неділю, 31 грудня 2017 р.

Яким побачили фільм "Кіборги" юнаки?

На останніх уроках з предмету Захист Вітчизни цього року я обговорив зі старшокласниками їх враження від перегляду українського фільму "Кіборги", про який я писав вже на сторінках Центру Самооборони "Галичина" ТУТ. Які ж моменти, чим сподобався цей фільм, хто з героїв запав у душу юнакам? Все це я вирішив з'ясувати собі, щоб створити навчальну версію фільму для того, щоб можна показувати у школі і провести інтерактивні форми роботи для
ефективного навчання. Я запропонував учням написати кілька рядків про свої враження, можливо про героїв чи якісь моменти - т.б. анонімно і без обдумування. Потім хвилин через 10 я показав РЕАЛЬНІ кадри та документальні зйомки та відповів на запитання учнів. Отже, що дала така форма роботи? По-перше, ВСІ взнали, що ВСІМ сподобався цей фільм. Найбільше юнаки писали про епізод з добуванням зброї одним з героїв - Мажором (20% відзначених епізодів або важливих моментів фільму). На другому місці було відзначені героїчні характеристики героїв, їх патріотизм, бойовий дух та самопожертва. На третьому - стосунки між героями та всередині відділення (командир-підлеглі, військова дисципліна та ін.). Четверта позиція виявилась у епізоду з обміном полонених та сцени боїв. Взагалі, відзначення реалістичності фільму та його відмінність в кращий бік від голівудських кінострічок була частою і саме такі епізоди сподобались юнакам. Троє відмітили і розмову на даху Мажора з Псіхом, і мотиваційну бесіду Серпня з бійцями, і момент, коли Мажор вирішив відпустити сепара фактично на смерть. Четверо написали про музику - двоє в загальному, а двоє про пісню "Гуцулка Ксеня".
Серед персонажів пальму першості посів Мажор - за нього віддали більше 40% голосів. 25% відзначили Серпня. За рейтингом далі ідуть такі герої "Кіборгів" - Гід, Дід, Псіх. По одному разу відзначили Суботу і Марса. І ні разу не згадали про нашого Міністра культури, який зіграв капелана! :) У мене є пояснення чому Мажор, а не Серпень чи Субота стали "більшими" Героями для моїх учнів. По-перше, він ближчий по віку та світоглядово. А також тут є і моя вина - я пояснюю своїм учням, що воїн має бути високоосвіченим та неординарним у бою - тактичною бойовою одиницею. Звісно не як Мажор, а навченою та мотивованою. А от щодо небезпеки у бою такого "героїзму" як от бігти за калашем у поле, то тут треба пояснювати ще.

Чекаю появу релізів та ваших побажань та порад щодо того, які епізоди мають увійти у 30-хвилинну версію для створення гарного патріотичного заняття у школі. Бо багато хто скаже, що фільм довгий і дорогий, дивитись треба після уроків. Та ще й лайка та російська мова... Ні, панове, наш Центр на тарілочці підготує таке заняття, бо навіть у Львові лише окремі школи сходили на цей фільм просто з патріотичних переконань вчителів та учнів. Треба показувати цей фільм у школах та військоматах, поки юнаки стоять у  трусах до лікаря під час медкомісії! І крутити, крутити його в коридорах військових ліцеїв, ВНЗ так, щоби ватні офіцери тріскали від злості! А у війську їх ще багато. І запрошуємо всю громаду поширювати хештег #Кіборги_найкращий_фільм_про_війну

понеділок, 11 грудня 2017 р.

Кіборги. Фільм присвячений Аміні Окуєвій та всім героям війни з росією

Сьогодні я напишу важкий пост про важкий фільм. Про чудовий український, але ВАЖКИЙ фільм... Український патріот кримський татарин Ахтем Сейтаблаєв зняв цей фільм про українських Героїв - Кіборгів. Центр "Галичина" завжди наголошує, що заняття про Савур-Могилу, ДАП, Дебальцево та Іловайськ, про рейд десанту вздовж кордону з росією у серпні 2014 року та інші бої має увійти у підручники Захисту Вітчизни у школі. Цій позиції опонує та відверто протистоїть пострадянська чиновницька братія МОНу та ватні вчителі у школах України, які досі заперечують війну з Росією, як наприклад у військовому ліцеї у Львові (деталі ТУТ), коли мені сказали, що це громадянська війна олігархів! Я давно зробив висновки та почав боротьбу з сепарськими кадрами в школі. А чому, тому, що коли я не на фронті, де загинули сотні кращих синів України, то я можу і буду разом з зі своїми друзями битись тут - у тилу, там де у мене виходить найкраще. Тому сьогодні відвідав цей фільм разом з учнями гімназії... і це було ВАЖКО! Фільм талановитий та правдивий, актори та сюжет чудові. Реальність аж вбиває. Тому, коли вбили "Серпня" зарюмсали всі глядачі. Але одну дитину ми ледь заспокоїли - це був плач навзрид... Її батько там був і, слава Богу, вижив у ДАПі. Ми цього не могли передбачити і реалістичність художнього фільму та живий колорит персонажів - Гіда, Миколи, Мажора, Серпня та інших сильно впливає на дітей, чиї батьки там були і можливо там залишились. Ми змогли заспокоїти учнів, скупими фразам реагували на запитання та коментарі після фільму, адже рівень драми змушує мати у дорослих високий рівень власної емпатії та психологічної підготовки. Був і цікавий момент щодо лайки на екрані, якої було багато - це ж сувора правда. І хлопчик запитався "А ви ж нам забороняєте лаятись!?" Я відповів: "Виростеш, потрапиш у ДАП, тоді буде можна, а у гімназії - ти гімназист, і твоє звання зобов'язує."

Центр Самооборони "Галичина" рекомендує цей фільм! А щоб ще було цікавіше його дивитись трохи фактів про нього і його авторів.
Факт 1. Зйомки фільму "Кіборги" відбувалися на знімальному майданчику у селі Крюківщина Київської області. Частина матеріалу була відзнята в Чернігівській області, зокрема, на Гончарівському полігоні відтворили сцени танкових боїв, а на злітно-посадковій смузі запасного Чернігівського аеродрому — екстер'єр аеродрому.
Факт 2. Автор сценарію "Кіборгів" Наталія Ворожбит створила сюжет для 4-серійного фільму. На основі цього сценарію зробили повнометражний фільм. Тому, за словами сценаристки, близько 60% сценарію до "Кіборгів" не увійшли. Але, за словами продюсера фільму Іванни Дядюри, 4-серійний фільм буде знятий, його покажуть по телебаченню у 2018 році.
Факт 3. Військовими консультантами "Кіборгів" стали реальні українські герої: Кирило Недря з позивним "Доцент", в реальному житті – кандидат наук, Андрій Шараскін з позивним "Богема" – актор, режисер, боєць Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" та "людина Яроша", Євген Жуков, позивний "Маршал", який зараз очолює патрульну поліцію України, Євген Межевікін з позивним "Адам", Герой України, Олександр Тріпак, позивний "Редут", який декілька місяців очолював захист Донецького аеропорту.
Один хлопець придбав собі зелений лазер після фільму.
 Пояснюю як застосовують лазери у бою. 

Факт 4. Як повідомила продюсер "Кіборгів" Іванна Дядюра, прокатом фільму зацікавлені у країнах Балтії, Польщі, Канаді. Також є домовленість із Міністерством закордонних справ України про показ стрічки упродовж року в українських посольствах в різних куточках світу.
Факт 5. Виконавець ролі Серпня В'ячеслав Довженко і один із прототипів цього персонажа Андрій "Богема" Шараскін – близькі друзі, товаришують ще зі студентських років.
Факт 6. Сергій Безруков насправді не пробувався на роль Серпня. А балачки про це виникли з легкої руки виконавця цієї ролі В'ячеслава Довженка, коли він пожартував на адресу Андрія Шараскіна: "Дякуй богу, що тебе не Безруков гратиме".
Факт 7. Усіх акторів для "Кіборгів" обрали за результатами акторських проб. На 6 головних ролей, за словами режисера, переглянули близько 150 акторів.
Факт 8. Використати пісню "Гуцулка Ксеня" у фільмі запропонував В'ячеслав Довженко, бо знав, що саме її прототип його героя вважає "стильовою українською, не схожою ні на що". Режисер Ахтем Сеітаблаєв ідею підтримав, назвав пісню "стильним закарпатським танго". У фільмі "Гуцулку Ксеню" виконав сам В'ячеслав.
Факт 9. Гурт "Океан Ельзи" не лише подарував "Кіборгам" саундтрек "Мить", всю іншу оригінальну музику до фільму написав клавішник "ОЕ" Мілош Єліч у співавторстві з молодим українським композитором Андрієм Пономарьовим.
Факт 10. Епізод стрічки з викраденням одним із "кіборгів" машини у "сєпарів" – майже правда. Тільки у фільмі це джип, а в реальності, за словами Кирила Недрі, був "Урал".

Факт 11. У фільмі присутні роботи іконописця львівського художника, реставратора, письменника, музиканта і волонтера Левка Скопа
Факт 12. Ахтем Сейтаблаєв, український режисер написав у себе у фейсбуці: "Дорогi друзi, разом з командою представляємо вам офiцiйний трейлер нашого фiльму КIБОРГИ. Амiна Окуєва, моя сестро... особисто я присвячую цю прем'єру тобі. Вiчна пам'ять... Героï не вмирають... Слава Украïнi!"

Джерела інформації:
https://24tv.ua/ukrayina_tag1119

четвер, 7 грудня 2017 р.

