субота, 27 липня 2019 р.

Хто може себе вважати інтелігентом? Гіпотеза військового походження слова

Як нові епохи та світові тенденції міняють зміст важливих термінів та ідеологем. Побачив у одному пості інформацію про походження слова «інтелігент». Як викладач Захисту Вітчизни та людина, яка стоїть на позиції реформи українського війська, я давно побачив, що багато суспільних символів та процесів є продовженням військової традиції. Наприклад, символ влади українського Президента – військова зброя булава. За визначні заслуги навіть цивільним українцям вручають іменну зброю, державні символи України мають військове походження. Дисципліна – термін, без якого не може існувати будь яка організація і навіть держава також має одним з джерел давні військові традиції. Особливо шанується людина, яка принципами життя обрала військову дисципліну у поведінці.

І ось слово «інтелігент» також, як виявляється, має військове походження. Але до нас воно, як пише, Вікіпедія, прийшло з Європи. Такі слова з їх високим змістом не приходять з азіопи – від східно-північного сусіда. А от саме росія змінила корінне значення цього слова до зневажливого – «гнила інтелігенція», яким стали називати у радянські часи працівників розумової праці та тих, хто не міг дати відсіч побутовому хамству та кримінальним елементам у суспільстві. У низці навчальних закладів гуманітарного напрямку - у гімназіях та ліцеях керівництво освіти не змушувало директорів виконувати вимоги навчальних програм та державних стандартів щодо обов’язкової військової підготовки та допризовної роботи. Типу «не справа це інтелігенції», «війни і так не буде» та ін. Всі ми знаємо чим це закінчилось.

Герої фото – кияни Микола та Ігор Кузнєцови. Під час наступу "Беркута" на мирних демонстрантів відпросилися з роботи і поїхали захищати Майдан. Батько Микола Кузнєцов  професор, доктор технічних наук, член-кореспондент Національної академії наук, лауреат Державної премії України та премії ім. В.М. Глушкова.Його син Ігор  кандидат фізико-математичних наук, з 2012 року працює в Київському політехнічному інституті, викладає теорію ймовірностей і математичну статистику. На момент Майдану йому було 27 років.

А от у Європі трансформація терміну набула інших змістових ліній. Всі чули про секретну службу Мі6. Але її повна назва Secret Intelligence Service (SIS), де «інтеліженс» служба розуміється як та, що знає, швидко розуміє, обізнана контора – те, що притаманне для нормальної розвідки! Це вам не солсберійські пацанчики ФСБ.

Чому ж нам навіяли зневажливе ставлення до інтелігентів? Все просто – інтелігент знає і розуміє, що творить влада – від масових злочинів до брехні та корупції. А якраз більшовикам на початку 20 століття це було вкрай не потрібно, бо селянській Україні розповіли казки про народовладдя. Саме тому нещадно винищили весь цвіт української інтелігенції, особливо тої, яка активно виступала проти диктатури неосвіченого пролетаріату. В першу чергу це стосувалось військової інтелігенції та науково-історичної. А потім заморили голодом мільйони селян…

