Військово-польові таборування 2015 для молоді

Концептуальні засади

проведення військово-польового табору для учнів старших класів та допризовної молоді Львівської області

Військово-польовий табір для учнів старших класів та допризовної молоді має  на меті виховання патріотизму та підготовку до захисту Вітчизни, виконання програми курсу «Захист Вітчизни» в повному обсязі, закріплення військових знань, умінь і навичок, яких юнаки набули на заняттях з цього предмету, популяризацію служби у Збройних силах України та державних силових структурах. До  організації табору будуть залучені  військові та спортивні інструктори Громадського формування «Народна самооборона Львівщини»,  які  проведуть  навчальні  заняття   з  вогневої  (порядок  розбирання  та  збирання  автомату АК-74,  чищення  та  зберігання  зброї, навчальні та залікові стрільби),   стройової (стройові вправи на місцевості, елементи стройової підготовки зі зброєю), фізичної (марш-кидки у повній викладці, армійський рукопаш) та тактичної  підготовки (вартова служба, розвідка, зачистка місцевості, організація блок-посту, заходи з мінування-розмінування території), допоможуть у організації  побуту учасників заходу максимально наближеним до побуту та розпорядку дня військовослужбовців в зоні АТО. Юнаки  зможуть показати  високі  результати  з  вогневої,  тактичної,  стройової  та  прикладної  фізичної  підготовки, які будуть підставою для отримання оцінок з відповідних дисциплін предмету «Захист Вітчизни» та будуть відображені у сертифікаті учасника військово-польового табору. Також будуть проведені змагальні заходи та військово-прикладні естафети. Табір передбачає триденний формат проведення та участь близько 80 учасників та 8 педагогічних працівників. Програма табору буде розроблена фахівцями Центру військово-патріотичного виховання «Галичина» при ГФ «Народна самооборона Львівщини». Орієнтовний термін проведення 24-28 липня 2015 р. Участь у таборі безкоштовна.

Зразок сертифікату учасників табору

Смуга перешкод

Подолання окремих перешкод. Ознайомлення з єдиною смугою перешкод.

Змагання у військово-спортивній естафеті.

Подаємо нову розробку інтегрованого уроку застосування знань на практиці з двох предметів – «Захист Вітчизни» та «Фізичної культури». Така співпраця вчителів цих двох предметів обумовлена реаліями сьогодення. Великі фізичні та психологічні навантаження на молодь в час війни та тяжкі випробування для всіх українців змушують ставитись відповідально до викладацької справи. Якщо ж молоді люди ще й планують присвятити своє життя військовій справі захисту України, то фізична, психологічна та військово-прикладна підготовка стає основною ціллю таких юнаків та дівчат. Зразок подібного інтегрованого уроку формування практичних умінь і навичок ми розробили у Центрі військово-патріотичного виховання «Галичина» та апробували у Класичній гімназії. Змістом уроку є ознайомлення та подолання смуги перешкод.

Подолання смуги перешкод відноситься до числа найбільш ефективних прикладних навичок у процесі фізичної підготовки учнів. Воно сприяє інтегральному вдосконаленню природних рухів, життєво необхідних рухових навичок, ефективному розвитку фізичних якостей. Підвищені вимоги пред'являються і до демонстрації вольових якостей - рішучості, наполегливості, самостійності. Різноманітність і різний характер виконання рухових завдань з подолання смуг перешкод в умовах обмеження часу створюють ситуації, в яких учні раніше придбані рухові навички застосовують в нових сполученнях, своєчасно і раціонально перемикаючись з одних рухових дій на інші, перетворюючи їх відповідно вимогам обстановки. Отримання нових знань органічно зливається з повторенням раніше вивченого, але вже на новому рівні, що відкриває нові зв'язки і закономірності, що забезпечує більш швидке і ефективне просування у вивченні матеріалу. Маючи в рухомому досвіді велику кількість міцно сформованих рухових навичок, учень, зробивши необхідні узагальнення, зуміє вирішити нову рухову задачу, скориставшись раніше відомими йому способами виконання дії.

Необхідність виконання дії в новій обстановці активізує учня, змушує акцентувати увагу на видозмінах рухів, амплітуди, ступеня розвитку м'язових напружень. Завдяки цьому відбувається не тільки набуття навичок нових рухових дій, але і удосконалюють раніше освоєні, які виконуються в нових поєднаннях і комбінаціях.

Для успішного подолання окремих елементів єдиної смуги перешкод в заняття необхідно включати такі вправи, які розвиватимуть у хлопців і дівчат  якості, необхідні для її подолання.

Виконання вправ на смузі перешкод сприяють розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, координації рухів, уваги, рухової пам'яті у дітей, закріпленню отриманих ними навичок, підвищенню емоційного рівня уроку гімнастики, крім цього сприяють формуванню прикладних якостей у учнів. Прикладні якості - це здатність організму протистояти специфічним (несприятливим) впливам зовнішнього середовища. До таких якостей відносяться: стійкість до заколисування, гіпоксії, перевантажень, вестибулярна стійкість. Отримуючи знання і розвиваючи навички в освоєнні прикладних спеціальних якостей, учні виробляють готовність до екстремальних умов і військової служби.

Однак у школах України дуже мало де наявні смуги перешкод, які відповідають армійському стандарту. Тому нами запропонований альтернативний варіант як дати цю тему на адаптованій до умов школи смузі перешкод з використанням наявного інвентарю.

Тема уроку: «Подолання окремих перешкод. Ознайомлення з єдиною смугою перешкод.

Змагання у військово-спортивній естафеті»

Завдання уроку:

1. Ознайомити учнів з правилами поведінки під час інтегрованого уроку та технікою безпеки під час виконання фізичних вправ та вправ з навчальною зброєю.

2. Сформувати навички виконання різноманітних вправ військово-прикладного характеру під час естафети.

3. Розвиток гнучкості, сили, та швидкості засобами рухливих ігор та естафет.

Мета уроку:

- Ознайомити з елементами єдиної смуги перешкод та технікою виконання;

- узагальнити та систематизувати знання про техніку бігу на пересічній місцевості; тренувати здійснення перебіжки.

- виховувати сміливість, наполегливість, витримку, спритність та інші морально-бойові якості, стійкість до перевантажень під час виконання загально-розвиваючих вправ;

- ознайомити з правилами поведінки під час занять військово-прикладними видами спорту.