Стратегія патріотизму на 5 років

Вчора доповідав на засіданні Комісії освіти і науки про Стратегію національно-патріотичного виховання Львівщини на 2016-20 роки. Всі мої пошуки змусили мене поставити під сумнів прагнення влади і у Львові і у Львівській області чітко і прозоро реалізовувати Стратегію Президента щодо патріотизму на цей період. Ясно що не Порошенко це писав і з'ясував, що найбільшими проблемами у цій сфері є відсутність ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання; брак комунікацій з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання; недостатні зусилля держави у сфері політики консолідації суспільства, формування активної громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості громадян України, особливо дітей і молоді. Але вже два роки минуло і у нас МАЙЖЕ НУЛЬ! Чому я так стверджую? Дуже просто! Моя доповідь починалась з цифр міської Стратегії патріотизму. У 2017 році – 2 млн. 390,0 тисяч гривень на реалізацію заходів, у наступні роки суми відповідно: 1,814 млн.,1,614 млн., 1,614 млн. Через три роки буде ефект, ура! І всі стануть патріотами ... за більш ніж 7 млн.! Я завжди дивлюсь на системність таких програм та заходів. Коли мене запрошували консультувати міське управління освіти щодо того, що потрібно зробити у першу чергу, я відразу сказав - матеріальна база у школах предмету Захист Вітчизни! ідея полягала у тому, щоб створити умови вчителям, а потім вимагати від них якусь роботу. Бо до цього було навпаки - нічого не давали, а роботу роби і навчальну програму Захисту Вітчизни виконуй! Цього року витратили цих два мільйони, закупили майно у кілька шкіл. Але старі вчителі та деякі проросійські громадські діячі переконали закупити на майже 400 тисяч АК-74... дерев'яних! На мої попередження, що ММГ АК-74 має БЕЗКОШТОВНО видати військомат, а дерев'яні макети мають бути не АК, а щось сучасне - Форт-221, Малюк, Вулкан чи хоча би "Форт АК" влада зреагувала своєрідно. Вже є дошкокалаші (як сказали вчителі, які їх отримали), а кілька шкіл готові прийняти з військомату навчальні АК-74. Я коли почув обурення дошками у вигляді АК, попросив один екземпляр. І ось я його маю! Це шедеврально! Будемо рахувати приколи цієї дошки. Перший: НІДЕ немає закруглення - ні приклад, ні пістолетна рукоятка ні цівки! Це як навчити юнака притискати до плеча зброю чи виконувати роботу у двійках - пальці ріже! Другий прикол це пістолетна ручка! Звідки виробник взяв таку вигнуту револьверного типу ... з гострими краями але ДИТЯЧОГО розміру форму! Ремінь тонкий і закріплений не там, де потрібно, а на приклад якщо натягнути дві струни вийде балалайка! Це Галичина, панове! Сьогодні побачив, що концерн Калашніков пропонує покращити влучність своїх виробів минулого століття за рахунок власних обвісів. Тю, прокинулись! Вже Ізраїль років 5 мінімум їх продає для нашого ринку, а самі екіпірувались сучасними штурмовими гвинтівками - Тавор, М-16 чи Галілами.
Дерев'яна "балалайка" від чиновників Львова!
Унила морда квадратного дошкокалаша! :)
Але повернемось до нашої Стратегії. За моєї рекомендацією у місті створений Центр національно-патріотичного виховання Львова. Там зробили ремонт, щось закупили... там-тарам... І ВІН НЕ ПРАЦЮЄ! Вже 2018 рік стукає у двері! Це системність? Ні, панове, якщо за два роки залишились ці ж самі проблеми - відсутність ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання та брак комунікацій з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання то про системність мову вести складно. Стратегія повинна чітко вказувати шляхи подолання проблем. А окрім мільйонів я не побачив ні механізму, ні комунікацію з громадянським суспільством. Я ж постійно питаю громадських діячів з щойно створеної Громадської Ради в місті Львові про ці теми. Таке враження, що там як діяли програми фінансування ГОшек, так і залишились. А програми НЕМАЄ! Принцип "Ми виділили мільйон на початку року, ми витратили мільйон у кінці року!" не означає, що є програма та досягнутий ефект. Ефекти плануються, передбачаються конкретні результати. Якщо про міський Центр НІЧОГО не чути, відповідальні особи ухиляються від контактів з патріотичною громадськістю, то де ЕФЕКТ? Дайте мені його помацати!
Щодо програми реалізації Стратегії патріотизму у області, то її тупо НЕМАЄ! Є обласна програма
«Молодь Львівщини» на 2016 – 2020 роки, де проблеми визначені такі: - недосконалість правового регулювання;
- низький рівень взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та громадських об'єднань, які представляють інтереси молоді;
- нечіткість визначення прав і обов'язків молоді та суб'єктів, які беруть участь у реалізації державної молодіжної політики;
- відсутність розгалуженої мережі молодіжних громадських організацій в районах, містах і селищах області. А також є й така проблема: недостатній рівень володіння іноземними мовами, що є поширеними в державах - членах Європейського Союзу. Я читаю завдання програми і починаю тупити, чому тоді основними завданнями реалізації Програми є:
- національно-патріотичне виховання молоді - сприяння діяльності громадських організацій та реалізації заходів і програм, спрямованих на національно-патріотичне виховання;

- громадянськість – здійснення заходів, спрямованих на утвердження громадянської свідомості й активної громадянської позиції молоді;
- здоровий та безпечний спосіб життя – здійснення заходів, спрямованих на поширення серед молоді здорового та безпечного способу життя? Є проблема, є завдання, воно ж має якось корелюватись? І де у програмі ГРОШІ!? Я розумію вислів у межах бюджетних надходжень і т.д. але це не той підхід, панове, не системний...
Я підсумую своє есе тезами доповіді, з яких я почав виступ на комісії: "Національно-патріотичне виховання охоплює такі сфери життя української держави: освіту, науку, культуру та мистецтво, профорієнтацію на військові спеціальності та службу у війську, історію, краєзнавство, туризм, фізкультуру, спорт, популяризацію здорового способу життя, цивільну оборону, оборону України у цілому." Тому саме на освіту має спрямовуватись Програма національно-патріотичного виховання Львівщини. Але як член Координаційної Ради з питань національно-патріотичного виховання при ЛОДА з низкою ветеранів та волонтерів БЕЗ АКТИВНОЇ УЧАСТІ КЕРІВНИЦТВА ЛОДА вже запропонували програму на обговорення. Тільки у нашому варіанті це програма військово-патріотичного виховання! І ми будемо за неї боротись!

середу, 22 листопада 2017 р.

Ситуація з допризовною підготовкою молоді. Може нам просто здатись ворогу?

Центр Самооборони "Галичина" вирішив підтримати Департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації у їх боротьбі з обласним військоматом, Міноборони та чиновниками МОНу. Про це я писав ще минулого року ТУТ. Ось вам один з листів... на який НІХТО не дав відповіді! А як може допомогти громада? Самооборона вже 4 роки реалізовує проект "Навчальну зброю - у школи Львівщини!" З ММГ АКМ та АК-74, з М-15 та М-16, з Фортами та іншим військовим майном ознайомились тисячі учнів Львівських шкіл. А дерев'яний макет штурмової гвинтівки Форт-221 був навіть представлений у Адміністрації Президента. Ми створили Петицію на сайті Президента України та маємо три місяці для того, щоб назбирати 25 тисяч підписів, щоб
Порошенко розглянув її. Текст петиції такий: "Повернення військового майна та зброї у школи - найактуальніша проблема щодо матеріального забезпечення військово-патріотичної роботи у освітніх закладах.
У 1988-89 роках по всій Україні відбулась акція силових структур (МВС, військоматів, СБУ) з вилучення військового майна та навчальної зброї зі шкіл.
Кабінети Захисту Вітчизни (колись Допризовної підготовки юнаків ДПЮ чи Початкової військової підготовки (ПВП)) стали розкомплектованими та занедбаними, а сам предмет, подекуди, просто не викладали через проблему з кадрами та ідеологічним концептом: "Нас захистять старші політичні партнери".
З початком військової агресії Росії необхідність відновлення високого рівня військово-патріотичного виховання викликала велику кількість документів та методичних напрацювань.
Однак, досі Міноборони не сприяло поверненню у кабінети Захисту Вітчизни масогабаритних макетів зброї, без якої всі ці роки були марним витрачанням бюджетних коштів на зарплати вчителям Захисту Вітчизни, адже навчити лише з лекцій основам військової справи у принципі неможливо. Також є важливим у наявних шкільних тирах виконувати стрільби не лише з пневматичної зброї, але й дрібнокаліберної за умови виконання необхідних вимог безпеки."
Проголосувати можна ТУТ. За два дня проголосували 37 осіб, сподіваємось підтримка буде більшою, бо 80% шкіл України не має обладнаного кабінету Захисту Вітчизни, не кажучи про ММГ АК. Так у Львові єдиним закладом, який виконує бойові стрільби є Класична гімназія, яка співпрацює з Самообороною, а калаші мають лише 6 шкіл з понад 100. А ще ПТУ, де також НІЧОГО не має з майна. Який там Захист Вітчизни?
Яка би ситуація не була у стосунках між громадою та чиновниками - гіршою чи кращою, конструктивною чи пустопорожньою у плані співпраці, допомагати у благих справах владі треба! От лише що робити, коли влада ВПИРАЄТЬСЯ? По школах Львова почали видавати зроблені з дошки макети радянської епохи - дерев'яні калаші! Тут на верстаті з ЧПУ я вирізаю об'ємні макети штурмових гвинтівок українського виробництва "Форт-221", а кілька вчителів-військових пенсіонерів своїм голосуванням приймають рішення ЗА ВСЮ громаду Львова! Лише два вчителі (обоє переможці конкурсу "Успішні вчителі Львова"!) голосували за проект Самооборони за український концерн Укроборонпром! А керівника Центру "Галичина" С.Хараху, який також номінант "Успішний вчитель Львова" та України (увійшов у ТОП-20 кращих вчителів країни по версії "Global Teacher Prize Ukraine" ), навіть не повідомили про таке голосування. Підозріло виглядає те, що цей "вибір" підтримали і відповідальні за військово-патріотичне виховання у міській освіті чиновники - Б.Шарун та М.Гордон. Здається, освічені українці після Революції Гідності повинні мати гідність, щоб не підтримати прорадянську позицію колишніх офіцерів СРСР та розповісти про те, що в Україні зараз виробляється ціла лінійка сучасної стрілецької зброї та переконати присутніх у непатріотичності такої позиції. Я не кажу про педагогічну компетентність, вимоги якої стосуються викладанню учням сучасних знань та використання сучасних засобів навчання. Ні, вже виготовлено штук 60 дошкокалашів, і бігайте учні невігласами, як темношкірі підлітки Сомалі! Я це кажу абсолютно переконаним у тому, що тренуватись у стрільбі ТРЕБА зі старих радянських АК, бо їх гори іржавіють на складах Міноборони. Але використовувати їх слід на полігонах та у бою. А тактику зі школярами можна ж виконувати з макетами Фортів? Тепер будемо діяти інакше, бо Самооборона попереджала неодноразово, приносила макети Фортів, креслення та надавала усіляку допомогу в організації виробництва і закупівлі НОВОЇ зброї. І у демократичному суспільстві критика, навіть жорстка, - це також ДОПОМОГА! І плювати подобається це чиновникам чи ні! Ми маємо гідність, а інших будемо змушувати її в собі плекати! Бек ту зе юесеса не буде, панове! Ми ворогу не здамося! Ба більше - ми переможемо! Слава Україні!  



