Смішні рекомендації або якщо тяжко робити, краще не робити

Коли УПА воювала за Україну, синів вчили стріляти.

Прочитав нові методичні рекомендації по викладанню Захисту Вітчизни. І не здивувався "креативності та винахідливості" тих міністерських псевдофахівців, які так виправили заняття з вогневої підготовки, що навіть помилки не виправили. Читаємо подібні абзаци з цього та минулорічного документу. 

Методичні рекомендації 2015-16 р. "Для більш ефективної організації навчально-польових зборів  місцеві органи управління освітою спільно з військовими комісаріатами повинні  визначити школи, на базі яких  проводитимуться заняття, залучивши до них учнів з інших шкіл, об’єднавши їх у навчальні загони  й відділення.

Стрільба зі стрілецької зброї, в точу числі  та малокаліберної гвинтівки, проводиться на відповідно обладнаних стрільбищах і в тирах за планами військових комісаріатів на підставі наказів, погоджених з начальником гарнізону (командиром військової частини, начальником вищого навчального закладу), органом управління освітою і керівником навчального закладу..."

 Методичні рекомендації 2014-15 р. "Стрільба з автомата та малокаліберної гвинтівки проводиться на відповідно обладнаних стрільбищах і в тирах за планами військових комісаріатів на підставі наказів, погоджених з начальником гарнізону (командиром військової частини, начальником вищого навчального закладу), органом управління освітою і керівником навчального закладу.

З метою практичного закріплення рівня знань, умінь та навичок учнів наприкінці навчального року проводяться навчально-польові заняття (збори), у тому числі, з використанням навчально-методичної бази військових частин, відповідних кафедр вищих навчальних закладів, військових комісаріатів, оборонно-спортивних, військово-оздоровчих таборів, базових навчальних закладів, центрів допризовної підготовки тощо..." 

 Як бачите, автомат цьогоріч замінений на якусь міфічну "стрілецьку зброю". І далі " та малокаліберної гвинтівки". Ті мудрагелі не забрали сполучник "ТА" і пробіл перед "ТА", де мав бути автомат. Всі, хто сповна розуму, скажіть мені, який вибір стрілецької зброї у школі мені лишається? Тільки пневматичні гвинтівки. І ВСЕ! А я стою на тому, що молодь повинна розвивати не звичайну стрільбу старими пневматами, а вправлятись у ПРАКТИЧНІЙ СТРІЛЬБІ! І хоча би вправлялись з макетами радянських АК, яких НЕМАЄ у школах. Я так зрозумів, що тепер воєнкомати та військові частини не будуть взагалі займатись допризовною підготовкою молоді до формуванні повноцінних та вправних молодих людей, які можуть зупиняти ворога на кордонах України. Адже всі перемоги в зоні АТО змогли нам забезпечити ті військовослужбовці та бійці-добровольці, які мали досвід і служби у радянській армії та у ще радянських бойових конфліктах. А сучасна молодь України була і буде гарматним м'ясом, якщо почнеться війна. ТОМУ ЩО ЇЇ ВЧИЛИ ПНЕВМАТИЧНИМ ВІЙНАМ! А от рекомендації щодо того, як бути з матеріальною базою у школах, де в 90 випадках зі 100 відсутні навіть дерев'яні макети АК. А де брати пневматичні рушниці, дрібнокаліберні гвинтівки та ін.? Раджу у Міністерстві глянути це 

Пришкільний табір у Львові. Нові моделі громадської роботи

Голова ГО "Клуб Аратта", інструктор Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" Ростислав Довгань організував пришкільний двотижневий військово-патріотичний табір для більш ніж 30 дітей. У четвер 25 червня відбулось нагородження дітей Сертифікатами Самооборони за проходження кількох курсів. Від імені Самооборони нагородження проводили керівник Центру волонтерства Шевченківського райну м. Львова п. Олена Халілова та сотник Сергій Хараху. В рамках реформи програми військово-патріотичного виховання допризовної молоді та учнів тут були апробований авторський курс національної та військово-історичної підготовки, який плануємо доопрацювати до початку нового навчального року та опублікувати на сайті Центру "Галичина".

До речі, спеціальний сервіс Гуглу показує, що найбільше наш блог переглядають... з російських доменів! Ми не даремно працюємо, панове! Слава Україні!