ХТО ТАКІ ІНТЕЛІГЕНТИ

...Бути інтелігентом, тобто, воїном останньої когорти, вважали за честь для себе патриції, сенатори, трибуни, цензори, претори та ін....
У древньому Римі основною силою держави була армія, у якій служили всі громадяни Риму. Якщо ти не служиш чи не працюєш для розвитку армії Риму, то ти не громадянин Риму, і відповідно не римлянин – ось і вся система Римської держави.
Римська армія складалась із легіонів, легіони – із когорт, когорти – із центурій, центурії – із маніпул. Звідси і походить поняття "маніпулювати". Легіон складався із 5-и когорт, когорта – із 10-и центурій, центурія – із 10-и маніпул, маніпула – із 10-и легіонерів.
Виходячи з цього, можна розрахувати чисельний склад легіону – це 5000 воїнів, які поділялись на новачків, навчених, досвідчених, ветеранів та еліту.
Новачки, в основному, становили першу когорту; другу когорту становили воїни, котрі побували у битві; третю когорту – воїни, котрі побували у декількох битвах; у четвертій когорті були воїни, за плечима котрих цілі кампанії. І, врешті, – п’ята когорта, або по іншому, "непереможна когорта", чи "остання тисяча".
Ця когорта складалась із найбільш досвідчених воїнів, за плечима котрих були не тільки кампанії, а й цілі війни. Непереможна когорта вступала у бій у найбільш вирішальний момент битви, і саме вона й визначала результат битви.
Непереможна когорта ніколи не відступала без наказу – вона перемагала супротивника, або гинула! Тому й називалася "непереможною", оскільки її не можна було перемогти. Її можна було тільки знищити.
А знищивши останню когорту легіону, супротивник знищував весь легіон, оскільки основний кістяк легіону – саме ті воїни, котрі були охоронцями орла легіону. Так от, власне воїни останньої когорти легіону у древньому Римі й називались інтеліґентами.
То чому ж цих воїнів називали інтеліґентами, тобто "розуміючими"? Все дуже просто. Цим людям не потрібно було нічого пояснювати, вони самі знали і розуміли: що, і коли їм треба робити. Їм не потрібно було пояснювати, як вишикуватись черепахою; їм не потрібно було пояснювати, коли підіймати щит, а коли ні; їм не потрібно було пояснювати, як розімкнути стрій, і як його зімкнути; їм не потрібно було пояснювати, коли діставати гладій, а коли діяти пілумом.
Ці воїни самі все знали, все розуміли, тому їх й називали розуміючими, або, інтеліґентами. Вони й становили незламну міць Риму. Із цих воїнів формувалась преторіанська гвардія і когорти сенату. Бути інтеліґентом, тобто, воїном останньої когорти, вважали за честь для себе патриції, сенатори, трибуни, цензори, претори, та інші.
Отже, називатися воїном останньої когорти – значить бути у військовій справі професіоналом найвищого класу, гідним пліч-о-пліч битися поруч з кращими людьми Риму. А це означало самому бути представником кращих людей Риму.
Інтелігенція – це становий хребет Римської Імперії. Інтелігенція – це скелет римського суспільства. Інтелігенція – це те, на чому стояв Рим!
Мушу зауважити, що є інформація про іншу будову римського війська. Римська армія - це 2 легіони - ядро ​​армії. Кожну водив консул - їх було два. Разом - 4 легіони. При легіонах перебували союзні контингенти з піхоти і кінноти, що складали основну масу війська.
Римський легіон епохи Республіки складався з 4500 чоловік, і ділився він так:
300 бійців становили вершники (10 турм по 30 вершників), решта - піхотинці:
1200 легкоозброєних воїнів (веліти),
1200 добре озброєних солдатів першої лінії (гастати),
1200 чоловік важкої піхоти становили другу лінію (принципи) і останні 600, найдосвідченіші воїни, представляли собою третю лінію (тріарії).
Основною тактичною одиницею в легіоні була маніпула (30 на легіон), що складалась з двох центурій. Кожною центурією командував центуріон, один з них був одночасно і командиром всієі маніпули. У центурії гастатов або принципів було по 60 чоловік, а тріаріев в центурії було 30 чоловік. 
Так ось як раз маніпула і була основною одиницею армії, а не якісь когорти в 1000 чол.
Когорта - це не більше 500 чол, а ще - додані їм али - кінні загони. Так ось в легіоні когорт було 10, а не 5. Когорта включала в себе маніпули (від 2 шт). І головною була перша, де був командир, а не 3 і не 5-я. У різні періоди - когорта була і 360 чол і 550 чол..
Чому з'явилися когорти? На самому початку застосування маніпулярного порядку легіон йшов в бій трьома лініями і, якщо зустрічає перешкоду, яку легіонери були змушені обтікати, таким чином виходив розрив бойової лінії, маніпула з другої лінії поспішала закрити пролом, а місце маніпули з другої лінії займала маніпула з третьої лінії . Під час сутички з ворогом легіон представляв монолітну фалангу.
Згодом третю лінію легіону стали використовувати як резерв, який вирішував долю битви. Але якщо полководець неправильно визначав вирішальний момент бою, легіон чекала загибель. Ось тому з часом римляни перейшли до когортного строю легіону. Кожна когорта нараховувала 500-600 чоловік і з доданим кінним загоном, діючи окремо, представляла собою легіон в мініатюрі. Це знадобилося для воєн в різних умовах - в Африці, Іспанії (якої тоді не було), в Британії (якої тоді не було) і т.п. Різний противник з різним озброєнням, різна географія.