неділю, 12 листопада 2017 р.

Військові експерти НАТО про військово-патріотичне виховання. Зустріч з вояками Канади

У Класичній гімназії відбулася зустріч гімназистів з військовослужбовцями з Канади, на якій
військові розповіли про роль, значення та завдання армії. До нас завітали капітан канадських Збройних Сил капітан Jeffrey Adamczyk та два його підлеглі - капрали James Freeman та Jean Patry. Вшановуючи День пам'яті за загиблими у Другій світовій війні, наголосили наскільки важливо є пам'ятати скільки жертв під час Першої та Другої світових війн було принесено задля миру і донести це до свідомості людей є одним із їхніх завдань. З ними також завітав у гості їх перекладач Олександр. Запрошуючи учнів гімназії на цю зустріч я попереджав, що перекладач не буде виконувати свою роботу за моїм проханням, і старшокласникам треба буде спілкуватись вживу англійською. Це викликало додатковий стимул для учнів почути носіїв англійської мови, але було неочікуваним для наших гостей, які навіть висловили думку, що ми якась особлива школа. Я, звісно, їм не заперечив - що є то є,

хоча вважаю, що спілкування англійською має бути нормою для кожною молодої людини та українського вчителя у форматі Нової української школи. Гімназисти вільно і активно ставили запитання канадійцям та потім обмінялись подарунками з військовими за традицією армій світу - шеврони гімназистів та значки на прапорці Канади та шеврони військовослужбовців. Поки тривала зустріч одна талановита дитина навіть встигла зробити дружній шарж на одного з наших гостей. 
Цікавою вийшла розмова з гостями за горнятком кави та цукерками (я пожартував, що то від Президента, вони не відразу його зрозуміли. Адже для них є невідомою наша внутрішня сварка щодо Рошену). 
Як я знав і це ще раз підтвердили канадійські вояки, що у них у школах немає нічого подібного нашому предмету Захист Вітчизни. Вони пояснили, що традиція і престиж військової професії йде від сім'ї. Держава у школах не навчає дітей воювати і тим більше володінню зброєю. На що я їм розповів, що традиції військової доблесті та престижу військової справи серед українців знищували впродовж століть царська росія, Австро-Угорщина, радянська росія, а у ХХІ столітті - дружні до керівництва путінської влади президенти та керманичі освіти та Міноборони. 
Мою позицію щодо популяризації культури зброї серед українського населення сприйняли схвально, адже старші вже одружені капрали розповіли про традиції зброї у своїх сім'ях. І навіть один з них, хто має доньку, розповів як навчає її стріляти, а інший - як купив у подарунок дружині мисливський карабін.
Я спитався чи мали канадці у війську таку вправу як обкатка танком. Один капрал сказав, що було, але не так як у совдепії, а по-іншому. Вони сиділи у засідці біля дороги, по якій їхав танк. І у певний момент капрал викочувався на дорогу під танк, який проїжджав над ним. Після того, як військовий бачив, що танк проїхав, він швидко виймав з підсумку гранату та виконував

Зверніть увагу на ДЕРЕВ'ЯНУ гранату, яку кидає білоруський
вояк під час вправи обкатка танком :)
кидок у двигун. А от коли до України приїхали військові підрозділи однієї з країн НАТО, то на одному з українських полігонів наші їм запропонували пройти "обкатку" танками. Іноземці подивились на це і сказали, що їх уряд не має стільки грошей, щоб компенсувати військовим страхові виплати - дуже великий ризик таких навчань під бойовим танком. І, звісно, вони визнали такі вправи для старшокласників цілковитим безглуздям, як і вивчення радянської тактики та озброєння типу штурмових гвинтівок радянської епохи. Ми разом посміялись над вправами для учнів, які ще є у підручниках Захисту Вітчизни типу фехтування АК з багнетом чи саперною лопаткою. Також вони визнали крайнім ідіотизмом навчати учнів наносити удари багнетом для зняття вартового, які також можна зустріти у підручнику. 
Я з'ясував з розмови, що військова традиція передається з покоління у покоління у канадських родинах, і військовими стали ці вояки, бо змалку захоплювались мундирами членів своєї родини. А як наші учні підуть служити до війська, якщо і у родині і у школі вчителі ЗВ,
колишні радянські вояки, розказують, що у військах молодь буде виконувати накази олігархів та йти у бій проти братів-слов'ян?  І це я чув у Львові у військовому ліцеї імені Героїв Крут у 2015 році! Коли я представив канадійцям альтернативну концепцію програми Захисту Вітчизни, яка зменшує мілітарну складову змісту, а збільшує патріотичну, а також забирає всі радянські елементи військової підготовки та тактики в обмін на сучасні стандарти і стандарти НАТО, то вони схвально на це зреагували, хоча для них така військова підготовка у старшій школі це було абсолютне відкриття.   
Ми попрощались вже як добрі знайомі і, сподіваюсь, наше знайомство було корисним і нашим учням та мені і для військових дружньої нам Канади. 

пʼятницю, 3 листопада 2017 р.

Сучасний погляд на патріотизм.

З 31 жовтня до 2 листопада 2017 року відбувся інтернет-марафон на платформі видавнича група "Основа". Три дні інтерактивного спілкування з кращими фахівцями! У ці дні вчителі з усієї України об’єднались, щоб обговорити зміни у школі та впровадження найновіших технологій для допомоги у нелегкій освітній справі. Ми обговорювали найактуальніші теми, як написали його організатори тут http://osnova.com.ua/marafon/ ,  — інтерактивні вправи,  використання хмарних сервісів, кейс-технологія та метод проектів, готовність до змін, віртуальну вчительську. Мій виступ як спікера вебінару був про інше – про патріотів та патріотизм. 30 хвилин – це мало для такої теми. Але, маю надію, я зміг донести про важливі аспекти патріотизму аудиторії в он-лайн режимі. Також найсвіжіші методики та проекти у галузі патріотичного виховання у моєму досвіді - це таборування "Гайдамацької Січі". Якщо цікаво почути мою позицію, можна подивитись це на ютюбіТУТ.

вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Пам'яті Аміни Окуєвої. Заняття для старшокласників

Тема заняття: Аміна Окуєва – Народний Герой України.
Структура заняття
І.Організаційний етап......................................................................................2 хв.
ІІ. Тренування особового складу....................................................................4 хв.
ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності. Причини появи національних батальйонів…………………………………......................................…............10 хв.
ІV Аміна Окуєва – феномен мусульманської жінки-патріота України ............. 25 хв.
1.Короткий екскурс у історію пригноблення народів Кавказу. Чеченські війни і знищення незалежної Ічкерії
2. Біографія Аміни Окуєвої, причини вбивства.
3. Аміна – образ прогресивної мусульманської частини українського суспільства, зразок відповідальної громадянки.
V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів .......... 2 хв.
VI. Підбиття підсумків .......................................................................... 1 хв.
VII. Домашнє завдання .................................................................................... 1 хв.
Хід заняття
І. Організаційний етап
1. Шикування особового складу (одношеренговий стрій).
2. Привітання та доповідь викладачу.
3. Перевірка готовності до заняття.
II. Тренування особового складу. Правила перевірки належного зовнішнього вигляду учні у лаві. Вихід заступника командира класу та доповідь.
III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
Розповісти учням про війни, які пережили українці з часів проголошення незалежності у 1991 році.
Навколо України та її кордонів за ці роки відбулось кілька військових конфліктів – війна у Придністров’ї (1992 рік), Чечні (дві війни – 1994-96 р.р. та 1999-2009 р.р.), війна у Грузії (2008 року). Саме ці війни дорослі українці пам’ятають через безпосереднє знайомство з нею або через розповіді очевидців, які втікали від війни до України. А гібридна війна росії проти нашої держави, яка триває з 2014 року, ще викликала втечу багатьох українських громадян з Крим та окупованого Сходу України. Коли чеченці, грузини, кримські татари побачили, що Україна виступила зі зброєю у руках на захист своєї незалежності та суверенітету, вони приєднались до цієї боротьби, адже окрім жаги помсти за знедолення своїх народів російською армією та путінським режимом, представники цих народів повірили у те, що саме Україна і її перемога зможе зробити їх народи вільними. Показати відео сюжет про розгромлену столицю Республіки Ічкерія та пояснити мотиви чеченських патріотів знищувати ворога. І з допомогою Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, Грузинського національного легіону, Кримськотатарського батальйону Україна змогла зупинити військову агресію росії та її бойовиків.
Розповісти про поневолення народів Кавказу з часів 18 століття та жахливі репресії щодо тих народів, які не скорились. Окремо зупинитись на війні чеченських збройних формувань з радянською владою у період 1941-1947 років. Відступ німецьких військ, які так і не дійшли до Чечні, поховав надії на розгром Радянського Союзу та отримання незалежності чеченцями та іншими народами Кавказу, повстання захлинулося у 1944 році, однак опір в горах тривав до осені 1947 і останній бунтівник був вбитий тільки в 1976 у віці 70 років.
Запитати в учнів, що вони чули про вбивство чеченської жінки-ветерана АТО.
IV. Вивчення нового матеріалу
Показати презентацію з портретами Аміни Окуєвої та пояснити зміст символів фону