Семінар втрачених можливостей або шукаємо патріотизм

Сьогодні у Класичній гімназії відбувся семінар так званої «динамічної» групи кращих вчителів предмету Захист Вітчизни міста Львова. Також я запросив ще двох членів Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" щоб оцінили ситуацію. Тема була такою: «Адаптація навчальної програми предмету Захист Вітчизни до умов сьогодення». На ньому повинні були розглянути три питання, які є актуальними та болючими в житті кожного фахівця в цьому сегменті середньої освіти. По-перше, проведення навчально-польових зборів, які в чергове не були проведені, і проведення яких є неможливим у відповідності до змісту цих занять і сучасному стані в країні. По-друге, програма предмету є застарілою та нереальною для виконання у зв’язку з третьою проблемою – низькою матеріально-технічною базою шкіл та відсутністю укомплектованих кабінетів Захисту Вітчизни. Відразу скажу - завдання семінару не було виконано!

Але почали ми з далекого і це мене насторожило. Участь у змаганнях «Сокіл-Джура». Я був на цій грі на її міському етапі і категорично заперечую її військово-патріотичний зміст! Давайте по майновому забезпеченню. Я мав мати з собою для цілої команди… намет туристичний, карімати, мотузку-трос, вело шоломи, казанки та інші засоби для варіння кулешу, набір продуктів для кулешу та аптечку. Вже цей перелік говорить про туристичну направленість змагань. Катамарани, велосипеди, спускання на альпіністському спорядженні через озеро – де тут військово-патріотична тематика? Але Бог з ним! Спеціалісту з НМЦО було важливо це обговорити.

Отже по питанню семінару. Почнемо з теорії. Головною метою предмету «Захист Вітчизни» є формування готовності  учнівської молоді  до виконання конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів  та цілісності України. Так пише книжка! А перша запорука готовності майбутнього воїна – його патріотичний рівень, його палке бажання стати на захист рідної землі. Всі бійці силових і військових структур Луганщини, Донеччини, Криму не були і не є патріотами, але були і є вправними вояками. Невелике коло військовослужбовців залишилось вірними присязі і з честю вийшли на українську нашу територію. Тому і зміни у програмі передбачались в напрямку посилення військово-патріотичного компоненту на уроках. Під час мозкового штурму коло з 9 вчителів показало, що  низька матеріально-технічна база шкіл та відсутність укомплектованих кабінетів Захисту Вітчизни – це типу найбільша перепона чесно викладати предмет. На другому місті майже врівень йшла навчальна програма та її нереальність. В чому нереальність програми? Наприклад, я не можу виконати 4 заняття з 50-54 уроків цієї програми у 10 класі. Бо немає всього майна та наочності. А у 11 класі таких уроків більше 20. Т.б. 38 відсотків виконати неможливо. А мілітарний компонент є значно переважаючим над військово-патріотичним. Адже не секрет, що ніхто з учнів не має бажання йти до армії або на фронт. Я, принаймні, таких не бачив за всі свої 4 роки викладання предмету.

Отож що показав мозковий штурм? Такі питання є актуальними для змін та вирішення:

відміна військово-польових зборів або запровадження альтернативи для них (вишколи, таборування);

увести до програми військово-спортивні змагання та години підготовки до них усіх хлопців у класі;

забезпечити кабінетами Захисту Вітчизни;

забезпечити наочністю;

видати ноутбуки для проведення уроків з використанням презентацій або відео;

збільшити кількість уроків з військово-прикладної та фізпідготовки;

військова форма або її елементи для всіх хлопців на уроці;

макети стрілецької зброї з фанери;

дрібнокаліберні гвинтівки або видати, або ці теми видалити з програми;

визначити порядок оцінювання для медичних груп (спеціальної чи підготовчої);

зробити наголос на пропагування славної історії ЗСУ як минулого, так і сучасного війська;

розробити комплекс заходів щодо мотивації молоді для реалізації свого майбутнього у військовій справі та силових структурах;

запровадити конкурси у м. Львові для творчих вчителів Захисту Вітчизни;

обмежити доступ до учнів різноманітним громадським організаціям, які більше займаються самопіаром, ніж допомагають школам вирішувати проблеми військово-патріотичного виховання;

відмовитись від спроб залучити воєнкомати до реалізації завдань предмету Захист Вітчизни;

змінити підходи до навчально-методичної роботи та активізація творчої діяльності вчителів-предметників.

