понеділок, 29 лютого 2016 р.

Семінар з безпеки навчального закладу

Проводимо мозковий штурм!
Керівник Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" виступив на семінарі "Формування безпечного середовища у навчальному закладі". Семінар проходив під егідою Департаменту освіти і науки ЛОДА і департаменту гуманітарної політики Львівської міськради. Захід проходив на базі однієї з кращих шкіл Львова та України СЗШ №32. Вітальні виступи та слово про школу я опущу - це традиції всіх освітніх семінарів та заходів. А от що було цікавого в ході інших виступів тут треба зазначити кілька моментів. По-перше представники влади чітко зазначили, що безпека дитини в школі - СПРАВА ДЕРЖАВИ! І це викладено в законах. А на справі я підрахував за даними презентації чиновників, що витрати державного бюджету на систему безпеки сягають МЕНШЕ 1 %! Нам розповіли навіть про стрільби на полігонах та військово-патріотичну роботу в школах, що до безпеки взагалі не має прямого відношення. Більш того, уміння користуватись зброєю та елементи тактики з основами військового рукопашу на уроках Захисту Вітчизни навпаки привчають юнаків до зброї. Ну то бачення теоретиків та чиновників. Просто унікальним був виступ пенсіонера-представника з курсів цивільного захисту (НМЦ ЦЗ). Знаєте, що є основою безпечного середовища в школі? Не здогадаєтесь ніколи - НАВЧАЛЬНА ЕВАКУАЦІЯ... Саме так називалась його презентація - фактично лекція, взята з курсів та скорочена. Я ледь не плакав від цього цирку. Сховищ немає, засобів захисту дихання та шкіри за нормативами - немає, а тут ЯДРЬОНИЙ ВИБУХ і хмара летить по сектору! Настрій він мені підняв! Я через якісь зсунення графіку змушений був скоротити тренінгову частину виступу з теми свого заняття на тему "Основні елементи системи безпеки навчального закладу". Мене цікавила практична частина після відеолекторія з фільмом про безпеку, а саме -визначення за допомогою мозкового штурму РЕАЛЬНИХ заходів з безпеки, які можуть реалізувати в Львівській області. Отож, серед списку були: система відеоспостереження, огороджена прозорими вікнами кабінка для охоронця, професійний охоронник (не сторож чи вахтер), тривожна кнопка, навчання персоналу школи культурі безпеки, заходи з облаштування периметру школи, чіткий пропускний режим, другі двері з системою блокування, металопластикові вікна на першому поверсі з антивандальною плівкою чи броньовані склопакети. З цього переліку учасники семінару обрали три -  професійний охоронник (проблема спеціаліста на вході

Директор СЗШ№ 32 розповідає про школу

Безпека має свої критерії, перераховую

Виступ представника управління освіти міста

Дискусія з місця іноді бувала гаряченькою

Відео завершилось, переходимо
до підсумків та практичної частини.


Вчитель Захисту Вітчизни І.Дзюба, переможець
конкурсу "Кращий вчитель року"
з засобами активного захисту), заходи з облаштування периметру школи, навчання персоналу школи культурі безпеки, що передбачає навички діяти в надзвичайних ситуаціях, і розвиток пильності на робочому місті, і навичок надання домедичної допомоги, і психології поведінки з агресором, і знання вибухових предметів та ознак зброї або озброєної людини, знання про легальні засоби активної оборони та види зброї тощо. Це все справа ДЕРЖАВНОЇ ВАГИ і завдання державних органів. Підозрюю, що переконати присутніх у недоцільності системи відеоспостереження щодо безпеки в школах, нам не вдалось, але принаймні перед тим як витратити на неї кошти, присутні будуть думати. Щоб пересвідчитись у тому, що в закладах, де ставались теракти та загибель дітей та вчителів, були відеокамери і їх безпекова цінність була нульова, дивіться наш фільм про безпеку.
Ще одним професійним виступом була презентація про вибухові предмети та речовини вчителя СЗШ № 32 І. Дзюби. Це було реально фахово. І саме фаховість педагогів стали разючим контрастом до виступів і сбушника, і якогось лівого представника поліції з райвідділку, який з папірчика прочитав про вибухонебезпечні предмети, і супер цивільного захисника з ядрьоним чемоданчиком в мізках.
Все ж семінари для спеціалістів районних відділів освіти мають проводити специ, бо як розуміти сбушника, який не знає, чи є випадки принесення до шкіл зброї, вибухівки чи ще якихось трофеїв війни? Він не знав про річну трагедію у Чернігівській області з вибухом у школі РПГ! Чи про те, як учень однєї з шкіл на Прикарпатті приніс гранату Ф-1 та бойові патрони калібру 7,62. Отже, народ присилають правоохоронні органи на освітянські семінари для відмазки. А нам своє робити!