презентації (Аміна почала активну боротьбу з Євромайдану – прапори України та Євросоюзу, зелений колір внизу – священний колір Мухаммеда та прапору Ічкерії. Пояснити, що культура ісламу вимагає від жінок носити хіджаб. Але Аміна є сучасною жінкою, яка живе у демократичній країні та обрала собі шлях збройної боротьби за незалежність християнської (у основному) країни. Пояснити громадянську позицію Аміни з точки зору надії всіх народів Кавказу на перемогу України над росією як початку падіння диктату імперії над їх країнами та автономіями. Презентація ТУТ
Біографія Аміни Окуєвої. Народилася в 1983 році, в Одесі, в Україні, але потім тривалий час жила на Північному Кавказі, в Чечні, в Росії, навіть в Москві - близько п'яти років. Повернулася в Україну приблизно в 2004-му. Батько чеченець, але помер коли ще Аміна була маленькою. Мати - радянська полька, з Північного Кавказу. "З 1999 року, з другої чеченської війни, я брала участь у допомозі руху Опору". Опір і направив її вчитися на хірурга. Для чеченських бійців в горах Ічкерії багато ран ставали смертельними - тому що не вистачало кваліфікованої медичної допомоги, а звертатися в лікарню не можна. І ось Аміна поїхала до Одеси, вступила до Одеського медичного університету. Навчалася шість років, потім поступила в інтернатуру за спеціалізацією "загальна хірургія". Але після інтернатури вже не практикувала лікарем. Пішла на Євромайдан, де у Афганській сотні була лікарем-волонтером.
Зі своїм чоловіком Адамом, який за Януковича переховувався в Україні від переслідувань з боку російських спецслужб та кадировців, активно обстоювала ідею визволення Ічкерії від окупації та відновлення державної незалежності цієї країни. Приймала участь в житті чеченської діаспори. Позиція подружжя не подобалася ФСБ та їхнім партнерам в Україні у вигляді тодішнього керівництва СБУ. Напередодні президентських виборів у росії, вочевидь, було вирішено зробити приємне путіну й Осмаєва звинуватили у підготовці замаху на незмінного керівника кремлівського режиму. Витоки нелюбові кремля до цієї людини та його родини слід шукати у протистоянні клану Кадирова із іншими впливовими чеченськими родинами. Тато майбутнього комбата Асланбек Осмаєв ще в 1990-х р.р. займався нафтою. Дядько Амін Осмаєв якийсь час очолював республіканський парламент, а пізніше був федеральним сенатором. А сам Адам навчався у найпрестижніших ВНЗ Росії та Великобританії. Розповісти про факт затримання Осмаєв та виправдання українським судом. Після того як російські війська з'явилися на Донбасі, Окуєва разом зі своїми майданівськими побратимами йде добровольцем на фронт. Й не лише як медик, а як повноцінний військовий служить спершу у батальйоні "Київ-2", потім у "Золотих воротах".
Коли звільняють її незаконно утримуваного у СІЗО чоловіка - вони разом організовують Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва.
Влітку 2017 року на той час вже бувалий учасник АТО, кавалер ордену "Народний герой України" Окуєва повідомила у себе на Facebook про успішне складання іспитів на звання лейтенанта ВДВ Збройних Сил України.
Вміння Аміни Окуєвої воювати та володіти зброєю яскраво показують події червня цього року. Це був вже не перший замах на Осмаєва та Окуєву. 1 червня під час нібито інтерв'ю на Подолі у Києві їх намагався вбити агент країни-агресора, який увійшов у довіру під виглядом кореспондента одного з французьких видань.
Події розгорталися у службовому авто подружжя й за рахунок того, що Аміна мала при собі зброю й у той момент, коли нападник витягнув свій Glock, перебувала на задньому сидінні, їй вдалося поранити кілера й виштовхнути його з машини. Зловмисник виявився російським громадянином на ім'я Артур Денісултанов, також відомим у кримінальних колах Санкт-Петербурга злочинним авторитетом на прізвисько "Дінго" й особистим кілером Рамзана Кадирова – дійсного диктатора у Чечні, якого підтримує путін. Враховуючи особу нападника, можна сказати, що справа не просто політична, а міжнародно-політична. Нападником виявився не випадковий найманець, а елітний профі з особистої гвардії Кадирова, географія спецоперацій якої вже давно розповсюджується далеко за межі Чечні, Кавказу і навіть Росії.
30 жовтня кілери такі змогли влаштувати засідку на Аміну та її чоловіка. Це було на залізничному переїзді біля Києва. Автомобіль, в якому вона була зі своїм чоловіком, обстріляли, за попередніми даними, двоє людей з автоматів.
Окуева отримала поранення в голову, від якого померла. Цю героїчну жінку ворог зміг вбити лише підло з-за кущів. У Осмаєва серйозне поранення в ногу, його життя, за твердженням медиків, нічого не загрожує.
Поліція кваліфікувала замах на Окуеву і Осмаєва як замовне вбивство.
Правоохоронці розглядали дві головні версії вбивства: дії російських спецслужб для дестабілізації ситуації в Україні і помста Осмаєву за протистояння керівнику Чечні Рамзану Кадирову і його оточенню. 14 квітня 2020 року контрозвідники  СБУ затримало генерала СБУ Валерія Шайтанова, який підозрюється у шпигунстві на користь ФСБ росії та організації цих двох нападів на сім'ю Осмаєва. ДЕТАЛІ ТУТ.
V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів
Взнати у дітей, чому Аміна стала на шлях бійця української армії у збройній боротьбі проти агресора та його найманців.
VI. Підбиття підсумків.
Нагадати про важливість розуміти та поважати правила безпечної поведінки у сучасних умовах української реальності. Цінувати всі зусилля українських Героїв, які віддали своє життя за українські цінності та свободи, та звіряти за ними свої вчинки.
VII. Домашнє завдання.
Прочитати текст даного заняття на блозі вчителя.
Джерела інформації:
1.ttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%E2%80%90%D1%87%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0
2. http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20171031-soldat-dzhejn-10-faktiv-pro-aminu-akuyevu/
3. https://ua.censor.net.ua/r442795
4.ttps://espreso.tv/article/2017/06/02/kryminalna_biografiya_dingo_chym_de_i_koly_promyshlyav_zatrymanyy_u_kyyevi_kadyrovec

понеділок, 30 жовтня 2017 р.

План дій або як перемогти ворогів!