Місце проведення: спортивний зал.

Інвентар та обладнання: мати, низька колода, гімнастичні лави, козел, гімнастична стінка, канат, волейбольна сітка, МГМ АК-74.

Хід уроку

І. Організаційний етап

1. Шикування особового складу (одношеренговий стрій).

2. Привітання та доповідь викладачу.

3. Перевірка готовності до заняття.

II. Оголошення теми, постановка задач.

ІІІ. Тренування особового складу. Розминка. Повороти на місці.

IV. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності. Інструктаж з техніки безпеки.

Вчитель запитує учнів про важливість фізичної підготовки у бою, про те, які якості повинен мати український вояк і які повинен у собі розвивати майбутній захисник  Вітчизни. Наводить приклади героїзму у зоні АТО. 

V. Смуга перешкод.  Викладач коротко розповідає учням про значення навчань на смузі перешкод та імітація на ній реальних дій у бою. Вчитель спільно з учнями розставляє приготовані перешкоди та демонструє техніку виконання всіх вправ та правильність проходження смуги. Рухові завдання з подолання смуги перешкод зазвичай виконуються методом змінних вправ в режимі безперервного навантаження. Знайомство учнів із смугою перешкод і її пояснення має бути коротким, чітким і ясним. Перш за все, на треба повідомити учням її зміст, перелік завдань у запланованій послідовності і правила їх виконання. Потім паралельно з розбором етапів йде показ подолання смуги перешкод вчителем або добре підготовленими учнями. Важливо, щоб учень не тільки точно уявляв, вірно розумів той чи інший рух, але знав, навіщо його потрібно вивчати, який вплив він має на організм та яке його прикладне значення. Після цього учні по черзі з інтервалом в 10 сек. долають смугу перешкод. Старт дається двічі з відпочинком, під час якого пояснюються помічені помилки, акцентується увагу на окремих, найбільш складних елементах,

VI. Змагання з подолання смуги перешкод. Щоб підтримувати інтерес учнів, можна скористатися наступною схемою проходження смуги перешкод: 1. Подолання смуги перешкод з роздільним стартом на час (особисті змагання). 2. Подолання смуги командою (командні змагання).Вчитель призначає дві команди із змішаним складом, пояснює, що дівчата не виконують тих вправ, які вони у курсі «Захисту Вітчизни» не вивчали, наприклад, переворот зі зброєю та розбирання та збирання АК-74, а вправи окремих етапів виконують за окремою інструкцією. На старті доцільно розташовувати учнів не за зростом, а за фізичною підготовкою: попереду учні з високою, потім із середньою і, нарешті, з низькою підготовленістю. Далі команди по черзі один за одним із фіксацією часу долають смугу. Найменший результат виявить переможців. Якщо, якийсь етап учень не може подолати з різних причин, його команда отримує 10 штрафних секунд, які добавляються до загальнокомандного результату.

VII. Підсумок уроку. Підводиться підсумок уроку та розбирання типових помилок, відзначаються кращі учні, які правильно подолали всі перешкоди.

VIII. Домашнє завдання. Повторення фізичних вправ зі смуги перешкод.   

Додаток.Зразок смуги перешкод:
1. Гімнастичний стрибок без рук через козла зігнувши ноги (або опорний стрибок). 2. Біг по гімнастичний лаві. 3. Отримання автомату та перекид на маті. 4. Виконання вправи «Неповне розбирання і збирання АК-74» (хлопці) 5. Переворот на низькій перекладині (хлопці). 6. Вилізти на гімнастичну стінку. 7. Спуск по канату (канат біля стінки). 8. Підтягування на перекладині (якщо дитина не підтягується, то вис на перекладині 10 с.) 9. Відтискання на брусах – для хлопців (якщо  учень не може, то фіксація положення  стійка на брусах – 10 с.). 10. Виконання вправи звільнення від захватів (асистує вчитель) або захист та виконання прийому захисту від атаки ножем. Рекомендація: біля етапів 1, 4, 5, 6 та 9 повинен знаходитись помічник, який зможе допомогти та підстрахувати.
Література:
1. Полоса препятствий на уроках гимнастики в школе: учебно-методическое пособие / сост. М.С. Горбачев. – Ярославль : 2010. Изд-во ЯГПУ. – 35 с 
2. http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/integrovani-uroki-2.html

Військово-медична підготовка

Багато зараз говорять про курси першої медичної допомоги, екстремальної медицини, медицини катастроф та ін. Курс військово-медичної допомоги для молоді та учнів старших класів зараз відрізняється від того, що нам давалось в аналогічних темах довоєнного періоду у викладанні предмету Захист Вітчизни. Наприклад, в бою пораненому ніхто не перевіряє дихання чи пульс під обстрілом, як це вимагають правила звичайна першої медична допомоги. Адже у вас мало часу і ВАС можуть поранити чи вбити. Про ці особливості слід розказувати на заняттях.  Наш Центр рекомендує професійну методичку: Домедична допомога в бою

Особиста безпека

Інтерактивне заняття для молоді

Тема: «Особиста безпека молоді»

Мета: розповісти слухачам про основні правила особистої безпеки у місті Львові, навчити їх основним навичкам забезпечення особистої безпеки під час типових надзвичайних ситуацій.

Обладнання: роздатковий матеріал ГФ «Народна самооборона» з правилами особистої безпеки, зразки засобів активного захисту, анкети.

План заняття:

1.        Вступ та актуалізація опорних знань та умінь учнів.

2.        Мотивація учнів щодо проблематики теми заняття.

3.        Основи особистої безпеки.

3.1. Культура особистої безпеки та її критерії.

3.2. Правила поведінки у типових надзвичайних ситуаціях.

3.3. Фізична та психологічна готовність людини.

3.4. Правова основа громадянина у питаннях захисту життя та здоров'я себе та ближнього.

3.5. Засоби активного захисту.

3.6. Основні прийоми самооборони.

4.        Закріплення отриманих знань у вигляді інтерактивних ігор та прикладних вправ.

5.        Підсумок занять та анонімне анкетування учнів.

1.Вступ. Людина і місто. Проблема злочинності та специфіка  української дійсності.

2.Мотивація слухачів щодо проблематики теми заняття. Чи доводилось присутнім чути про те, що їх хочуть підвезти незнайомці у авто? Що присутні знають про небезпеку вночі. Обговорення. Знайомство присутніх з метою, планом та опис практичних вправ, які чекають їх на занятті.