середу, 17 лютого 2016 р.

Військово-патріотичні аспекти у викладанні Захисту Вітчизни. Досвід Самооборони

Лекція
«Військово-патріотичні аспекти у викладанні Захисту Вітчизни. Досвід Самооборони»
План.
1. Вступ. Знайомство.
2. Анкетування щодо очікування слухачів.
3. Термінологічні пастки національно-патріотичної і військово-патріотичної роботи.
4. Мілітарна культура.
5. Громадська активність на місцях і військово-патріотична робота. Досвід Самооборони.
6. Підсумки
Хід заняття.
1. Провести знайомство з аудиторією. Зазначити тему, мету та окреслити завдання заходу.
2. Провести анкетування присутніх.
Бланк анкети
3. Існує вже багато законодавчих актів, концепцій, програм про посилення військово-патріотичної роботи з молоддю. Часто вживають національно-патріотичне виховання і військово-патріотичне разом і змішують Боже з праведним. Найголовніша різниця у цих видах виховної роботи полягає, по-перше, у тому, що національно-патріотичне включає у себе військово-патріотичне, а по-друге, військово-патріотичне включає у себе мілітарну складову. Запитання до аудиторії, які мілітарні компоненти присутні на уроках? От тут виникає цікава закономірність, що більшість педагогів та керівників освіти вважають, що національно-патріотичне виховання може бути без мілітарної складової (навести приклади висловлювань керівників міста Львова, експертів МОНу та стан з матеріальною базою в школах).
Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.
Патріотичне виховання – складова національного виховання,  головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків,  до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. 
Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання (далі ВПВ), зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.
Завдання ВПВ - виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;
- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;
- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів та самопожертви в ім’я України та її народу;
- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;
- підвищення престижу військової служби, створення необхідного конкурсу кандидатів на навчання у військово-навчальних закладах;
- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;
- удосконалювати організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання допризовників.
Це описано в Концепції допризовної підготовки і ВПВ молоді (Президент України; Указ, від 25.10.2002 № 948/2002)
4. Що ж таке міліарне виховання, виховання мілітарної культури? Тема доволі нова. Як гадаєте чому? Запитання до аудиторії
СМОЛЯНЮК В.Ф., доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології і соціології ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” дає таке визначення: «мілітарна (воєнна) культура, будучи елементом загальносуспільної культури (її субкультурою), являє собою сукупність елементів суспільної свідомості та духовного життя, які пов’язані з воєнно-політичними, воєнно-економічними, воєнно-соціальними та ін. процесами, що є визначальними для успішного функціонування та розвитку воєнної (оборонної) сфери». В основі цього різновиду культури, продовжується у статті професора, лежать керівні принципи поведінки особистості та соціальної групи в процесі воєнної життєдіяльності, а також концептуальні визначення, норми, стандарти, що забезпечують єдність і взаємодію суспільних та державних інститутів з оборонних питань, надаючи їм цільності й інтегрованості. Іншими важливими елементами мілітарної культури є сформовані впродовж поколінь традиції збройного захисту суспільства, цінності, переконання, ідеали, що стосуються силового убезпечення суспільного розвитку в умовах збройної взаємодії соціальних суб’єктів всередині країни та за її межами.
Коли в умовах неспроможності офіційних силових структур на рівних протидіяти російському вторгненню значне (дехто вважає, що основне) мілітарне навантаження у 2014 р. взяло на себе громадянське суспільство. Маємо ще один феномен – блискавичне утворення практично по всій території України тактичних бойових одиниць (батальйонів, рот, бригад), підрозділів Самооборони, волонтерських мереж, інформаційних органів, структур обміну полоненими та ін. Спостерігаємо “народну дипломатію” за участю української діаспори на вулицях європейських, азійських, американських, австралійських міст, націлену на моральну підтримку збройної боротьби українців.