понеділок, 17 червня 2019 р.

Військово-польові навчання від Самооборони та ОУН

1-2 червня в Карпатах відбувся дводенний військово-патріотичний вишкіл для учнів Класичної гімназії. Захід організував вчитель Захисту Вітчизни керівник Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" Сергій Хараху. Інструкторами були ветерани російсько-української війни. Захід відбувся за підтримки керівника Самооборони Валерія Веремчука. Такі заходи проходять за унікальною методикою, коли за два дні військово-польових навчань учні 11 класу здійснюють 6 видів вогневої, три з яких з вогнепальної зброї. І це ЛЕГАЛЬНО! Центр військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" запрошує до співпраці та може поділитись методикою. Заходьте на сторінки у соцмережах керівника Центру Сергія Хараху та підписуйтесь на його ютуб-канал: канал на ютуб, сторінка у фб, офіційна сторінка у фб! А тут сам Відеозвіт_2019! Чекаємо на ваші відгуки!

четвер, 25 квітня 2019 р.

Українець - американський Герой В'єтнаму!


Центр Самооборони "Галичина" шукає героїчні військові постаті по всьому світові, щоб показати віськові звитягу українців та те, що її визнають вояки інших країн. Зараз ми розповімо про Мирона Дідурика - майора армії США.
Чимало українців, опинившись в еміграції після ІІ СВ, продовжили воювати з розповсюдженням комунізму. Одним з них був майор Мирон Дідурик. Хто дивився фільм "Ми були солдатами" пам'ятає, як Хел Мур (тобто Мел Гібсон) в промові перед від'їздом говорив про капітана з України.
Народився в Мужилові на Підгаєччині (західна Україна) 15 липня 1938 року. Переїхав з батьками до США 1950-го року, поселившись у Вірджинії, а потім у Джерзі. Там закінчив середню школу і навчався фізики в коледжі св. Петра. Під час навчання в коледжі відбув кадетський військовий вишкіл(підготовка офіцерів запасу), де виконував функції коменданта кадетської бригади. По випуску отримав звання другого лейтенанта армії США. В січні 1960-го поступив на дійсну службу. Капітан(згодом майор) Дідурик служив у Європі, потім у В'єтнамі. Був членом Пласту в курені "Сіроманці".
У В'єтнамі Дідурик брав участь в бою в долині Ia Drang, де командував ротою "Браво" другого батальйону 7-го кавалерійського полку. За свою хоробрість отримав прізвисько "лютий скажений козак" - "mad cossack". Про це розповідає Гарольд "Хел" Мур у книзі "Якось ми були солдати і юнаки"(We Were Soldiers once and Young):
"He was eager and aggressive yet totally professional; over the next three days he would emerge as the finest battlefield company commander I had ever seen, bar none." - "Він був енергійним та агресивним проте дуже професійним; протягом наступних трьох днів він показав себе найкращим бойовим командиром, з усіх, яких мені довелося побачити, без винятку."
As commander of Bravo Company, 2nd Battalion, Capt. Diduryk, called the "Mad Cossack" in the book, and his second command, Lt. Rick Rescola, were intially flown in as reinforcements for surrounded U.S. troops pinned down by enemy fire. "The Ukrainian Diduryk and the Englishman Rescorla," write the authors,"were destined, over the next 72 hours to become battlefield legends in the 7th Calvary - as much for their style as for their fearless leadership under fire." - Командира роти "Браво" в 2-му батальйоні, капітана Дідурика, якого в книзі називають «Скаженим козаком», та його заступника, лейтенанта Ріка Рескорла, спочатку було надіслано для підкріплення оточених американських військ, притиснутих ворожим вогнем. «Українцю Дідурику та англійцеві Рескорлі,» пишуть автори, «судилося протягом наступних 72 годин стати бойовими легендами 7-го кавалерійського – як завдяки своєму стилю, так і завдяки безстрашному лідерству під ворожими кулями.»