3. Основи особистої безпеки. Культура абсолютно будь-якої людини базується на його освіті та вихованні і проявляється в її поведінці. У свою чергу культура особистої безпеки в даному плані є невіддільною частиною загальнолюдської культури і вона також проявляється в людській поведінці. Існує п'ять головних критеріїв особистої безпеки: пильність, загальноосвітній рівень, фізичний стан, психологічна готовність, а також спеціальна підготовка щодо питань особистої безпеки.

Якщо, наприклад, говорити про пильність, то вміння полягає у правильній оцінці обстановки, виділяючи при цьому різні чинники, як дружні, так і ворожі. З такої оцінки потім робляться необхідні висновки, по яких згодом коригується поведінки, а також дії людини. Певні уявлення про діяльність кримінальних структур і роботі силових органів, знання певних методів, які вони використовують, а також можливостей спеціальної техніки - все це істотно підвищує рівень особистої безпеки. Освіченість кожної людини щодо так званих червоних зон у місті – це також важливі знання. Ці зони – це райони, вулиці, квартали, де найчастіше стаються злочини. Визначення зон небезпеки у районі школи спільно з учнями.

Ось такий перелік порад щодо особистої безпеки:

- Уникайте прогулянок на самоті в малолюдних місцях;

- Відмовтеся, по можливості, від нічних пересувань, в крайньому випадку, скористайтеся таксі;

- Якщо до вас грубо поводяться з приводу нібито допущеної помилки або роблять вас об'єктом глузувань, не відповідайте і не піддавайтеся на провокації;

- Намагайтеся передбачати і уникати неприємних ситуацій;

- Не зупиняйте, по можливості, машини автостопом і не погоджуйтеся на те, щоб вас підвозили незнайомі люди;

- Ніколи не показуйте гроші або коштовності, їх треба тримати у внутрішній кишені, в дипломаті або в іншому надійному місці;

- Не навантажуйте себе пакунками і пакетами, краще завжди мати свободу рухів на той випадок, якщо виникне необхідність захищатися;

- Якщо хтось заважає вам пересуватися і ви не можете звільнитися,

зверніться до міліціонера, зателефонуйте в дзвінок будь-яких вхідних дверей;

- В незнайомому місті пересувайтесь з картою, яка дозволить заощадити час. З тієї ж причини побільше звертайтеся до різних людей, коли ви шукайте якусь адресу, тому що єдина відповідь може бути неправильною;

- Не показуйте занадто ясно, що ви турист. Прогулюйтеся з місцевою газетою під пахвою, змішуйтесь з юрбою городян;

- Будьте уважні до підворіттях і погано освітлених кутках, намагаючись по можливості їх уникати;

- Якщо якийсь автомобіліст запитує поради, дайте її швидко і чітко або вибачиться, що ви не знаєте цього місця, і не поспішайте погоджуватись супроводжувати незнайому людину;

- Уникайте сідати в порожній автобус, а якщо вам все-таки доводиться робити це, сідайте ближче до водія ;

- Коли ви пересуваєтеся містом, завжди зручно мати в розпорядженні кілька дрібних монет і квитків на міський транспорт. Уникайте місць великого скупчення людей: ринки , натовпу , черги і т.д. Саме в натовпі легко зіткнутися з тим, хто може виявитись злочинцем.

Ось ще кілька порад, які, хоча вони й очевидні, корисно не забувати:

- Звертайтеся до установ для оплати будь-якої квитанції або для продовження терміну дії будь-якого документа не в годину пік і не в останні дні перед закінченням терміну дії документа;

- Виходячи з банку після того, як ви зняли гроші з рахунку, не показуйте їх. Це ж відноситься до тих моментів, коли ви чекаєте своєї черги в касу, щоб за щось сплатити;

- Перетинаючи дорогу, не вискакуйте раптово із-за передньої частини автобуса або зупиненого вантажівки, які закривають огляд водієві; не робіть цього і поблизу поворотів і перехресть або в слабо освітленому місці;

- Якщо ви почуєте постріли негайно відійдіть від вікна і лягайте на підлогу, попередньо вимкнувши світло, пересувайтеся помешканням пригнувшись. Підійшовши до вікна збоку, палицею або шваброю затуліть штори, укрийте дітей у ванній;

- Якщо ви опинилися на вулиці під час перестрілки, негайно лягайте на землю або сховайтеся за найближчим укриттям (стовпом, деревом і т.п.), притисніться до стіни будинку. Щоб не стати жертвою випадкової кулі, намагайтеся не залишатися на середині вулиці і пересувайтесь поповзом або пригнувшись.

Навести приклади з власного життя, які ілюструють теоретичний матеріал.

Адвокати-практики останнім часом зауважують збільшення кількості кримінальних справ, пов’язаних з перевищенням меж необхідної оборони. В разі виникнення подібної ситуації людина може встигнути застосувати проти нападника легальний або не надто легальний засіб самозахисту – газовий балончик, електрошокер, газовий пістолет, викрутку чи інше знаряддя, яке маєте звичку носити у кишені – для самозаспокоєння, тому що друзі порадили, бо живете у небезпечному районі, щоб рідних заспокоїти або просто через моду. Як результат, ваш нападник – у лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями, а проти вас порушено кримінальну справу за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони. В межах розслідування подібної кримінальної справи слідство в обов’язковому порядку перевірятиме, чи не мало місце з вашого боку перевищення меж необхідної оборони.

Клієнти, які звертаються за допомогою до адвокатських об’єднань, зазвичай, знають про існуванням у вітчизняному кримінальному законодавстві інституту необхідної оборони, однак усвідомлюють його правову сутність досить поверхнево. Мовляв, на мене напали – маю право дати відсіч. Ще більшою проблемою є тотальна необізнаність громадян з нормами, які встановлюють так звані межі необхідної оборони та визначають кримінально-правові наслідки їх перевищення.

Загалом, стан необхідної оборони належить до обставин, які виключають злочинність діяння.

Згідно зі ч. 1 ст. 36 Кримінального кодексу України (далі – КК України) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

Кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільне небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути цього посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб. 

Однак, право на необхідну оборону виникає у особи лише за певних умов, визначених законом.

