіть не у військових операціях, а і у звичайному житті. І я повинен дітям посіяти у душах патріотизм. А що це таке окрім мови? От факт з церемонії. Син каже, що давай зробимо фотку на фоні спонсорів та партнерів. Ми підходимо, я дивлюсь на торгові марки та знаки фірмового стилю партнерів і кажу: "Ставай, я тебе сфоткаю, а сам не буду". І показую синові, що на банері українською писало лише "Міністерство освіти і науки" та "Освіта.ua". Решта - іншими мовами. І це було би нормально, якби не фірми, підконтрольні людям, яких розшукує НАБУ і які переховуються від українського правосуддя (про власника Bigmir.net С.Курченка) http://nikcenter.org/newsItem/12751. Може тому і не було на урочистостях Міністрів, яких привів Майдан. А я, на хвилину, сотник Майдану і маю тверді принципи. Дуже вдячний, що не підійшов за критеріями до рівня навіть ТОП-5. Чому ми такі? Просто у нас гинули друзі, наших рідних знищували у часи сталінських репресій, були на всіх Майданах, ми переживаємо кожне поранення бійців у АТО... Через два дні після Києва сиділи зі своїм старим другом ще з часів студентства, українським патріотом, ми пили каву, і я поскаржився, що серед партнерів конкурсу "Світовий вчительський приз" є люди, які голосували у складі партії регіонів за диктаторські закони 16 січня, коли ми мерзли на майданах та барикадах. Він щиро у відповідь: "Скільки ми років з тобою знаємось? Якби ти був інших принципів, ми купи би не тримались!" Мені не байдуже, хто мене бавив та піарив на конкурсі. У цьому мій парадокс - для вчителів це круто, а от для декого є запитання "по поняттям"... Коли ми йшли вуличками Одеси на
черговий смачний обід, хтось захопливо, що навіть якось незручно, що нас так по-багатому приймають. Я зауважив, що може це ви стільки років так тяжко працювали, щоб у когось стало так багато грошей, щоб вас тепер бавити. Я радий, що конкурс відбувся, мої враження позитивні, але бекграунд не комільфо! Я також отримав багато позитиву під час конкурсу і від її учасників та організаторів. А пишу цей текст вже хоча би тому, щоб прочитав його мій син - слухач курсів патрульних поліцейських чи задумались над ним мої учні. У житті треба мати принципи! Може тому не привітала переможців ТОП-20 і Міністр освіти і науки Ліля Гриневич. Ну не через заздрощі до головного менеджера проекту Зої Литвин? :)

А компанії "Таврійські ігри" та за музичний супровід - DeluxeSound DJs (Dj Deluxe & Dj Slap) - респект і повага! Концерт був бомбезний. Можна подивитись його тут https://www.youtube.com/watch?v=Js_615csvQs

Інформація також звідси:
http://www.unesco.org/new/ru/media-services/single-view/news/education_entrepreneur_sunny_varkey_to_be_named_unesco_goodw/

2 коментарі:

  1. Сергію, я не з Умані, а з м. Благовіщенське Кіровоградської області, що за 50 км від Умані!

    ВідповістиВидалити