Однак до обговорення та способів реалізації учасники семінару не дійшли. Стало очевидно, що немає кому руйнувати вертикаль інструкцій, вимог до запровадження реформ з чисельними погодженнями та боязкість нового (а як прийде КРУ!!! і перевірить чи ми виконуємо програму, що спустило Міносвіти), ми не можемо змінювати програму більше ніж на 20% і крапка. Т.б. причин плисти за течією виявилось більше. І фінальна крапка – методист пропонує, щоб ми у серпні запропонували обговорити це на загальних зборах всіх вчителів Захисту Вітчизни у присутності воєнкомів та начальства освіти. МАРАЗМ! Адже я на всіх таких зборах тупо сиджу у Інтернеті і читаю новини. А вихваляння та сварки, що типу нам дайте те-се, а де фінансування і т.д. – це не моє. Коли я сказав, якщо не ламати все з низу, як ми робили на Майдані, і побачив пісні фізіономії колишніх радянських офіцерів (на семінарі було лише троє не «бувших»), я зрозумів, що вони не стояли на Майдані та барикадах ні Львова, ні Києва. Тому з ними нічого не вийде реформувати. На каві після семінару ми зробили невтішний висновок, що прийдеться всім писати липове календарне планування, затверджувати його, а викладати свої військово-невійськові фантазії хто як може. І я сказав, що так писати не буду. Писатиму і мій директор затвердить таку програму, коли я зможу дивитись у вічі своїм побратимам по Майдану – і живим і загиблим ЧЕСНО! І розповім про сотні на Майдані, і про героїв нацгвардії, Азову, Донбасу, Дніпра, Дуку та ін. Я покажу фільм про Бандеру, Коновальця, Шухевича, кіборгів. Ми поїдемо ЗА НАКАЗОМ по школі на 2-денні військо-польові збори, як це вже 4 роки роблю. Коли мене запитав методист, а якщо прийде перевірка календарного планування і відповідності програми і те-се. Я кажу, знаєте, дуже чекаю таку перевірку і перевіряльника. Може ви хочете? Є вже люди, яким до одного місця, хто прийде і чого прийшов. Перше правило військових Статутів – давай наказ підлеглому тільки тоді, коли ти забезпечив його нормальне виконання. А коли нас з цеглиною замість кабінету намагаються змусити навчити, наприклад, стрілецьким прийомам з калашем, нехай краще не ризикують перевіряти.   

І про психологію. Я запросив всіх до свого кабінету, там стояли різні автомати (дерев’яні, масогабаритні) та стенд військової екіпіровки сучасного бійця з усім, що має бути на ньому,

за більше ніж 10 тисяч гривень. Увага! Лише один молодший з вчителів (тішить, що це мій товариш!) підійшов, взяв до рук зброю, подивився стенд  і попросив його позичити для учнів! Решта випило кави-чаї і повалило до дому – педагоги, яким добре жити без змін на пенсію та зарплату. Це мій останній такий семінар в динамічно-пенсійній групі старих радянських офіцерів!

Курси Захисту Вітчизни або як повернутись у совдепію

Вчитель вперше в сучасній
екіпіровці з повним спорядженням

  Цілий тиждень група викладачів предмету Захист Вітчизни проходила навчання на курсах підвищення кваліфікації вчителів. Це світова практика навчання вчителів, щоб вони знаходились на рівні сучасних знань і не відстали від прогресу. Але відставання української освіти продовжується  ще більшими темпами, адже молоді вчителі не можуть потрапити до шкіл, бо багато людей, які вже на пенсії, продовжують працювати і не можуть дозволити собі жити на жебрацьку пенсію. Також і рівень зарплати та підтримка молодого педагога є такими, що здібні молоді спеціалісти шукають себе деінде. Отже ситуація печальна. Крім того чекати покращення в умовах війни – це справа невдячна.