Так, оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо відповідні дії вчинено з метою захисту охоронюваних законом: прав та інтересів особи, яка захищається; прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); суспільних інтересів; інтересів держави.

За загальним правилом не може бути визнаним необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Не можуть також вважатися необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований «потерпілим».

Окрім цього, необхідна оборона може здійснюватись лише від суспільне небезпечного посягання, яке відповідає ознакам злочину повністю або частково.

Також, необхідна оборона має бути своєчасною. Однак за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється, така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Для з`ясування цього необхідно врахувати поведінку нападаючого, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підстави особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну. Наприклад, перехід зброї чи інших предметів від нападника до того, хто захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення посягання.

Важливою умовою визнання оборони необхідною є реальний характер посягання. На практиці можливі випадки, коли особа помилково сприймає дії іншої особи як протиправне посягання на себе. Для таких випадків КК України у ст. 37 передбачає можливість правомірної уявної оборони.

Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто здійснює посягання, а розмір такої шкоди має бути необхідним і достатнім в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 

Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони розуміють смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту визнається явною тоді, коли це, з урахуванням обставин справи, є очевидним для кожної людини, отже і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка мала намір вчинити крадіжку, однак була викрита і не зробила спроб чинити фізичний опір.

Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Якщо нападник, наприклад, озброєний холодною зброєю, особа, яка обороняється, може використовувати і вогнепальну зброю. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони. У нашому випадку, якщо нападника зупинив і змусив тікати постріл у повітря, перевищенням межі необхідної оборони може бути визнане нанесення йому відповідного умисного вогнепального поранення.

Слід зауважити, що правомірним може бути визнане застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об`єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті виключно необхідну для відбиття нападу шкоду. Наприклад, жінка при спробі зґвалтування її у відлюдному місці чоловіком фізично набагато дужчим за неї, пручаючись, наносить нападнику підручними засобами (камінням, гострим підбором черевика тощо) численні удари, які призводять до тяжких тілесних ушкоджень останнього. Об’єктивно було б достатньо одного чи декількох влучних ударів, які на певний час (достатній для втечі) призвели б до втрати нападником свідомості чи орієнтації у просторі. Однак, у таких справах завжди враховується стан сильного душевного хвилювання особи, спричинений у даному випадку посяганням ґвалтівника

Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Чинний КК України передбачає два таких випадки – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони та умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Відповідно до ст. 118 КК України умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Згідно зі ст. 124 КК України умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, карається громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони меншої за розміром шкоди здоров‘ю (середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень) кримінальної відповідальності не тягне, але не звільняє від обов‘язку відшкодувати заподіяну шкоду на підставі вимог цивільного законодавства.

Окрім цього, слід відрізняти випадки перевищення меж необхідної оборони та дії, що несумісні з умовами стану необхідної оборони, передбаченими КК України.

Так, якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду непричетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності, тобто на загальних підставах, передбачених кримінальним законом.

Окрім цього, не можуть вважатися необхідною обороною протиправні чи правомірні дії, спрямовані на захист від гіпотетично очікуваного посягання. Так, встановлення у приміщеннях, на воротах, дверях, парканах приватних садиб різних охоронних пристроїв, які здатні завдати тяжкої шкоди здоров`ю або й позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом тощо), за загальним правилом, не може вважатися діянням, вчиненим у стані необхідної оборони, через його явну передчасність.

Для учнів демонструються зразки легальних і нелегальних засобів активного захисту: газовий балончик, розкладний ніж, тактичний ліхтарик, шокер, пістолет під патрон Флобера, бойовий штик-ніж,заточка. Описуються особливості та ефективність використання даних засобів.

Електрошокер - зброя контактної або безконтактної дії, вражаюча сила якої полягає у впливі розрядів різного ступеня тривалості та напруги, яка може спричинити від звичайного скорочення м’язів до втрати свідомості і перебування у шоковому стані від 5 до 30 хвилин.

 Реакція організму на дію шокера набагато об’ємніше фізичного болю, що відчувається від ураження струмом. Різке і часте скорочення м'язів призводить до тимчасової втрати їх працездатності. Одночасно з цим відбувається блокування імпульсів нервових волокон і короткочасне порушення роботи нервовово-м’язової системи.

 Ефект від застосування електрошокера посилюється, якщо супротивник перебуває під впливом наркотичних, психотропних речовин, алкоголю, або у перезбудженому стані. У цьому основна відмінність застосування електрошокових пристроїв  від використання газових балончиків і пневматичної зброї. Шокер діє, навіть якщо організм супротивника знаходиться в стані зниженої чутливості або після застосування стимуляторів.

При застосуванні електрошоку, одяг не є перешкодою, сила розряду здатна пробити декілька шарів тканини при щільному зіткненні шокера з тілом супротивника. Застосування електрошокера в цих зонах дозволяє досягти швидкого ефекту і вмить нейтралізувати атаку супротивника.

Водночас, слід звернути увагу, що на сьогоднішній день в Україні електрошокером є лише один прилад – «ИР-4», що виготовляється Харківським інститутом електродинаміки, усе інше з юридичної точки зору – є відлякувачем собак, ліхтариком, розрядником, приладом, що імітує електрошокер тощо.

Кому дозволено володіти електрошокерами?

Згаданий вище електрошокер  «ИР-4» є спеціальнм засобом, володіння яким і використання якого дозволено виключно працівникам правоохоронних органів. Порядок його застосування затверджено Наказом МВС № 101 від 13. 02. 1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів)».

Щодо володіння і  використання усіх інших моделей електрошокерів, то ситуація тут досить неоднозначна. Так, 17 червня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про право власності на окремі види майна». До даного нормативно-правового акта був доданий перелік видів майна, яке не може знаходитись у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України. В пункті 38 переліку були вказані електрошокові пристрої.

Вказана постанова була прийнята на підставі Закону України, що діяв на той момент, «Про власність» від 07.02.1991 року. Вказаний закон втратив силу з 20 червня 2007 року на підставі Закону України «Про внесення змін і визнання що втратили силу деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України». Отже, на сьогодні дана постанова не чинна.

В результаті цього, поки що в Україні не існує жодного спеціального нормативно-правового акта, який би дозволяв або забороняв громадянам, які не є працівниками правоохоронних органів, володіти усіма іншими (крім «ИР-4») моделями електрошокерів. А враховуючи положення ст. 19 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, володіння такими моделями та їх використання громадянами фактично дозволено.