Хочеться подивитись на виконавців гарних планів через таку дзюрку! :) 
Сьогодні побачив та вивчив Розпорядження Кабміну «Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017-2020 роки»
Що за продукт народився у величезному тілі Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента? З чим і як його можна «з’їсти» на місцях? Поміркуємо над цим разом. Є 51 пункт цього розпорядження. Почну з того, що проаналізую імовірність його виконання у зазначений період. Виконання планів – це робота конкретних людей та команд. Візьмемо за аксіому те, що злагоджена дія вказаних виконавців НЕ РЕАЛЬНА! А це Міноборони, МОН, Мінмолодьспорт, Мінсоцполітики, Мінкультури, МВС, Український інститут національної пам’яті та ін. Чесно, можна сміливо записати сюди ще НАТО і не стане ні гірше ні краще. Тепер за персоналіями. Кадровий голод та рівень державної винагороди чиновникам за роботу з такими непростими структурами як військово-патріотичні організації, безбашені лідери та мотивована та супер активна до борзоти молодь вкрай незадовільний.
З 51 пункту реальним, на нашу думку, є виконання 28. Це більше ніж 50%. Але як не виконати пункт, наприклад, №45 «Сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні» або №49 «Підтримка та розвиток на регіональному рівні національних видів спорту “спас”, “бойовий гопак”? Я розумію логіку цифр! Ось зрозумів би таке: «Збільшити фінансову підтримку на регіональному рівні національних видів спорту “спас”, «бойовий гопак» на 75% з врахуванням індексації на інфляцію».
Потішили такі пункти документу: "розроблення і формування нових стандартів військово-прикладних професій, які відповідатимуть вимогам часу, соціально-економічному і політичному устрою сучасної України." Ну круто, бо оця підготовка юнаків до фаршу на полі бою залишається традиційною. Мало хто у школах почав робити натиск на сучасні стандарти НАТО чи актуальні медичні протоколи.
А ось цей пункт припинив дискусію щодо «Розроблення та затвердження обласних програм з національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2018-2021 роки відповідно до ціннісних орієнтирів та індикаторів ефективності, визначених в Указі Президента України від 13 жовтня 2015 р.№ 580 “Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки». Обласні програми мають бути і крапка. А от щодо окремих обласних програм з військово-патріотичного виховання – тут є дискусія. Бо бажання накидати купу заходів без системного підходу не робить список заходів ПРОГРАМОЮ!
Наступний цікавий пункт звучить так: «Надання допомоги загальноосвітнім навчальним і позашкільним навчальним закладам в організації та проведенні навчально-польових зборів та інших організаційно-масових заходів військово-патріотичного спрямування». Так його виконувати легше простого! От просиш військомат провести заняття з бойовою зброєю (ММГ). Давайте, приїжджайте! А може би ви до нас, це ж дорога, діти, зрив багатьох уроків та ін.? Нє положено! Але ж допомогли, не відмовили! Чи звертаєшся до міськвно щодо навчально-польових зборів – допоможіть, підтримайте якось. "На екскурсію підете по військових частинах Львова на півдня без харчування!" І ти своїй групі голодних пацанів купляєш коробку печеньок та 2 літра газводи, БО НА ВІЙСЬКОВО-ПОЛЬОВИХ ЗБОРАХ ГОДУЮТЬ, а на екскурсіях – ні! І ти посилаєш всіх подалі і збираєш їх десь біля харчоблоку (бо саме після відвідин його у юнаків скажений апетит – там же пахне обідом!) і тупо ділиш по 4 печеньки та ковток води! А збори ж провели! ГАЛОЧКА в плані та МЕДАЛЬКА на груди!
Є такі езотеричні пункти: «Передбачення під час розроблення нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, програм, підручників та навчально-методичних посібників в частині державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів формування ціннісних орієнтацій, у тому числі національно-патріотичних почуттів, толерантності». Це що за "Передбачення"? Це якісь Нострадамуси будуть робити? Тільки не можу второпати, ХТО СЮДИ ВТУЛИВ ТОЛЕРАНТНІСТЬ!
Концепція національно-патріотичного виховання молоді від 27 жовтня 2009 року так подає цей термін:
принцип толерантності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, формування у вихованців відкритості, толерантного ставлення до цінностей, відмінних від національних ідей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, здатності диференціювати спільне та відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру, як невід’ємну частину загальнолюдської.
А Концепція національно-патріотичного виховання молоді від 16 червня 2015 року трактує у інакшому ключі і дає інший принцип:
принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської.
От я запитую у всіх, чи ідея «руцкого міра» іншого народу повинна викликати у нас толерантне ставлення? Бо ідеї є НОРМАЛЬНІ, а є спроектовані ФСБ. І вони також ідеї! І поширення ідеї «руцкого міра» у нас ще не заборонено. І так цю ідею просувають досі у школах ветерани всіх локальних воєн СРСР, які там працюють вчителями.
Нехай мені хтось скаже, що неможливо виконати пункт про «Вивчення сучасних виховних систем, узагальнення та поширення найкращого досвіду з національно-патріотичного виховання дітей та молоді». Вивчити ж можна, а от запровадити... Як сказав один член робочої групи МОНу з розробки нової програми Захисту Вітчизни у школах, що нащо вивчати тактику та озброєння НАТО, якщо у нас ще Мосінки та АК-47 з казанками замість кевларових шоломів.
Це радянське «забезпеченняпроведення» вже смішить: «Забезпечення проведення тижнів правової освіти та національно-патріотичного виховання, спрямованих на розвиток у дітей та молоді почуття власної гідності, усвідомлення своїх прав і обов'язків у суспільстві» Може хтось не знає, що коли ти організовуєш заняття з прав дитини обов'язково хтось з пенсіонерів підійде та скаже: «Краще би вони свої обов'язки знали, а то права дитини, права людини!» «сталіна на них немає!» - відповідаю я.
От тут я щось не зрозумів: «Сприяння діяльності клубів, центрів національно-патріотичного виховання дітей та молоді, позашкільних навчальних закладів, які здійснюють національно-патріотичні заходи». Т.б. центри національно-патріотичного виховання ВЖЕ створені і їм сприяють?! Як можна сприяти тому, чого немає? Десь може і є. Але на Львівщині немає! Де якась робота Центру патріотичного виховання МОНу? Дайте посилання, бо не маю ніякої інфи.
І коронка військово-патріотичних фантазій! «Посилення співпраці з військовими комісаріатами щодо підготовки молоді до збройного захисту держави, організація проведення навчально-польових зборів на базі військових частин, профорієнтаційної роботи» Як мене стомлюють ці совіцькі штампи! Як можна посилити те, чого немає!? От з ким співпрацю військомат? Один-два заходи це не співпраця. Співпраця – це процес! От у нас є методоб’єднання вчителів Захисту Вітчизни. Виступ представника воєнкома з закликами «допоможіть виконати план призову, пліз…» - це співпраця чи ні? Дайте мені опис співпраці ДЕСЬ, щоб я просто передав пляшку коньяку цьому воєнкому Новою поштою!
І от тепер подібні заходи два роки тому (ДОДАТОК до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06. 2015 р. № 641)
https://don.kievcity.gov.ua/files/2015/6/17/zahody.pdf
Там просто вакханалія якась ВСЬОГО СУПЕР ПОТРІБНОГО! Просто цитата: «…Розробити тематичні стенди для кабінетів військової підготовки з урахуванням найновіших видів зброї та воєнних стратегій І квартал 2016 р. МОН, Інститут модернізації змісту освіти, ІППО 5.1.4. Розробити і виготовити моделі основних видів озброєнь для навчальних цілей ІІІ квартал 2016 р. МОН, Міноборони 5.1.5. Укомплектувати навчальні заклади (кабінети військової підготовки) засобами і системами захисту (протигази, санітарне обладнання тощо) ІІІ квартал 2016 р. МОН, Міноборони, із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій 5.1.6. У середніх школах, профтехучилищах обладнати: смугу перешкод; військово-спортивний комплекс ІІІ квартал 2016 р. із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій 5.1.7. Побудувати (відновити) в опорних школах освітніх округів стаціонарні тири IV квартал 2016 р. із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій 5.1.8. Обладнати у кожній середній школі приміщення для захисту від військових дій IV квартал 2016 р. із залученням обласних та Київської міської державних адміністрацій. 5.1.13 . Удосконалити нині діючі навчальні програми із Захисту Вітчизни, ввівши нові розділи: національно-патріотичне виховання учнів; сучасні види озброєнь і захисту; Україна у військових діях. До 1 вересня 2015 р. МОН, Інститут модернізації змісту освіти НАПН, Інститут проблем виховання , із залученням Міноборони, МВС, ДСНС…» Там ще стільки ЦІКАВОГО! Якщо ви запитаєте як це реалізовано, то я тупо піду у тир з мішенями путлера знімати стрес! Краще стріляти, ніж говорити про ефективність деяких рішень наших Міністерств…

А План заходів ось!

понеділок, 16 жовтня 2017 р.

"Світовий вчительський приз в Україні" чи "Global Teacher Prize Ukraine". Окрема думка

Минуло рівно місяць як я відвідав Одесу і взяв участь у конкурсі "Світовий вчительський приз Україна" або у англомовній версії "Global Teacher Prize Ukraine". Це був перший і я сподіваюсь не останній конкурс у нас, бо у світі він вже триває 3 роки. Заснований дуже багатою людиною Санні Варкі з ОАЕ. Це видатна людина - син індійських емігрантів, що переїхали в Дубай в 1959 році. Його погляди і устремління сформувалися під безпосереднім впливом батьків, які в 1968 році заснували свою першу школу. У 1980 році Санні Варки взяв на себе управління цією школою і, в кінцевому рахунку, перетворив родинний бізнес у багатонаціональну компанію. Сьогодні у "Джемс Ед'юкейшн" навчається близько 100 тисяч студентів більше 150 національностей.
Об'єднуючи зусилля батьків, педагогів і урядів, Санні Варки впливає на методи навчання і сприяє забезпеченню рівних можливостей та більш широкому доступу до шкільної освіти, особливо, в Африці. Відповідно до існуючої угоди про співпрацю між ЮНЕСКО і "Джемс Ед'юкейшн" здійснюються програми підготовки понад 10 тисяч директорів шкіл в Кенії, Гані та Індії, а також проводиться робота по програмі STEM - розвитку наукової, технічної і математичної освіти - в Лесото і Кенії.
Я спокійний за комунальні служби Чернівців - їм заплатять!