Але питання військово-патріотичного виховання як задекларовано рішеннями Уряду і Президентом вимагає концентрацію зусиль всіх громадян України. Якщо брати окремі системи суспільства, то очікувати посилення виховних зусиль від батьківської спільноти не варто. Адже лише окремі батьки мають час, знання і можливості виховувати своїх дітей патріотами. Громада та її організації, як показала практика, це ентузіасти і вони охоплюють лише невелику групу дітей і це діти з міст. Будучи сам громадським діячем я часто зустрічаюсь з питаннями елементарного незнання громадським активістами педагогічних методик та правил. Звісно і освіти вони не мають відповідної. Це знижує ефективність їх зусиль, хоча вони дійсно стараються. Хто має право давати військовий компонент військово-патріотичного виховання? Звісно або колишні військові, або дійсні військовослужбовці. Але мій досвід спілкування з військовими є суперечливим і його ефективність є до 10 % з 100. Ну, наприклад, зустрічі з ветеранами. Якщо це люди в стані оперативного стресу, то вони можуть у розповідях або відповідаючи на запитання дітей (а діточки можуть таке запитатись!), давати таку інформацію, що віра до української держави та Збройних Сил як інституції підірваною буде назавжди. Вони розповідають про війну і системного заняття не виходить. Висновки для учнів в кінці будуть типу «він крутий – ворогів вбивав», або «який жах, як шкода бідних військових» і це все на фоні «ці кляті москалі, донеччани, луганчани і т.д.». Я привіз навчальний АК для вишколу з групою дітей і там запросили двох айдарівців (мода на крутих парнєй). В них очі загорілись і вони давай показувати як збирати-розбирати калаш. Візуалка супер: круті чели в крутих камуфляжах з шевронами «Айдар» … і російськомовні, шлях би трафив того організатора. А навколо збіговисько діточок – від 12 до 17 років. Дехто ще машинками бавиться, напевно. От такий був типу вишкіл. А що таке зброя, а які її характеристики, а як її тримати і т.д. Прийшлось втручатись з своїм педагогічним досвідом і стримувати бійців, скеровувати їх у хоча б якийсь педагогічний напрямок, а не у шоу-програму.

На Міноборони надії ніякої – нульова ефективність! І не буду розповідати чому. У період війни серед вчителів, які були на курсах я взнав, що близько 1500 допризовників-школярів по цілій Львівський області змогли просто постріляти на полігонах. Про повноцінні навчально-польові заняття мова не іде взагалі. Приходили військові до школи агітувати вступати у Академію Сухопутних військ, інші приходили подивитись, що у нас залишилось від Союзу на балансі з матеріальної бази військової підготовки і все. А матеріальної бази для повноцінного викладання НЕМАЄ В ЖОДНІЙ ШКОЛІ! І Міноборони це питання не розв’яже ніколи, мабуть.