Також можна здійснити правопорушення, вчинювані з допомогою електрошокера, але можна і запобігти їх вчиненню.

Сам факт володіння електрошокером, не кажучи вже про його використання, може бути підставою притягнення його власника до адміністративної, а в деяких випадках - і до кримінальної відповідальності. Так, ст. 195-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді штрафу розміром від 4-ох до 7-и неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 4800 до 8300 грн.) з конфіскацією електрошокового пристрою у випадку допущення особою порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв, що застосовуються правоохоронними органами. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, тягнуть  за собою накладення штрафу від 5-ти до 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 6000 до 12000 грн.) з конфіскацією електрошокового пристрою.

Коментуючи положення даної статті, слід зробити кілька зауважень:

1. В статті чітко вказано, що санкції можуть застосовуватись лише до тих осіб, які володіють електрошокерами, що застосовуються правоохоронними органами (а оскільки правоохоронцями застосовуються пристрої виключно марки «ИР», то можна зробити висновок, що власники інших моделей електрошокерів не можуть притягуватися до адміністративної відповідальності).

2. Припустимо, співробітник правоохоронних органів вилучає у вас будь-який з китайських приладів, стверджуючи що ви маєте його незаконно. Згідно чинного законодавства, цей прилад має бути відправлений на дослідження (експертизу) експертам-криміналістам. Експерти повинні дати висновок,  чим є цей прилад. Жодна лабораторія на Україні не має в розпорядженні матеріально-технічної бази і зареєстрованої методики досліджень приладів, схожих з електрошокерами. Через це дати чітку відповідь "електрошокер це або відлякувач собак" експерти не зможуть. Згідно із законом, експертиза не може тривати більше 14 днів, тому виріб має бути вам повернено. 

3. Окрім того, на сьогодні не існує законодавчої процедури надання дозволів на носіння електрошокерів  (як, наприклад, щодо надання дозволів на володіння вогнепальною або холодною зброєю, що здійснюється управліннями дозвільної системи МВС). Отже, носити електрошокер в Україні може будь-хто.

Власники електрошокерів можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності у випадку вчинення з їх використанням тих чи інших злочинів. Але ми зупинимося на випадках, коли особа, застосовуючи даний пристрій для самозахисту, здійснює дії, що кваліфікуються як злочин. Захищаючись, особа може нанести нападнику легкі (умисне легке тілесне ушкодження - ст. 125 Кримінального кодексу), середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження (відповідальність за ст. 121, 128 Кримінального кодексу) (визначення ступеня нанесених тілесних ушкоджень здійснюється на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ № 6 від 17.01.95), або спричинити його смерть (вбивство з необережності або при перевищенні заходів необхідної оборони - ст. 118 та 119 Кримінального кодексу).

Для уникнення таких наслідків, у разі застосування електрошокера з метою самозахисту необхідно враховувати таке:

1. Як правило, дія електрошокера не викликає довготривалого розладу здоров’я, мінімальний травматичний ефект зводиться до виникнення двох невеликих плям на шкірі в місці контакту з електродами (такі плями будуть більшими в разі, якщо електроди не торкалися шкіри, такі сліди у більшості випадків зникають максимум через 2 години і дуже рідко - протягом часу більше однієї доби, але так чи інакше, ніякі дослідження не можуть виявити відбитки або порушення в тканинах через 48 годин незалежно від того, до якої частини тіла прикладалася дія).

2. При застосуванні електрошокера, не можна завдавати вражень в області голови, шиї та серця. Найбільш чутливими є нижні частини кінцівок, сонячне сплетення, низ живота, верхня частина стегон, підколінні западини.

3. Оскільки при застосуванні електрошокера більше 3-ох секунд можлива короткочасна втрата свідомості нападника, слід у такому випадку запобігти падінню враженого струмом на предмети, контакт з якими (удар тощо) може спричинити отримання ним  тілесних ушкоджень.

Також у випадку втрати свідомості нападником краще за все спробувати викликати міліцію і не залишати його на самоті, оскільки такі дії кваліфікуються як залишення у небезпеці (згідно ст. 135 Кримінального кодексу, під такими діями розуміється завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив її без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан).

Підсумовуючи усе сказане вище, можна прийти до висновку, що володіння електрошокером покладає на громадянина обов’язок не порушувати права та законні інтереси інших осіб.

Тепер про револьвер під патрон Флобера. Вироби які використовують патрон Флобера не можуть бути визнані вогнепальною зброєю з наступних причин: по-перше, вони спочатку не призначені виробником для ураження людини (кухонний ніж не може бути визнаний холодною зброєю), по-друге, їх енергетичні можливості не дозволяють стабільно наносити важкі тілесні ушкодження (вбити людину можна і шпилькою), по-третє, патрон Флобера не є боєприпасом (не може бути визнано вогнепальною зброєю пристрій, який не використовує боєприпаси).

Для зменшення ймовірності виникнення проблем у власників зброї під патрон Флобера необхідно дотримуватися двох правил:

- Використовувати зброю тільки в режимі визначеним його виробником (тренувальна стрільба),

- Використовувати тільки стандартні (сертифіковані) патрони.

Використання ножа або викрутки чи ножа для паперу потребує певних навичок та тренувань. Навчена людина з ножем може дати собі раду з трьома нападниками і більше. Навести приклади.

Якщо ж вам не вдалось запобігти агресії та силовому протистоянню слід знати, що втеча від нападника не може вважатись слабкодухістю, адже ваша мета не нанести шкоди ні собі ні злочинцю, особливо якщо ви цілком мирна людина. Ось кілька прийомів рукопашу щодо уникнення захвату чи травмування під час нанесення вам удару у обличчя. Показати на добровольцях. Закликаємо вас чітко зрозуміти, що ваше невпевнене чи невірне використання прийомів самозахисту, може викликати посилення агресії. Тому ваша правильна психологічна поведінка більш бажана ніж рішення дати силовий опір зловмиснику. Адже ви не є майстер бойових мистецтв.

4. Закріплення знань. Тепер для закріплення заняття я моделюю вам кілька моментів і ви розказуєте мені схему ваших безпечних дій. Навести два-три приклади з особистого досвіду без фінального розв'язку

. Обговорити з присутніми.