Following the Battle of la Drang, he was promoted to major and returned for a second tour of duty."Assigned as the operations officer of the 2nd Battalion, 12th Cavalry, Diduryk was killed in action on April 24, 1970, in a Huey helicopter at an abandoned fire base," write Messrs. Moore and Galloway. "The battalion commander had ordered his command helicopter to land and check out a North Vietnamese soldier killed by the door gunner. As the helicopter touched down, other NVA soldiers opened up; Myron Diduryk was struck in the stomach in the doorway of the chopper. Thus died one of the finest officers who fought in la Drang." Major Diduryk is buried at the Fort Benning cemetery. His widow, Delores, lives in Fort Lauderdale, Fla. - Отримавши звання майора за участь у битві в долині Ia Drang, він вдруге повернувся до В'єтнаму. «На посаді офіцера операцій 2-го батальйону 12-го кавалерійського, Дідурик загинув при виконанні обов'язку 24 квітня 1970 в гелікоптері на покинутій вогневій точці,» пишуть панове Мур та Геловей. Це була підступна засідка.
«Командир батальйону наказав його командирському гвинтокрилу приземлитися та перевірити солдата Північного В'єтнаму, якого було вбито бортовим стрілком. Щойно гелікоптер торкнувся землі, інші в'єтнамські солдати почали стріляти; Мирону Дідурику влучили в живіт крізь двері гелікоптера. Так помер один з кращих офіцерів, що воював при ла Донгу».
Майора Дідурика поховано на цвинтарі Форт Беннінг. Його вдова, Делорес, мешкає в Форт Лодердейлі, штат Флорида.
Capt. William Shucart, a medical officer met Capt. Diduryk in Vietnam. Col. Moore describes the officer's impressions as follows: "One of the people Shucart really liked was Myron Diduryk. 'He was wonderful. He loved military strategy. He got me reading S.L.A. Marshall, "Men Against Fire," all that. We would talk about what makes men in combat do what they do. He liked to talk like a tough guy off the New Jersey
Мирон Дідурик крайній зліва
streets, but he was a very thoughtful, very clever guy. I was proud of the people I knew in the officer corps, very impressed with them." It is obvious that Myron Diduryk had an impact on many people. There are a total of 28 references to him in the index of the Moore/Galloway memoir. - Офіцер медицини капітан Вільям Шукарт познайомився з капітаном Дідуриком у В'єтнамі. Полковник Мур так описав враження офіцера: «Одним з тих, хто справді сподобався Шукартові був Мирон Дідурик: «Він був неймовірним. Він був закоханий у військову стратегію. Він примусив мене прочитати «Людина проти полум'я», написану С.Л.А. Маршалом, повністю. Ми говорили про те, що примушує мужчин на війні робити, те, що вони роблять. Він полюбляв розмовляти зі мною, як простий хлопака з вулиць Нью-Джерсі, але він був дуже розумним, дуже мудрим парубком. Я пишався людьми, з якими познайомився в офіцерському корпусі, вони мене сильно вразили.» Очевидно, Мирон Дідурик вразив багатьох людей. У споминах Мура/Геловея зустрічається загалом 28 посилань на нього у предметному покажчику.