Це – реалії, за якими неможливо не помічати глибинного явища всеукраїнського значення: силову реакцію громадянського суспільства на загрози й небезпеки, що загрожують самому існуванню суверенної України. “Моментом істини” стала згадана вище анексія Криму силовиками РФ, яка не отримала гідної відповіді з боку офіційних силових структур держави. Громадянське суспільство, яке у загрозливих ситуаціях соціально-політичної еволюції відрізняється підвищеною чутливістю порівняно з державними органами, миттєво відреагувало на високу ймовірність перенесення кримського сценарію на інші регіони України. Реакція могла бути тільки така – силовий захист базових цінностей Українського народу, навіть в умовах недостатньої діяльності (а то й прямої бездіяльності) уповноважених державних структур.
Причини стрімкої реставрації мілітарної культури українського громадянського суспільства, починаючи з 2014 р., Смолянюк пояснює наступним чином. Громадянське суспільство зберегло в часи радянської влади та кланово-олігархічної влади незалежної України достатні можливості для збереження та імплементації  в тканину соціальних відносин ціннісні засади людської життєдіяльності українського народу, виокремлюючи з них цінності вищого ґатунку – національні.
Логічним етапом процесу усвідомлення українських національних цінностей було й залишається намагання громадянського суспільства створити надійну систему національної безпеки. Повноваження щодо формування останньої широкий загал як правило делегує державі. При цьому він зберігає за собою право впливати на діяльність офіційних державних органів (включно з силовими), вимагаючи від них досягнення ефективних результатів діяльності з цих питань.
Якщо “держава неспроможна”, то спрацьовує інстинкт групового (національного) самозбереження, на основі якого відбувається швидке заміщення неефективних (відсутніх) державних органів відповідними аналогами, запропонованими громадянським суспільством. Це сталося в Україні, яка після втечі четвертого президента постала перед доленосним вибором “бути чи не бути”.
Обговорити зі слухачами мілітарну культуру провідних країн світу – США, Ізраїлю, Канади.
Попередні підсумки реставрації мілітарної культури України за активної участі громадянського суспільства є вражаючими. Плани РФ щодо створення так званої “Новороссии” на українських землях завдяки активній протидії військовослужбовців та цивільних співгромадян виявились зірваними. Воєнна (оборонна) проблематика за активного тиску громадянського суспільства перемістилась у центр загальнодержавної уваги. Як наслідок, готується нова законодавча база з питань безпеки і оборони. Радикально підвищено державні воєнні витрати. Активізовано пошуки воєнно-політичних союзників. Нового імпульсу отримала тема євроатлантичної інтеграції України. Розпочато процеси оновлення національного ОПК. Ініційовано процеси кадрового очищення та структурно-функціональної оптимізації сектору безпеки і оборони, в тому числі Збройних Сил України. Патріотизм став реальною духовною силою та основою не лише нової мілітарної культури, а й процесу виховання української молоді в цілому.
Якщо мати на увазі власне духовні процеси, то створилися передумови синтезу в єдине ціле двох різних мілітарних традицій, які донедавна роз’єднували українство – так званих “східнослов’янської” (імператорської, радянської, російської) та “західноукраїнської” (галицької, проєвропейської, ліберально-демократичної), кожна з яких має численних симпатиків у різних регіонах країни. Нові прояви героїзму, відваги, стійкості, вірності Україні, продемонстровані українськими військовиками і добровольцями у протистоянні з російськими та сепаратистськими силами на Сході України у 2014-2016 роках, дозволяють стверджувати про вихід національного варіанту мілітарної культури на новий рівень розвитку.
5. Складна ситуація в освітніх закладах Львівщини покликала педагогів, які перебувають членами Самооборони, до активних дій. Розповісти про проекти Самооборони та Центру військово-патріотичного виховання «Галичина».
6. Підсумувати заняття