Давайте тепер розіграємо сценку з відбиранням коштів у дитини в чи у безлюдному місці двома хуліганами. Під час обговорення зробити зміну умови щодо потенційної жертви (наприклад, вона дитина кримінального авторитета, її брат міліціонер та навчив бити кулаком, дитина 4 роки займається в секції бойових мистецтв і є чемпіоном Львова). Можна зробити гру «Зроби крок» на тему небезпечних ситуацій у місті.

5. Підсумок. У підсумку хочу ще раз нагадати про 5 критеріїв особистої безпеки. Які ж вони? Слухачі називають. Учням роздається анкета.
   

Бойове забезпечення та сучасна екіпіровка воїна

Тема уроку:
Бойове забезпечення та сучасна екіпіровка воїна.

Структура уроку

І.Організаційний етап......................................................................................2 хв.

ІІ. Тренування особового складу....................................................................2 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.................7 хв.

ІV. Вивчення нового матеріалу........................................................................30 хв.

1. Види бойового забезпечення.

2. Екіпіровка солдата.

3. Возима частина екіпіровки.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів ............... 2 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку.......................................................................... 1 хв.

VII. Домашнє завдання.................................................................................... 1 хв.

Хід уроку

І. Організаційний етап

1. Шикування особового складу (двошеренговий стрій).

2. Привітання та доповідь викладачу.

3. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування особового складу Повороти на місці.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

1. Опитуваним особового складу (узагальненим знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальнеопитування з елементами бесіди. Види вогню. Види маневру. Маневр підрозділами та вогнем.

3. Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Види бойового забезпечення.

Новий захисний бойовий комплект штурмової групи
(український виробник)

Бойове забезпечення дій відділення полягає в організації і здій­сненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створеним сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання.

Розвідка організується і ведеться з метою добування відомос­тей про противника і місцевість у районі майбутніх дій. Розвідка організовується і ведеться за будь-яких умов обстановки з метою добування відомостей про противника і місцевість у районі май­бутніх дій.

Для виключення раптового нападу наземного противника і за­безпечення часу та вигідних умов для розгортання і вступу в бій у взводі (відділенні) організовується безпосередня охорона. Вона організовується командиром взводу (відділення) на основі отрима­ного завдання, умов обстановки і наказу командира, а під час дій у відриві від головних сил — самостійно.

Захист від зброї масового ураження організовується і здійсню­ється з метою максимально послабити дії ядерного, хімічного, біо­логічного зараженн, а також результатів зруйнувань об'єктів атомної енергетики та хімічної промисловості, зберегти боєздатність особового складу взводу (відділення) і забезпечити успішне виконання ним поставленого бойового завдання.

Тактичне маскування організовується командиром взводу (від­ділення), відповідно до отриманого бойового завдання, указівок щодо маскування та обстановки, що склалася, з метою до­сягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження боєздатнос­ті. Це здійснюється постійно і, як правило, своїми силами.

Інженерне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню) необхідних умов для успішного ви­конання бойового завдання, а також для підвищення захисту осо­бового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження.

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту ор­ганізовується з метою створення взводу (відділенню) необхідних умов для виконання поставленого перед ним завдання в обстанов­ці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, а також із метою маскування своїх дій аерозолями (димами).

2. Екіпіровка солдата.

Сучасний стан у військах розвинених країн потребує значних витрат для забезпечення їх боєздатності. Більше 60% всіх військових закупівель направляється на індивідуальний захист військовослужбовців - особливо розвідників, піхотинців, інженерів, тобто всіх тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях. У даному випадку показовий саме досвід країн НАТО, в яких розробці екіпіровки завжди приділялася важливе значення. У пострадянських країнах ж історично ще з часів царської армії питання як спорядження має рядовий вояк мало другорядне значення. Саме тому знамениті наплічні рюкзаки-сидори можна було спостерігати в нашій армії протягом без малого сотні років.

Тим часом умови ведення боїв з використання піхоти за останні двадцять років змінилися суттєво. Найбільші зміни відбулися в носимом спорядженні. До 1980-х років безпосередньо перед боєм солдат міг скинути зайву вагу, залишивши на собі лише зброю, каску і боєприпаси, а також польову форму, флягу і аптечку на ремені. Загальна вага бойової викладки становила 13-14 кг. При цьому солдат міг досить вільно пересуватися і швидко розумів, що швидкість і маневреність в бою часто здатні врятувати життя.

Вартість зброї та екіпіровки українського вояка складає згідно нормативів армії близько 1,5-2000 дол. у той час як вартість бойовий комплект та екіпіровка сучасного американського піхотинця досягла 18 тисяч доларів. Це практично в 10 разів більше, ніж у часи Другої світової та В'єтнамської. При цьому сучасний солдат армії США постійно носить на собі не менше 34 кг. вантажу - з урахуванням бронежилета, зброї, захисних щитків і т.д. Всі його попередники були навантажені суттєво менше. Приміром, під час ІІ Світової війни один американський піхотинець носив на собі близько 16,2 кг., під час В'єтнамської війни - 15,9 кг.

Сьогодні найлегша вага або так звана бойова викладка, з якою солдат йде в бій, становить 28,6 кг. "Викладка на марші", з якою піхотні частини переміщаються для занять позицій, на яких можна буде скинути частину спорядження, становить 46 кг. Повна ж бойове навантаження дорівнює 60 кг (плакати 1 та 2). Воно використовується на "марші в критичній ситуації", коли солдатам доводиться переміщатися на місцевості непридатною для використання транспортних засобів. Як і раніше, часто військові ігнорують багато настанов і правил та просто скидають з себе зайву екіпіровку, для того щоб легше було пересуватися.

Кожний командир повинен стежити за станом екіпіровки сол­датів та правильним її використанням. Екіпіровка включає споря­дження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і по­діляється на частину, що носиться і що возиться. Для успішного ведення бою солдат озброюється та екіпірується. Особис­тою зброєю солдата є: автомат (АК-74), ручний кулемет (РКК-74), ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7), снайперська гвинтівка Драгунова (СГД ). Крім того, у солдата повинні бути необхідна кіль­кість боєприпасів, ручні осколкові гранати (РГН, РГО, Ф-1, РГД-5, РГ-42), а також можуть бути протитанкові гранати РКГ-3. РГО видаються не менш однієї, а під час переходу в оборону РГО та Ф-1 видають більше. У наступальних операціях видають не менше 2 гранат РГН (РГД-5).