Матеріал звідси https://george-patton.livejournal.com/66729.html

пʼятниця, 22 березня 2019 р.

Журі конкурсу "Вчитель року 2019. Таємниці, які приховує МОН

А це наш "герой"! Зверніть увагу на зацікавлення
офіцера - "НЄПРІЛІЧНИЄ анєкдоти"! 
А так вітають друзі члена журі,
ПЕДАГОГА української військової кафедри
з День народження!
Після скандалу з "Генезою" та чиновниками МОН я відмовився за дійсних безхребетних політиків-міністрів освіти з Народного Фронту брати участь у державних конкурсах. Крім того беру участь у багатьох інших освітніх проектах. Але доля предмету Захист Вітчизни та непатріотичність чиновників освіти мене турбує як і кожного патріота. На днях я ознайомився з складом журі. І побачив знайому ватну публіку! Я не розумію ЧОМУ чиновники МОНу так відверто нариваються на скандали? Я буду лише писати про головного ватника у журі, розслідування по якому я проводив у 2017 році. Тут читайте про це розслідування!https://centrsamooborony.blogspot.com/2017/05/blog-post_30.html Але тепер я додаю фотографії та скріни.
У тексті МОН про цього члена журі пишеться так: "У 2017 році очолював робочу групу з розроблення навчальної програми «Захист Вітчизни» для закладів загальної середньої освіти (рівень стандарту).
Життєвим кредо для себе Лелека В. М. обрав слова В. О. Сухомлинського: «Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе»." А чому НІЧОГО не пишеться, що після того, як я представив ці та інші докази в МОНі, цього ватника УСУНУЛИ з керівника робочої групи? Деталі у цьому відео та у соцмережах  І квіточка на торті! У 2018 році цього ватника.... "нагородили подякою Міністерства освіти і науки України (2018)." Панове, це вишка корупційних механізмів у вищих органів влади України! І доказ у суді! :)

Совок, зірки, повії... Це ОФІЦЕР!

Ще совок! 

На це звернення відповідь Гриневич не дала. Бо соромно ж!

пʼятниця, 25 січня 2019 р.

Готуємо до Захисту України! Змагання з військової топографії

Майже місяць тому у Львові відбулись змагання з військової топографії. Ідею запропонували у нас в Центрі "Галичина". Організувало та профінансувало змагання Управління освіти Львівської міськради. Проходило воно на базі Лінгвістичної гімназії у Львові, за що подяка керівництву та досвідченому вчителю Захисту Вітчизни та історії Андрію Мазуру, який працює у закладі. Методику змагань розробив керівник Центру військово-патріотичного виховання Сергій Хараху. Ми виходили з концепції сучасного, інформаційного та технологічного війська, до якого ми в Україні зараз прямуємо Тому на пропозицію керівництва міста провести змагання на військову тематику для учнів старших класів ми зупинились на військовій топографії. На теренах Львівщини змагання у такому форматі ще не проводились. Багато змагань військового спрямування, туристичного та краєзнавчого та інших проводиться як владою так і громадським сектором. Знаючи це ми запропонували наступний план змагань.
Бланки змагань
Отож, змагання з військової топографії у першу чергу орієнтовані на знання. Першу частину команди проводять з тестами на дану тему та практичної камеральною роботою з реальною картою на реальних подіях історії російсько-української війни (див далі Завдання для військової топографії). Всі завдання мають відповідну кількість балів. Причому від журі залежить як оцінювати кожний вид змагань. Третій етап практичний на місцевості - рух за азімутами на час усією командою. Можна проводити у вигляді квесту. Ми розміщуємо карту околиць Лінгвістичної гімназії з нанесеним маршрутом. Учні отримують список точок маршруту з азимутами та відстанями. Використовуючи смартфони з наявним програмних додатком - компасом та враховуючи відстані у метрах команди долають дистанцію. Суддя рухається з ними, слідкуючи чи всі точки маршруту проходять учні Лише у нього є карта місцевості з маршрутом. Команди рухаються без карти. У визначених місцях потрібно зробити фото з усією командою на фоні певного об'єкту чи пам'ятки архітектури. та під час пересування оперативно надсилати на вказану адресу головному судді змагань. Також судді наперед визначають бали, якими штрафуватимуть команди за помилки на маршруті. Команди можуть рухатись з інтервалом або/та рухом по колу у протилежних напрямках. Адже відстань маршруту залишається однаковою лише азимути змінюються.