"Джемс Ед'юкейшн" працює як в державному, так і приватному секторах. Крім того, Організація здійснює свою діяльність через благодійний фонд «Varkey GEM Foundation». До завдань Фонду, заснованого в 2010 році під головуванням колишнього президента США Білла Клінтона, входить надання допомоги кожному учневі з малозабезпеченої сім'ї, що потрапили на навчання до шкіл системи «Джемс». Деталі тут http://www.globalteacherprize.org/ru/about/.
Коли я подавав заявку та заповнював анкету, то просто випадково повернувся на один день з Карпат з дитячих вишкільних таборів, побачив інформацію у фб і зацікавився самим концептом та складом журі. Мене вразило, що там були учні! І от я потрапив у ТОП-20. Це було доволі несподівано, бо знаю, що до предмету Захист Вітчизни ставляться досі зневажливо, але ситуація почала змінюватись на краще. І, мабуть, вплинула моя діяльність у позашкільній та неформальній освіті та громадському житті України. І я поставив собі дві задачі - познайомитись з цим конкурсом зсередини, а друга - поспілкуватись з керівництвом освіти України. Також важливим було представити і свої технології та методи патріотичного виховання на уроці Захист Вітчизни. І, звісно, представити Львів! Я абсолютно був
Вітаю львів'янку пані Оксану!
переконаний, що мій предмет та моя позиція буде неформатною. Я лише зі сміхом міг собі уявити як звучить "Переміг у конкурсі вчитель Захисту Вітчизни, який є сотником Майдану та абсолютно не мирною людиною, бо прагне тотальної перемоги над Росією"! :) Ви уявляєте, що би я сказав і куди би я передав гроші якогось олігарха (спочатку я не знав ЯКОГО!)? Звісно я віддав би гроші у АТО на справу перемоги, а не пробухав би їх з друзями чи заплатив за комуналку! Я не так вихований, вибачте, якщо когось образив (якщо це пані Наталя, то ви знаєте - я наглий!). Тому я просто отримував насолоду, спокійно спав, проводив вишукано вечори - на Лонжероні чи танцюючи під звуки живої скрипки з друзями з ТОП-20, ходив у СПА-зону "Моцарту". Я перевиконав свої завдання, і ще отримав нових друзів. Щодо дружби то я дуже прискіпливо відношусь до дружби та стосунків. Але тут я найшов кількох людей, знайомством з якими тепер горджусь. От тепер про особистості. Я викладу тут всі прізвища вчителів з ТОП-20, вони заслуговують на представлення та особливе відношення:
1. Антоніна Показій - Київ обл.
2. Ратушняк Оксана - Хмельницький
3. Качур Влад - Вінниця
4. Федосєєв Стас - Кривий Ріг (Київ)
5. Пшенічка Пауль - Чернівці
6. Зелінська Ольга - Львів
7. Чучаєв Олександр - Благовіщенськ, Кіровоградська обл.
8. Зайцев Сергій - Полтава
9. Анна Савицька - Червоноград, Львів. обл.
10. Биркович Віка - Ужгород
11. Тетяна Веркалець - Полтава
12. Гладких Наталя - Київ
13. Загорулько Галина - Харків
14. Наддур Наталія - Київ
15. Окулова Оксана - Львів
16. Людмила Желєзняк - Херсонська обл.
17. Любов Ігнатюк - Херсон
18. Оксана Коваленко - Чернігів
19. Надія Вовченко - Черкаси
І я, ваш покірний слуга! :) Відразу зазначу, що тут я викладу свої враження та персональний досвід, який я отримав у спілкуванні під час перебуванні у Одесі та потім 7 жовтня на фіналі у Києві.
Отож про вчителів, про чудових вчителів з усієї України... Колись мене одна людина, мій духовний наставник, навчив одній тонкій штуці - ловити перше враження про людину, яка зустрілась мені на шляху. Фокус у тому, що перше враження на 90% вірне. А далі - це вже гра, маски, впливи, стереотипи та комплекси. Т.б. все, що завгодно, але не РЕАЛЬНІСТЬ. І от я спеціально ні про кого не читав жодної інформації, тримав мозок "чистим". І знав лише одну людину з усієї групи - пана Хобзея. Перші про кого я "зловив" первісне враження були Віка з Ужгорода та Оксана з Хмельницького. Респект тим панянкам, вони чудові і я у них не помилився. А от третьою людиною був пан Пауль, доля звела мене з ним жити. Я його не "прочитав". Це було дивно, це враження, що це людина не проста, залишилось першим і мене насторожила. Ми знайомились вже як годиться, взнавали "ху із ху". Але це вже було пізніше. Я про Пшенічку вже прочитав у Львові, бо змушений був це зробити, коли почав збирати дані для глибшого аналізу, так би мовити математичного. :) Далі пішли вже знайомства більш формалізовані, але все ж намагався зловити це ПЕРШЕ враження. Був навіть незручний випадок. Я ж не дивлюсь телебачення і не знаю їх ведучих, якщо не зацікавлений у їх діяльності. І тут у якийсь момент до зали, де сиділа уся ТОП-20, зайшла жінка. І всі так загомоніли "Мосійчук, Мосійчук..." А мені так соромно :), я ж по таборах, уроках, вишколах. Я так тихенько перепитався прізвище, оцінив жовту вишивану блузку і заглянув до інтернету (хто ж це), щоб не бути таким невігласом.
Тепер про Одесу! Місто контрастне, місто курортне... і місто ніфіга не українське! До патріотизму там ще так далеко, хоча патріотів там вже доволі. Років 10-12 тому я йшов Дерибасівською самотній у вишиванці на День Незалежності і раптом побачив у далечині вишиванку. Ми пішли на зустріч і мовчки обійнялись у привітанні. Дві вишиванки у юрбі одеситів та гостей... І зараз біля готелю "Моцарт" ще розміщена стіна з Героями срср та
Я і вони - герої соц.праці з  колорадськими стрічками
Героями соцпраці. Я жартував, що і наші 20 прізвищ будуть там - серед героїв соціалістичної педагогічної праці. Здається лише кілька людей помічало навколо себе совдепію та панування російської мови та культури. Там було мало українського - таке враження, що лише наша група й спілкувалась українською і дехто мав класні вишиванки. Це я сприймаю закономірно. Але у цьому є велика біда українського народу. І ця стаття не про патріотизм і навіть не про совок. Бо це зустрічалось навіть серед вчителів ТОП-20. І навіть у одному з завдань мене "примусили" заговорити російською, правда недовго! :) https://www.youtube.com/watch?v=fLMiKU6JMh4&feature=youtu.be
Конкурси та активності були доволі цікавими, а побут був організований на вищому рівні. Мені вже не приходилось тупо платити за НОРМАЛЬНИЙ обід чи самому купляти комфортні місця у купейних вагонах. Ну про це я вже писав у статті http://centrsamooborony.blogspot.com/2017/10/global-teacher-prize-ukraine.html
Яким критеріям має відповідати сучасний вчитель? Відповідь дуже нестандартна і дійсно важлива. Це нова якість педагогів і розширення розуміння, яким має бути ПЕДАГОГ у 21 столітті. http://www.globalteacherprize.org/ru/judging-criteria/ Нас видно так і намагались оцінювати, але вийшло так як вийшло. Молодість не пройшла! Ну просто за 15 років і за 50 років можна вивчити різну математичну кількість учнів і промандрувати меншою кількістю країн! :)
Як людина, яка знайомилась з принципами побудови рекламної компанії та маркетингу у реальному житті, бо мав відношення до кількох невеликих бізнесів, скажу менеджменту "Освіторії" РЕСПЕКТ! Команда досягла успіху, створила загальноукраїнський феномен, запустила суспільний мейнстрім важливості вчителя, збільшила кількість переглядів і моїх ресурсів і сайту ТСН та 1+1 (знову я наглію :) ) І це без допомоги влади! Але є підводні камені. Вже по поверненню з Києва, знаючи про перемогу доволі специфічного за освітніми принципами вчителя, я розкопав не приємну для себе інформацію. Тут я напишу вже про СВОЇ принципи і свій світогляд, який виходить за освітню тематику. Як сказав мені у випадковій розмові хтось з ТОП-20, що на Сході - це ВАША (галичан) війна, але вона не "наша"! Багато кажуть, що наша задача - дітей вчити, а не воювати. І т.д. Я не буду НІКОГО переконувати, це
І тут на банері немає тих, хто дав 100 тисяч!
мій вибір, мого сина, та моїх друзів. Я знаю твердо, чому я воюю, і за що МИ воюємо. Тільки моя війна за дитячі душі, а не за кількість інформації у їх головах! Я виховую і готую до життя (не до війни, зауважте). Мій предмет про ЗАХИСТ і навіть не у військових операціях, а і у звичайному житті. І я повинен дітям посіяти у душах патріотизм. А що це таке окрім мови? От факт з церемонії. Син каже, що давай зробимо фотку на фоні спонсорів та партнерів. Ми підходимо, я дивлюсь на торгові марки та знаки фірмового стилю партнерів і кажу: "Ставай, я тебе сфоткаю, а сам не буду". І показую синові, що на банері українською писало лише "Міністерство освіти і науки" та "Освіта.ua". Решта - іншими мовами. І це було би нормально, якби не фірми, підконтрольні людям, яких розшукує НАБУ і які переховуються від українського правосуддя (про власника Bigmir.net С.Курченка) http://nikcenter.org/newsItem/12751. Може тому і не було на урочистостях Міністрів, яких привів Майдан. А я, на хвилину, сотник Майдану і маю тверді принципи. Дуже вдячний, що не підійшов за критеріями до рівня навіть ТОП-5. Чому ми такі? Просто у нас гинули друзі, наших рідних знищували у часи сталінських репресій, були на всіх Майданах, ми переживаємо кожне поранення бійців у АТО... Через два дні після Києва сиділи зі своїм старим другом ще з часів студентства, українським патріотом, ми пили каву, і я поскаржився, що серед партнерів конкурсу "Світовий вчительський приз" є люди, які голосували у складі партії регіонів за диктаторські закони 16 січня, коли ми мерзли на майданах та барикадах. Він щиро у відповідь: "Скільки ми років з тобою знаємось? Якби ти був інших принципів, ми купи би не тримались!" Мені не байдуже, хто мене бавив та піарив на конкурсі. У цьому мій парадокс - для вчителів це круто, а от для декого є запитання "по поняттям"... Коли ми йшли вуличками Одеси на
черговий смачний обід, хтось захопливо, що навіть якось незручно, що нас так по-багатому приймають. Я зауважив, що може це ви стільки років так тяжко працювали, щоб у когось стало так багато грошей, щоб вас тепер бавити. Я радий, що конкурс відбувся, мої враження позитивні, але бекграунд не комільфо! Я також отримав багато позитиву під час конкурсу і від її учасників та організаторів. А пишу цей текст вже хоча би тому, щоб прочитав його мій син - слухач курсів патрульних поліцейських чи задумались над ним мої учні. У житті треба мати принципи! Може тому не привітала переможців ТОП-20 і Міністр освіти і науки Ліля Гриневич. Ну не через заздрощі до головного менеджера проекту Зої Литвин? :)

А компанії "Таврійські ігри" та за музичний супровід - DeluxeSound DJs (Dj Deluxe & Dj Slap) - респект і повага! Концерт був бомбезний. Можна подивитись його тут https://www.youtube.com/watch?v=Js_615csvQs

Інформація також звідси:
http://www.unesco.org/new/ru/media-services/single-view/news/education_entrepreneur_sunny_varkey_to_be_named_unesco_goodw/

неділю, 8 жовтня 2017 р.