Частина екіпіровки, що носиться, включає:
· польове спорядження (налокітники/наколінники, рюкзак, мала тактична сумка, розвантажувальна система, чохол на шолом, ремінь польовий та брючний, спальний мішок),
· захисний шолом;
· протигаз;
· мала саперна лопатка;
· фляга (з водою)/аквасистема;
· плащ-накидка;
· комплект польового обмундирування;
· речовий мішок: ніж, казанок, кухоль, ложка, сухий пайок на один день;
· аптечка АІ-1 та засоби знезараження води;
· предмети особистої гігієни (таб. 1).

3. Возима частина екіпіровки.

Решта майна складає частину екіпіровки, що возиться, яка перевозиться на бронетранспортері або іншому броньованому транспорті. Солдат зобов'язаний тримати особисту зброю та екіпіровку в справному стані, постійно стежити за витрачанням боєприпасів.

4. Екіпіровка добровольчих батальйонів у війні з Росією.

Тюнінг АК

У війні з російськими найманцями та бойовиками українські патріоти зіткнулись з добре екіпірованими і сучасною зброєю та амуніцією «зеленими чоловічками» спочатку у Криму, потім і боях у східних областях України. Це стало визначальним елементом у створенні добровольчих батальйонів та волонтерських організацій – екіпірувати наших бійців, щоб вони могли ефективно відстоювати українську незалежність. Ближче до літа 2014 року Міноборони також почала екіпірувати і регулярну армію. Ось як намагаються екіпірувати бійців, в першу чергу штурмові та розвід групи меценати та волонтери (з розрахунку на 10 бійців у відділенні):

· Бронежилет кевларовий 4-5 рівня захисту - 10 шт.
· Розвантажувальний жилет - 10 шт.
· УКВ-рація для зв'язку з відділенням - 10 шт.
· Акумулятори для УКВ-рації - 60 шт.
· Навігаційний прилад/смартфон з GPS – 1-3 шт.
· Цифрова камера - 1 шт.
· Шолом кевларовий - 10 шт.
· Система забезпечення питною водою Camelback - 10 шт.
· Захисні окуляри - 10 шт.
· Тактичні рукавиці – 10 пар.
· Засоби захисту слуху - 10 шт.

· Захисний костюм від зброї масового ураження з рукавицями і бахилами - 10 шт.
· Радіаційний дозиметр – 1 шт.
· Лазерний далекомір - 1 шт.
· Світло-лазерний модуль - 10 шт.
· Приціл нічного бачення – 1-10 шт., прилад нічного спостереження - 2 шт., або окуляри нічного бачення - 2-10 шт.
· Тепловізор -1-2 шт.
· Тюнінговані АК-74 або його модифікації.
· Кулемет ручний Калашнікова або «Форт-401» - 1-2 шт.
· Снайперська гвинтівка TS.M. 338 LM (7,62, США) або VPR-308 (7,62, Україна) - 1 шт.
· Тактичний ніж, ліхтарик
· Гранати в тактичній комплектації

Сучасна екіпіровка воїна рф

Окрім того волонтери також планують екіпірувати штурмові групи в містах захисними костюмами українського виробника

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів. Нагадування теми, навчально-виховної мсти та ступенів її досягнення.

VI. Підбиття підсумків уроку

1. Зробити загальну оцінку класу.

2. Відмітити кращих учнів на занятті.

3. Перевірка ступеня засвоєння нового матеріалу учнями.

Джерела інфо:

http://bodyguards.com.ua/bodyguards/aksessuary/1507-ekprovka-soldata-vazhche-abo-moblnshe.html

Як військово-патріотично виховувати - поради Міністерства

Розміщуємо для допомоги всім зацікавленим особам цей фрагмент тексту МОНУ. Найцікавішим є назви відеофільмів та авторів, де можна взяти багато гарної інформації.

Додаток

до листа Міністерства освіти і науки України

від 27.11.2014 № 1/9-614

Методичні рекомендації

з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді                           у 2014/2015 навчальному році

Військово-патріотичне виховання дітей та молоді – це процес цілеспрямованого систематичного формування почуття патріотизму, духовної та психологічної готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності держави.

Реалії сьогодення визначили пріоритетні напрями роботи з військово-патріотичного виховання дітей і молоді. Актуальними є Уроки мужності (лист МОН від 13.08.2014 № 1/9-412), зустрічі з учасниками бойових дій на Сході України та волонтерами, відвідання військовослужбовців, які отримали поранення та проходять реабілітацію у медичних закладах, написання листів у рамках Всеукраїнської акції «Лист пораненому», встановлення у навчальних закладах меморіальних дощок (знаків) на вшанування пам’яті загиблих воїнів-героїв.

Рекомендуємо відновити діяльність пошукових загонів з метою вивчення бойового шляху військових частин, що розміщені на території населеного пункту, військовослужбовців, що є випускниками або працівниками навчального закладу.

Пропонуємо в музеях при навчальних закладах створити постійно діючі стенди, що відображають події збройної боротьби Українського народу за територіальну цілісність нашої країни, участь випускників навчальних закладів, односельців в антитерористичній операції. Корисними будуть фотоматеріали, підготовлені Національним військово-історичним музеєм України (для отримання електронних макетів звертатися до заступника директора музею Тинченка Ярослава Юрійовича за тел. (044) 284-62-12, (044) 280-06-00).

Звертаємо увагу, що з метою відновлення, збереження і популяризації у суспільстві здобутків Українського народу у боротьбі за свободу та незалежність; виховання у зростаючого покоління патріотизму, формування національної ідентичності, вшанування подвигу та героїзму захисників української державності Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806 встановлено День захисника України, що відзначатиметься щорічно               14 жовтня.

Рекомендуємо при відзначенні національних свят і пам’ятних дат, зокрема Дня захисника України, Дня Гідності і Свободи, Дня Збройних Сил України, Дня Соборності України тощо, керуватися методичними матеріалами Українського інституту національної пам’яті; організовувати наукові конференції, семінари, круглі столи; проводити військово-спортивні змагання, фестивалі-конкурси патріотичної пісні, прози та поезії, творів образотворчого мистецтва; відвідувати музеї бойової слави; вшановувати сучасних героїв-захисників України та пам'ять загиблих за свободу, єдність і незалежність Українського народу.