пʼятницю, 12 лютого 2016 р.

Новий проект Центру Самооборони "Галичина"



Вчора відбулась нарада з керівництвом ГФ "Народна Самооборона Львівщини" на тему створення районних представництв Центру військово-патріотичного виховання "Галичина". Ідея обгрунтована тим, що в районні містечка та села наш проект "Навчальну зброю - у школи!" не доходить. А отримати масогабаритні макети автомату Калашнікова від військоматів зможуть лише одиниці. Проблема у вимогах до зберігання навчальної зброї, під яку нібито підпадають масогабаритні макети автомату Калашнікова. Тому першим питанням є отримати масогабаритні макети (купити, дістати, позичити) на Самооборону, а потім легально передати їх у райони в створені представництва Центру "Галичина". Секрет у тому, що масогабаритні макети не можуть бути визнані навчальною зброєю, тому їх треба у всіх документах так і називати ММГ, бо навчальну ЗБРОЮ треба зберігати як ЗБРОЮ! А це непідйомні витрати для шкіл. Вихід - через представництва Самооборони. Цей проект буде представлений на тренінгу, який буде проводити для викладачів Захисту Вітчизни з Львівської області 17 лютого 2016 року о 9.30 за адресою м. Львів, віл. Огієнка 18 а. Тема тренінгу: "Військово-патріотичне виховання на уроках Захисту Вітчизни - практика Самооборони".

середу, 3 лютого 2016 р.

Підсумки ІІ етапу конкурсу "Вчитель року" на Львівщині

Завершився обласний етап конкурсу. В членах журі були представлені і представники Самооборони. Керівник Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" відмовився бути у журі, бо сам брав участь у конкурсі. Хто ж переміг? Дзюба Ігор Іванович,
учитель предмета "Захист Вітчизни" загальноосвітньої школи №32 м.Львова! Самооборона і Центр "Галичина" вітають пана підполковника з перемогою та виходом у ІІІ тур! Деталі  тут
Один етапів обласного конкурсу відбувся на базі Класичної гімназії при ЛНУ ім. Івана Франка. Тому мав можливість спостерігати за його проходженням. Враження склалось неоднозначне. Висновок такий  - відповідальні за конкурс спеціалісти обласного інституту післядипломної педагогічної освіти постарались і зробили велику справу для предмету. Їм велике дякую! Візьміть хоча би вимогу створити блог для всіх учасників. Тепер ці вчителі мають блог і ЗМУШЕНІ його вести, бо інакше тупо виглядатимуть, якщо хтось захоче подивитись на вчителя у мережі. Але що я побачив на захисті своїх проектів вчителями. По-перше, з 12 фіналістів лише кілька володіли інструментом створення презентацій. Більшість відкривали свої файли і не знали, що є режим перегляду і показували в режимі редагування! Трохи було смішно. Т.б. засобами ІКТ інші вчителі, які не потрапили на конкурс володіють ще гірше. Їм недоступні неозорі простори Інтернету! Ясно, що про українську зброю вони не знають нічого і учням не розкажуть і не покажуть. Навчальні проекти були на такі теми: 1. Відділення в бою. Дії дозорного відділення. 2. Стрільба по наземним та повітряним цілям, в наступі та обороні. 3. Інженерне забезпечення відділення в бою. Міни та інженерні загородження. 4. Способи орієнтування на місцевості. Де можна було прив'язати діяльність учнів до практичного застосування так це 4 тема. З попередніми все ясно. Якщо у тебе немає зброї та наочності (а так є у 90% шкіл), то показувати будеш на пальцях. Способи орієнтування - це тема з географії у 6! класі. І статечні викладачі Захисту
Вітчизни її так і викладають - як для шостикласників! Доречі, у підручнику ця тема є складнішою набагато. Однак прикладів з військового застосування не було, робота з топокартою та розвідкою - основою гібридної війни, яка зараз триває, не було ніякого. На уроках з цієї теми учні повинні лише побічно згадати про способи, коли ти в глибокій дупі без НІЧОГО і визначаєш напрямки за мурашниками чи ще якось. Це -середньовіччя у час хайтеку та віртуального простору. У багатьох є телефони та планшети. Там є компаси і GPS-навігація. Жодний боєць НАТО не буде визначати напрямок руху за мохом чи полярною зіркою. Це НЕ АРМІЯ - це тупо туризм. А от спланувати розвідку по карті та виконати бойове завдання НА РЕАЛЬНИХ прикладах це мої учні і роблять на реальних ТОПОКАРТАХ! Наприклад, вивід українських військ з Дебальцево. Розповів історію (це військово-патріотичний момент), далі інструктаж і групова робота з різними варіантами відходу. Це другий висновок - не прив'язують вчителі свої заняття до реалій цієї війни. Так ніби її і не було...
Треба працювати зараз над тим, щоб витравити шаблони радянської армії на уроках, де сидять і слухають тебе діти нової вільної України! Цей конкурс має бути щорічним і значно масовішим, бо у змаганні народжуються і гартуються професійні кадри.