Феномен конкурсу "Global Teacher Prize Ukraine"

Вчора ми з сином перебували на урочистій церемонії вручення 100 тисяч гривень найкращому
Президент також був викладачем економіки!
за версією журі конкурсу "Світовий вчительський приз" вчителю України. Ним став Пауль Пшеничка - вчитель фізики з Чернівців.  Я ще опишу на тижні весь конкурс у цілому з власного погляду та особистих вражень. А після вчорашньої дружньої розмови у колі частини членів ТОП-20, які вирішили відзначити цю подію у неформальній обстановці гостинного готелю "Либідь", хотів би написати про феномен цього конкурсу. Справа у тому, що мій попередній досвід та посилене вивчення математики у спеціалізованому класі радянської системи освіти лишив глибокий слід у моєму аналітичному світосприйнятті. Тому перше моє запитання було до всіх - хто за це все платить? Це питання виявилось утаємниченим і це право організаторів. Я почав свої математичні обрахунки всього комфорту, який нам створювали організатори - команда "Освіторії". Підготовка конкурсу з поїздками за кордон та сертифікація від організаторів світового конкурсу вчителів, проведення відбору, адміністративний супровід (штат, поточні витрати), конкурс у Одесі ТОП-20, конкурс у Києві ТОП-5, преміальні, урочиста академія з фуршетом та поїздка до ОАЕ - це ті витрати (дуже поверхневого аналізу), які видно відразу і мають реальну вартість. Доволі приблизний підрахунок виводить нас на суму не менше 2 мільйонів гривень. Вартість рекламного та медійного супроводу як послуга для конкурсу також не менше мільйона гривень. Т.б. сто тисяч євро коштує такий конкурс на рік. Ну, для МОНу це мабуть десять років провести "Кращий вчитель України". А Кабмін знайшов би гроші, якби продав Мерседес преміум класу з номерами 001 ХХ, який стояв недалеко від Кабміну сьогодні під час нашої екскурсії. Ну і будь-хто з українських олігархів міг би профінансувати цей конкурс. Але не МОН, якому на реформи бракує сотні мільйонів гривень у бюджеті. Отже це хтось з багатіїв, і він молодець. Так у чому ж феномен конкурсу? Лише вчора я зміг скласти всі пазли задачі! Цей конкурс не є просто черговим заходом МОНу згідно плану роботи чи філантропічною акцією олігарха. Він став значущим суспільним явищем, він зачепив мільйони українських громадян, він підняв на 30 відсотків популярність мого блогу!  І як суспільне явище він показав всі притаманні суспільству якості - і позитивні, і негативні. Я не схильний оцінювати результати конкурсу емоційно. Знаючи це як щось новеньке можна було чекати різних моментів та несподіванок. І саме фінал показав ці моменти у суспільстві загалом і освіті зокрема. Отже аналіз учасників та свідків подій на конкурсі показав його суспільну важливість (всі повторювали "Вчителі важливі!") Я навіть довів це пізно уночі у колі друзів-вчителів, що будь-який текст (хоч з медичної енциклопедії! :) ) наповнюється високим моральним змістом якщо вставити "Вчителі важливі!" Наприклад, свіжа новина: «Хочу привітати всіх пенсіонерів, бо відновлюється справедливість. При чому наголошую, що закон передбачає не лише зараз підвищення, бо завжди пенсіонерам намагалися підвищити виплати перед виборами. Вчителі важливі!" - сказав Президент після підписання нового закону про пенсійну реформу. Це - ознака розвиту нового мейнстріму серед вчителів - доводити та стверджуватись у своїй важливості. Хоча давно доведено часом, що вчителі важливі, але вони були важливі не як суспільна верства сама у собі, а як ІНСТРУМЕНТ влади. Я далеко не буду ходити. Не відкрию таємниці, що вибори в Україні роблять вчителі, і лише у Києві - ще й пенсіонери. Я зрозумів це, коли з ризиком для життя у групі галичан приїхав спостерігачем на перевибори 2004 року до міста Антрацит на Луганщині. І коли зайшов до ТВК у цьому місті і познайомився з членами виборчої комісії, здивувався, що був лише один чоловік-пенсіонер, а решта - жіночки-вчительки. Я питаюсь щиро, а де ваші чоловіки, чого така комісія супергендерна? І жіночки російською мені: "Ага, билі би здесь мужчіни, ви би их споїлі водкой і провелі голосованіє за своєго кандідата как вам надо, нас не надуріш"! От бачите, наскільки вчительки важливі! Звісно, у мене був легкий ментальний шок :) . Щось подібне я пережив, коли виголосили переможця конкурсу. Через гугл можна прочитати про пана Пауля Пшенічку основну інформацію. Це цікавий і дуже розумний 70-літній чоловік. Він заслуговує на усіляку похвалу і компліменти, але це все емоції, які викликають факти його біографії, яку нам показали. Я з ним під час конкурсу тримався рівно, бо він був з іншого світу - і ментального і епохального. Дійсно, на конкурсі він був людина-епоха! Але - людина минула епоха, на жаль. Просто він не підтримав закон про освіту та тенденції щодо впровадження життєвих компетентностей. Теза про те, що радянська освіта краще і предмети мають бути як у ті часи, у мене не викликала навіть бажання дискутувати. Я провчився в математичному класі, бо мене заставили як відмінника піти у наймодніший на той час клас - математичний. Я прозаймався з МК-74 (радянський калькулятор) купу часу ... і ніколи більше не вертався у житті до нього. Я РЕАЛЬНО плакав від складності вищої математики, вертаючись до дому після обов'язкових додаткових занять після 17 години. Додому приходив знесилений десь о 19.00, бо транспорт ходив погано і половину шляху йшов пішки. Це була совдепія вищого математичного ґатунку. Я переміг її. А от мій однокласник у ХАІ не витримав навантажень - він став психічно хворою людиною. Бо так завжди ХТОСЬ хотів - то партія, то тато з мамою - інженери. Це не була педагогіка у сучасному розумінні. Я став свідком, як у 90-і роки люди навіть з вищою освітою стояли на ринку і займались фарцовкою. А піднялись - підприємливі комсомольці та учні з підприємницьким навичками і не відмінники далеко. І комсомольці - це підприємці у сфері ідеології та специ у побудові системних командних проектів. Предмети математика та фізика має бути такими, щоб служити своїми знаннями дітям у житті. А геніям потрібні фахові тьютори чи коучи, наукові наставники. От з цим все шикарно у переможця. І щодо нашої ТОП-20. Я  дізнався, що люди були шоковані, що саме він став ОБРАНИМ.  Ми святкували і сиділи як друзі, але переможець, який сказав, що третину прогуляє з друзями, був не з нами. Ми не стали його друзями, він тримався НАД нами увесь час. І це його право! Статистично ми ставили на молодість і знання наших молодих товаришів з ТОП-20 зі знанням англійської мови, бо тут все зрозуміло  - кандидат на мільйон гривень від України повинен мати нормальний рівень у спілкуванні. Але ми говоримо про агента змін від України? Тут я скажу банальне - переможець від України буде представляти не покоління молодих і прогресивних, а академічних, консервативних грандів з минулої епохи. Це твердження дискутивне, бо форми проектної роботи та розвиток креативного мислення готового боротись з проблемами талановитого учня - це методи минулого століття, просто у нас вони вважаються чомусь новаторськими, а їх не впроваджують, бо ТАК НЕ КАЖЕ РАЙВНО і нам і так добре.
І те, кого обрало журі, є абсолютно нормальним статистично! Більша половина, а може і 70-80% учителів не хочуть змін, половина точно вважає закон про реформу не потрібним. І більша половина точно обурюється обов'язковою українською мовою, якою мають вести уроки і спілкуватись офіційно вчителі. І Пауль з цієї групи, бо я мав можливість познайомитись з його схвальним ставленням до російської мови під час наших спільних занять і навіть просив його переходити на українську як українського педагога у спілкуванні з одеситами під час однієї з вправ. Він відмовився. І це його вибір! І те, що його книжки не хочуть друкувати через вчительську мафію у освітній індустрії підручників за кошти держави і корупцію у цій справі. Він обурюється, бо за попередньої влади його друкували. І це один з моментів феномену першого українського конкурсу "Світовий вчительський приз" в Україні. Професійна робота команди "Освіторії" та європейський рівень конкурсу спонукав нічну групу друзів ТОП-20 піднімати келихи за цю організацію та продовження проекту у подальшому. А переможця не судять - я так і сказав у спілкуванні. Це давня європейська традиція  - греки вручали лавровий вінок лише одному і він ставав олімпіоніком - рівним богам! Це також НОРМАЛЬНИЙ момент суспільного новітнього феномену від "Освіторії" та його меценатів, а кого буде обирати журі у майбутньому - це лише еволюційна зміна у мейнстрімі під назвою "Вчителі важливі!"
У підсумку розповім про освітні стереотипи, які почув у виступі зі сцени під час нагороджень. "Побажаємо, щоб держава нас також поважала!" Друзі педагоги, кожен з ВАС держава! Ми величезна громада і не повинна влада "поважати" свій інструмент виховання молодих поколінь. БО МИ НЕ ІНСТРУМЕНТ, а владу ми обираємо самі! І директорів також будемо обирати МИ! "Вчителі важливі" - це ми кажемо не для влади, це ми кажемо самі собі! Так є у моїй гімназії, так є ще у багатьох школах, і навіть ректор Чернівецького університету каже, що Пауля Пшенічку не переломиш! Якщо ми спільно станемо на бік освітніх реформ, якщо ми почнемо вчити дітей не для ЗНО, наукових міжнародних агенцій з рекрутингу геніїв, чи готувати для служби у армії, а будемо їх вчити бути громадянами та дамо їм актуальних життєвих навичок, нас почнуть поважати не тільки наші учні та їх батьки, але нас почне слухати влада і підтримуватимуть заможні люди суспільства! Тоді ми будемо реально важливі!

пʼятницю, 6 жовтня 2017 р.