У 2015 році Україна разом із світовою спільнотою відзначатиме                    70-ту річницю Перемоги над нацистськими окупантами та завершення війни у Європі. До днів Пам’яті та примирення 8-9 травня 2015 року пропонуємо долучитися до акції «Ті, хто боролися за Свободу», ініційованої Українським інститутом національної пам’яті, та організувати перегляд вітчизняних художніх і документальних фільмів, що відображають український вимір Другої світової війни, наприклад: «Між Гітлером і Сталіном. Україна в ІІ Світовій війні», 2002 рік, авт. – Святослав Новицький; «Війна – український рахунок», 2002 рік, авт. – Сергій Буковський; «Війна без переможців» 2003 рік, авт. – Ігор Чижов; «ОУН-УПА: війна на два фронти», 2006 рік, авт. – Андрій Санченко; «УПА. Третя сила», 2007 рік, авт. – Сергій Братішко, Віталій Загоруйко; «УПА. Тактика боротьби», 2007 рік, авт. – Сергій Братішко; «Київ. Місто, що зрадили», 2008 рік, авт. – Андрій Цаплієнко; «1377 спалених заживо», 2009 рік, авт – Іван Кравчишин; «Чорна піхота», 2010 рік, авт. – Іван Кравчишин; «Рівень секретності «18», 2011 рік, авт. – Ілларіон Павлюк; «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», 2011 рік, авт. – Віталій Загоруйко; «Хайтарма», 2013 рік, авт. – Ахтем Сейтаблаєв; «Корюківка. Злочин проти людяності», 2013 рік, авт. – Сніжана Потапчук; «Хроніка Української повстанської армії 1942-1954», 2014 рік, авт. – Тарас Химич.

         Заслуговує на увагу художній фільм «Поводир» (2014 рік, авт. – О. Г. Санін), що перегортає трагічні сторінки української історії, показує незламний дух українського народу та його волю до свободи у драматичні часи Голодомору 30-х років минулого століття, індустріалізації, колективізації та знищення інтелігенції.

Нормативно-правова база з питань патріотичного виховання

Указ Президента України від 13.11.2014 № 872 «Про День Гідності та Свободи»;

Указ Президента України від 13.11.2014 № 871 «Про День Соборності України»;

Указ Президента України від 14.10.2014 № 806 «Про День захисника України»;

Указ Президента України від 24.09.2014 № 744 «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності»;

Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212;

Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки»;

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.09.2009 № 1494 «Про затвердження Плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об’єктів культурної спадщини»;

Доручення Кабінету Міністрів України від 05.05.2009 № 22966/1/1-09 та План організації виконання положень Указу Президента України від 27.04.2009 № 272 «Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції «Пам’ятати. Відродити. Зберегти»;

Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49;

наказ Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232 «Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді»;

наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011    № 1243 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;

наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;

лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 1/9-412 «Про проведення Уроків мужності»;

лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376 «Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році»;

лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.08.2012               № 1/9-557 «Про методичні рекомендації з громадянської освіти та виховання у навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році» 

лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.07.12 № 1/9-530 «Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи».

Інтернет-ресурси з питань патріотичного виховання

Інститут проблем виховання НАПН України ipv.org.ua/publications/zbirnuk.html

Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи psyua.com.ua

Український інститут національної пам’яті memory.gov.ua/publication

Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка uisr.org.ua

Національний університет оборони України імені Івана Черняхівського nuou.org.ua/nauka/naukovi-publikatsii.html

Рада Європи (посібник «Демократичне управління школою) http://www.coe.int/t/dg4/education/edc/Resources/EDCPACK_EN.asp

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (методичний посібник «Роль педагога в посиленні патріотичного виховання») moippo.mk.ua/index.php/vixovna-robota

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників (досвід роботи педагогічних працівників Черкащини та методичні брошури з патріотичного виховання дітей та учнівської молоді) http://library.ippro.com.ua

Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді ukrjuntur.org.ua

Ліга старшокласників Черкащини liga.ed-sp.net

Пластовий портал plast.org.ua

Благодійний фонд «Героїка» http://geroika.org.ua/

Всеукраїнська громадська організація «Закінчимо війну» http://stop-war.org.ua/rekom.php; http://stop-war.org.ua/view_news14.php?id=61

Історична правда istpravda.com.ua

Лікбез likbez.org.ua

Пам’ятаємо загиблих memorybook.org.ua

Центр досліджень визвольного руху cdvr.org.ua

Документальний серіал «Наша Скриня» www.fayloobmennik.net/3781087

Список використаної літератури

1. Бака М. М. Фізичне і військово-патріотичне виховання молоді : навч.-метод.посібн. / М. М. Бака, В. П. Корж. – К. : Книга пам’яті України, 2004. – 460 с.

2. Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. – Київ, 2014. – 29 с.

3. Жаровська О. П. Національна свідомість як складова патріотичного виховання студентів педагогічних університетів / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 233 – 242.

4. Жеребцова М. В., Бородін С. Е., Ніколаєв О. С. Скаутинг та краєзнавство – система патріотичного виховання молоді / Збірка статей з історії українського скаутингу. – К. ПП «Стародавній світ», 2013. – 312 с.

5. Завалевський Ю. І. Громадянське виховання старшокласників: проблеми, досвід, перспективи / Ю. І. Завалевський. – Київ, 2003. – 104 с.

6. Івженко Ю. В. Молодіжні громадські організації як інститут формування соціальної активності особистості / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 289 – 296.

7. Карпач Н. І., Олешак С. П. Особливості розвитку молодіжної участі у волонтерській діяльності / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 351 – 360.

8. Окушко Т. К. Методика формування соціальної ініціативності підлітків у дитячому громадському об’єднанні / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 2. – С. 51 – 60.

9. Оржеховська В. М., Кириченко В. І., Ковганич Г. Г. Взаємодія навчального закладу і сімї: стратегії, технології, моделі / Навчальний практико зорієнтований посібник. – Х. : Точка, 2007. – 192 с.

Сіренко С. М. Удосконалення системи підготовки класних                  керівників до здійснення виховної діяльності в умовах післядипломної                 освіти : [Електронний ресурс], режим доступу www.kpi.kharkov.ua/archive/Наукова_періодика/elits/2011/29