Працює журі

пʼятниця, 14 грудня 2018 р.

Права людини у країні, яка воює

Діти на окупованій території залучаються до мілітарних
навчань та незаконних збройних формувань
Цього тижня з нагоди Міжнародного Дня прав людини відбулись заняття для старшокласників на тему: "Права людини у країні, яка воює". Заняття відбувались у Класичній гімназії при ЛНУ ім. Івана Франка за авторською методикою заступника директора гімназії та керівника Центру "Галичина" С.Хараху. Треба зауважити абстрактність прав людини для старшокласників є загальновідомим фактом, адже для багатьох вчителів у школі - це дрімучий ліс! Наприклад, учні намагались мене переконати, що безкоштовна медицина та освіта - це те, що торкається напряму прав людини. Вдалось переконати гімназистів, що це напряму торкається Конституції України, але Загальна декларація прав людини розглядає це у ширшому контексті і не говорить про безкоштовність як аксіому. Тому законодавство України допускає платні медичні послуги у широкому асортименті. На занятті доцільно акцентувати на порушення права людини на освіту. Цікавим є факт, що Міністр освіти України Дмитро Табачник - колишній міністр освіти і науки, який втік за кордон за свої злочини, був номінантом Антипремії Української Гельсінської спілки з прав людини «Будяк року – 2011» в номінації «за систематичні порушення прав іноземних студентів». Міністр номінувався за «надання неякісної вищої освіти та не реагування на здирництво та махінації, що практикуються по відношенню до іноземних студентів». З початком військової агресії права людини і у тому числі на освіту грубо порушуються з обох боків. Звісно, порушення є пропорційно не співвимірними. Вбивства учнів, обстріли шкіл, ліквідація державних стандартів в українських школах на окупованих територіях, пропаганда та насадження антиукраїнської ідеології війни та імперсько-російського шовінізму - це перелік лише тих злочинів, які торкаються освіти на окупованих територія. Отже, пропонуємо план-конспект уроку.



субота, 8 грудня 2018 р.