Обкатка дітей танками та етика педагога

На днях побачив як Міноборони організувало для старшокласників під час змагань з допризовної підготовки (хоча назва військово-патріотична гра «Вояцький дух») унікальну за своєю безглуздістю вправу – так звану обкатку … танками. Колектив інструкторів Центру військово-патріотичного виховання Самооборони «Галичина» майже без застережень та дискусії визнав такі форми роботи з учнями шкіл абсолютно неприйнятними. У дискусії з координатором ВОВПО (Всеукраїнське об'єднання військово-патріотичних організацій), який постійно проводить заходи з допризовної підготовки юнаків, АТОвцем (розвідка), спортсменом, пластуном Юрієм Пустовієм він запитав мене про те, чим відрізняється військово-патріотичне і мілітарне виховання та не зрозумів мого зауваження щодо порушення прав дітей та норм педагогічної етики Про мілітаризм та виховання мілітарної культури я не буду повторюватись, тут треба вже давно розуміти відмінності, а от щодо прав дітей та педагогічної етики варто розібратись та подискутувати.


Моральний сенс педагогічної діяльності потребує від учителя високої загальної культури, широкого світогляду, етичної зрілості. Утверджуючи ідеали добра і справедливості, честі, милосердя і любові, виховник гуманізує внутрішній світ дитини, виводить на високий моральний рівень міжособистісні та групові стосунки.
Вимоги до педагога у здійсненні завдань сучасного виховання: володіння високими моральними якостями, усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, емпатія, готовність до морального вибору, тактовність, вольова регуляція, дотримання норм учительської етики, уміння рішуче діяти у конфліктних ситуаціях. Ми повинні чітко усвідомити, що вищим обов’язком педагога є виховання свідомої і освіченої до вимог сьогодення людини.
Особистість, яка обрала своєю професією учителювання, підпорядковує власну поведінку правилам і нормам, які склалися і регламентують цю сферу. Кожне нормативне положення, особливо у системі «людина — людина», вирізняється специфічною метою, засобами праці, формами та методами тощо. Особливість педагогічної діяльності полягає в тому, що це:
А) цілеспрямований процес залучення підростаючого покоління до існуючої системи соціальних взаємин із метою оволодіння соціальним досвідом і культурою, всебічного особистісного розвитку;
Б) корегування за допомогою психолого-педагогічних засобів негативних впливів на особистість різних об’єктивних і суб’єктивних факторів;
В) безпосередній вплив учителя на учнів як досвідченої, авторитетної людини, котра володіє відповідними знаннями, вміннями, почуттями, волею;
Г) перетворювальний процес, участь у якому змінює як вихованців, так і педагога, розвиваючи в них одні якості і нівелюючи інші.
Отже, щодо пункту Б. Як ми з допомогою обкатки танком корегуємо ЩОСЬ або нівелюємо страх, наприклад? Або пункт Г. Ми перетворюємо своїх вихованців на кого? Ми даємо їм старі неактуальні знання, але СТРАХУ НЕ ПОЗБАВЛЯЄМО! Дитина себе пересилила, але чи вона позбулась страху ніякий психолог цього не ствердить без детальної перевірки стану дитини.
Домінантною ознакою педагогічної праці є постійна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, а предметом, інструментом і продуктом — людина. Отже, у педагогічній діяльності мета, завдання навчання та виховання здійснюються у формі особистісних взаємин, що засвідчує важливість МОРАЛЬНИХ аспектів педагогічної праці та формування в учителя професійно необхідних якостей. Складно говорити про мораль, коли дитина лежить під танком. І не важливо чи це було з дозволу батьків чи дитина благала себе покласти під танк (ну може все життя мріяла про таке). ДАЛІ ТУТ

понеділок, 25 вересня 2017 р.

Вчителі і телебачення - проблеми непрофесіоналізму

З 15 до 19 вересня я, як вчитель Захисту Вітчизни, перебував у Одесі на конкурсі "Світовий вчительський приз" (деталі ТУТ і рекомендую брати участь!). Приїхав додому з Одеси дуже рано і сів з сином пити чай та переглядати репортаж 1+1 про нашу ТОП-20-ку і фінальну ТОП-5-ку. Син мене зустрів першим, тому я йому і показав це відео. І тут почув цікаве про себе! На 2 хв. 40 сек. мені здалось вдруге, що розмова була про мене. Тоді, на церемонії визначення кращих з кращих,  я не поспішав з висновками. Подумав, хто ж це міг бути наглим на 5-хвилинній презентації? Мені сподобались всі! А деякі взагалі були супер і недосяжні для мене. Син сказав, що це може бути і про тебе. Я показав у одній з своїх громадських організації, де також є найкращі вчителі Львова, чи часом я не помилився, розповів, що цей формат презентації ви схвалили. Спитався у декого з ТОП-20. Кажуть це точно про тебе! Отже тут «я наглий». Гуд, пані Наталя Мосійчук.  
Спочатку розкажу байку про телебачення - я ж розповідав під звуки вогнища у лісовій тиші байки про своє вчителювання у якості презентації на 5 хвилин. Отже 19 лютого 2014 року я після уроків побіг у штаб Самооборони, бо СБУ, яке просило час від часу допомоги у нас від актів диверсій та тероризму у Львові, повідомило, що захоплять наше телебачення на Високому Замку. Ми прийняли рішення терміново зібрати сотні. Але Високий Замок і Шевченківський Гай були у підпорядкуванні Шевченківської сотні Самооборони, яку я зібрав і став сотником. Я зібрав максимальну кількість активістів на 19.00 вечора, бо захоплення очікувалось уночі. Щоб втримати це велике приміщення, провів інструктаж серед працівників ЛТБ, а членів своєї сотні попросив взяти свої мисливські гвинтівки чи іншу зброю. Всі ми знали, що тітушкам роздали бойову зброю і вони вже вбивали активістів Революції гідності на Майданах різних міст України. Тому оборону ми організували в три ешелони: перший – це брама, де кілька активістів повинні не скільки стримувати, скільки підняти шум та визначити небезпеку своєчасно. Всі працівники телебачення-добровольці та кілька моїх побратимів озброїлись щитами та кийками для оборони головних входу та сходів у фойє. Третій рубіж оборони – це апаратна, де сиділи ми вдвох з товаришем з купою набоїв та мисливськими рушницями. Ще кілька рушниць було сховано у багажниках бізнесменів з нашої сотні, які перебували у засаді з інструкцією як і коли почати вогонь.
Класний малюнок, мені не вистачає тумби! :) І це він просто мені сподобався, не треба шукати чорної кішки, де її НЕМАЄ! (Це до пані Наталі)
Коли сидять двоє втомлених самооборонівців у кріслах у серці телебачення, де купа компів та екранів і працівники «творять» картинку, а на колінах заряджена зброя скерована у вхідні двері, час і простір спотворюється. Ти п’єш чергову каву і не знаєш, що буде завтра, але знаєш, що перемога буде. Ми – вчитель і юрист не знали, що завтра буде війна. І вона почалась… Але ми всі знаємо і тоді знали, що перемога БУДЕ! А тітушки просто не почали штурм, йти на львівську громаду стало смертельно небезпечно
Це я до чого, а до того, що телебачення мені дуже знайоме зсередини. Я поважаю його журналістів, ведучих (яких знаю). АЛЕ Я НЕ ДИВЛЮСЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ! Я підписаний на канали, та на окремих ведучих та журналістів. А з часів Майдану перестав дивитись інтер, айсітіві, 1-й Національний і канал Коломойського та Суркіса - 1+1. Я не маю жодних зауважень чи претензій до роботи каналу щодо висвітлення конкурсу "Світовий вчительський приз" у Одесі. Про нас вчителів треба писати, говорити, робити передачі і новини. Але якщо сюжет хтось зробив так, що я зміг побачити особистістне посилання, то я маю право на відповідь. Чому я буду відповідати на своєму блозі і відповідати як блогер і вчитель, а не як член ТОП-20? Бо завжди вимагаю фахового підходу у такій важливій справі як вчительство і журналістика. Мушу з прикрістю констатувати, що є абсолютно нефахово оцінити моє представлення з емоційної точки зору. Те, що я придумав та обговорив з друзями-педагогами саме такий вид ПРЕДСТАВЛЕННЯ себе є лише елементом творчості вчителя. Всіх нас у ТОП-20 називали організатори "білими воронами". Але якщо моя презентація була ІНАКШОЮ - це не наглість, це просто моя індивідуальність. Я так ВИГАДАВ і так реалізував. Я брав Словом! І все своє життя я борюсь з засиллям техніки та віртуального спілкування. Саме тому, коли побачив занурення своїх нових друзів у смартфони та планшети запросив на "Дачі" поспівати українських пісень. Це мій вибір. І він не наглий. Я почув від декількох конкурсантів що це було нестандартно і оригінально. Якщо ж я когось образив з нашої ТОП-20, то приношу своє вибачення. Це не було хамство чи наглість.
Тому, пані куратор конкурсу, коли ви про нестандарність підходу кажете, що це наглість, я сумніваюсь у вашій фаховості. У журі працюють НЕ СЕРЦЕМ та емоціями, а згідно з критеріями відбору. Я не суніваюсь у виборі журі. Це перший конкурс і педагоги дійсно круті і у 20 і у 5-і. Я свої задачі виконав, мені не треба було змагатись, не спати ночами та нервуватись за результат. Я круто провів час у компанії крутих вчителів, за що дякую "Освіторії". Однак я шкодую, що не взнав імені цього мецената, який оплатив ОЦЕЙ весь наш вау-відпочинок та спілкування, бо це виявилось таємницею. І зі сторінки Центру військово-патроітичного виховання "Галичина" запрошую всіх брати участь у всіх проектах "Освіторії" і у конкурсі  "Світовий вчительський приз". Особливо вчителів нашого предмету - Захист Вітчизни! Бо саме зміна громадян через зміни у освіті стане запорукою того, що мені і моїм побратимам не прийдеться НАГЛО сидіти на підступах до чесних ЗМІ, оберігаючи їх від усякого людського непотребу.
Відео з тим, про що я написав ТУТ. А тут я залишу свою мультимедійну презентацію з атестації.
Моя презентація на 5 хвилин. І ще прошу - НЕ ГОЛОСУЙТЕ ЗА МЕНЕ НА 1+1. Не хочу реклами 1+1, а мені реклама не потрібна. Кому треба мене знають! :)