"Влучні і спритні" - змагання за новою програмою Захисту Вітчизни

З нагоди Дня Збройних Сил України 7 грудня відбулись загальноміські змагання юнаків «Влучні і спритні» з виконання тактико-вогневих вправ та стрільби на Кубок міста Львова
серед шкільних команд.  Відразу зазначу як Голова оргкомітету, ці змагання ніякі не військово-патріотичні! Це військова підготовка та мілітарне виховання у чистому вигляді. А от окремі елементи військово-патріотичного виховання я забезпечив. По-перше, ідея та основна допомога міській владі - нашого центру Самооборони "Галичина" (керівник С.Хараху) та Центру національно-патріотичного виховання "Гайдамацька Січ" (В.Кіров). По-друге, до суддівства та участі у заході були запрошені ветерани війни з росією, депутат міської ради В.Свінціцький та його побратими А.Кавф та В.Демченко, які також були суддями. До підготовки схеми та технічного завдання змагань долучились та чудово попрацював професіонал-інструктор з "Української тактики" - Є.Семенов. От їх промови та участь - це патріотичний компонент. Вручення кращим командам шевронів ДШВ - військово-патріотичний компонент. А у зйомці навчального відео взяли участь вчителі міста Львова та учні різних шкіл, які тепер розуміють свою визначну участь і те, що є прикладом до наслідування іншим юнакам та дівчатам.
Щодо самого заходу. Ефективність змагань - функція математична. На мою думку, вони були успішними, хоча і першими такого роду. Найсучасніші цифрові технології організаційних моментів себе виправдали повністю - вчителі Захисту Вітчизни зберегли час та кошти собі та українській державі, адже не потрібно було бігати друкувати та підписувати заявки, збирати та друкувати методички та навчати спочатку вчителів на семінарі, потім учнів на уроках. Це все завдяки ОНЛАЙН реєстрації та створенню навчального відеороліку. Перед стартом на
змаганнях КОЖНА команда могла передивитись у ютюб як треба проходити етапи змагань. І вони це робили, бо вчителі звертались до мене за посиланням і я їм на їх смартфонах знаходив це відео вже під час змагань. Звісно, що для деяких вчителів-пенсіонерів це стрес та несприйняття. Адже, якщо 20 років викладати совкові військові знання і не знати, що є ютюб та гугл-додатки, то коли тебе змушують дотримуватись нової програми та набувати сучасних цифрових компетентностей - це може викликати інсульт або інфаркт! :) Мене у спортивно-тактичному вбранні не впізнали, і я завів кількох вчителів ЗВ до підвалу, де облаштований SQB-полігон. Так ззаду ідуть і бухтять типу навіщо такі змагання, яка дурня, що то за організація, такого немає у програмі... Я розвертаюсь і так просто у вічі: "А це нічого, що Голова оргкомітету вас веде і один з авторів нової програми? Ви знаєте вимогу, що у програмі цього року вже є тактика дій малими бойовими групами?! Чи ви далі збираєте-розбираєте калаш та кидаєте гранати? От нормативи цих радянських вправ вже відсутні! А це ви знаєте?" Я там ще додав кілька слів. Замовкли як рибки...
Наступним показником ефективності є кількість учасників - за онлайн реєстрацією було 21 команда, ще прийшли кілька команд як у 20 столітті - з папірчиком. Це крок уперед! 
І тепер про те, хто проводив та допоміг провести змагання. Організатор Департамент гуманітарної політики Львівської міської ради Управління освіти ДГП Львівської міської ради. Місце проведення Ліцей N93 ЛМР, директору пані Лесі Мандзюк респект. Голова оргкомітету змагань Сергій Хараху- заступник директора Класичної гімназії та керівник Центру Самооборони "Галичина". Але долучились РЕАЛЬНІ ветерани та методист Будинку офіцерів (Міноборони) В.Кіров, який був Головним суддею та відповідальним за технічне забезпечення змагань. Всі також долучались на різних стадіях підготовки заходу. Також спрацював на ефективність і методист НМЦО Б.Шарун. Всім велика вдячність, бо останнім показником ефективності є відгуки учасників, які можна об'єднати словом "круто".
Метою та завданнями змагань були:
- Популяризація професії військового серед осіб допризовного віку, які навчаються у закладах загальної середньої освіти за новою програмою предмету Захист Вітчизни.
- Формування у молоді культури зброї та мотивації служби у Збройних силах України.
- Навчання та вдосконалення навиків з безпечного володіння стрілецькою зброєю та навичок тактичного пересування у міській забудові.
- Навчання та покращення майстерності стрільців у стрільбі зі стрілецької зброї.
- Формування усвідомлення важливості командних форм роботи на прикладі виконання окремих залікових вправ.
Як я і вказав, тут НЕМАЄ військово-патріотичного виховання, бо у мілітарній підготовці це не основне. А от допризовна підготовка - це тут майже все! 
Від імені всіх організаторів та причетних до змагань дякуємо вам, вчителі Захисту Вітчизни, які всупереч різним перешкодам показали високу мотивацію до виконання міської програми виховної роботи та зміни нашого предмету на краще!