Згадуємо службу у Армії

І у сухому залишку маємо кого? Маємо нас, бідних нікому не потрібних вчителів, які зчепивши зуби тягнуть той віз військово-патріотичного виховання, у який ще цього року докинули ваги більше ніж минулого. І що, показувати-розказувати предмет на пальцях? Тому хотілось, щоб на курсах нам показали вихід з цієї темряви, дали методи-способи реалізації хоча б малої частини програми, але якісно. Мені вдалось пояснити, що манни небесної чекати не від кого не слід, треба діяти та виривати собі щось самому. Ідуть вибори і тут всі навколо політичні рухи можуть дати вам ресурс для покращення матеріальної бази і у ваших школах. Наш Центр військово-патріотичного  виховання може надати деякі засоби та навчальні макети у тимчасове користування кожному вчителю чи інструктору. Але серед більше ніж 20 вчителів тільки один домовився про макет повної екіпіровки сучасного воїна і взяв у мене телефон. Вчителі у нас ще та стара гвардія совдепівського покрою, на жаль. Їх мотивувати тяжко. Треба давати готове на тарілочці. І це треба робити! І робити не сьогодні чи завтра, а вчора! А куратор і викладачі курсів? Вони ж чітко знають контингент вчителів, стан справ у школах з боку матеріальної бази, повну не кваліфікованість деяких більшості вчителів математики, фізкультури, української мови та ін., які викладають Захист Вітчизни так для додаткового заробітку… БО НЕМАЄ ФАХІВЦІВ! Крім того слухачі курсів у чисто радянському режимі намагаються домовитись, щоб втекти, або взагалі не прийти на пари. Тому й теми були такими загальними без мультимедійного супроводу. Єдиним, хто використав проектор був викладач ЛОІППО, який розповів професійно про Пласт з допомогою мультимедійної презентації та відео. Трохи про це. Яка була мета цього заняття? Як на мене, реклама Пласту. Ставлюсь так паралельно до цієї організації. Через те, що коли я привів вперше на заняття в Пластову домівку одного з куренів свого малого сина, зрозумів, що мене обдурили, виховник не прийшов і не попередив. Це виключення, але емоція залишилась. Якщо ж без емоцій, то у завданнях Пласту немає військово-патріотичного виховання. Там є громадянське, національне і, відчуйте різницю, мілітарне виховання. Ось доказ - НІДЕ не прозвучало, що Пластунів заохочують йти служити до війська або силових структур. А це один з головних наслідків такого виховання. На барикадах Майдану я з підрозділом Пласту зустрівся тільки раз, але у спілкуванні з ними з’ясував, що ця група вийшла лише на один день виконати конкретне завдання (блокування Епіцентрів барикадами). Ось тут репортаж про членів Пласту, які були членами Самооборони на Майдані https://www.youtube.com/watch?v=Qndy0zTPy6w Але зверніть увагу, ніхто не сказав, що мене покликав там курінний, старший побратим по Пласту, Пластова присяга, де, до речі, є ці слова "слухатись пластового проводу". Ясно, що Провід Пласту не давав наказу вийти на барикади. Там також в презентації були слова про героїв - три пластуни склали голови на Сході у війні. Честь їм і слава! Але всі вони з "Айдару" і один з них - громадянин США. Т.б. люди виконали з честю свій громадянський обов'язок - пішли добровольцями та загинули. А пластунів ж в Україні понад 6 тисяч. Близько 1000 - дійсні старші пластуни і сеньйори (т.б. особи призовного віку - старші 18 років). Це ж мінімум 10 сотень одного Пласту! А виходить як з афганцями - їх з тисяч 50 ветеранів точно буде. А на Майдані була одна їх сотня та група швидкого реагування (колишні специ, там було ще ветерани). Ось це таке військово-патріотичне виховання! Сподіваюсь, мій аналіз сприймуть як конструткив, бо брехні тут немає. І ще одне, по області є лише 6 містечок, де є Пласт. А решта тисяча населених пунктів? Просто цікава лекція. Але де шлях до змін?

Куратор взяв у руки зброю... Треба щось міняти негайно!

Сподіваюсь, що цей процес кардинальних змін у освіті запуститься (а Центр Самооборони «Галичина» його вже локально запустив) цього літа, і на вересень будуть реальні кроки по реформі викладання предмету Захист Вітчизни у школах Львівщини. А громада має підставити плече своєму вчителю! Борітеся, поборите!

Нова концепція війни, або чому нам потрібна війна у космосі

Коли розповідаємо на лекціях про воєнну доктрину України, то зауважуємо, що у ній не було такої складової як, наприклад, боротьба з міжнародним тероризмом чи розвиток стратегічних оборонних/наступальних систем або космічних видів озброєння. Але у новому проекті програми, який буде представлений у серпні цього року у Львові, колектив Центру військово-патріотичного виховання "Галичина", урок на тему "Сучасна зброя світу" має бути обов'язковим. Адже ми повинні на таких уроках також мотивувати слухачів не воювати, а створювати щось нове, розвивати свої знання та вдосконалювати навички ЗАРАДИ МИРУ. Пропонуємо вам фрагмент такого уроку http://focus.ua/society/326099/http://focus.ua/society/326099/

Раніше все з'їдали миші... Тепер прийшло НАТО!

Є така погана ментальна риса - звинувачувати завжди інших, шукати ворога деінде тільки не у себе під носом. Але я поділяю народну думку про те, чому дурний, бо бідний, і чому бідний, бо дурний. Опубліковую текст нижче з свого поста у Фейсбуці як приклад, чому у нас проблема з військово-патріотичним вихованням.
Вчора мав розмову, в якій просив допомогти чиновників, щоб військові провели те, що повинні - організувати стрільби допризовної молоді, зокрема моїм учням. Я чув всякі причини, чому Міноборони і військомати ніхрена не можуть. Але тут, вдумайтесь у відповідь: "Всі зайняті у навчаннях НАТО!" Т.б., підготований призовник нікому нафіг не потрібний?! Мля, нам вже і НАТО винне, що наші військові не вміють стріляти, не мають зброї, нормальної екіпіровки, а їдять тільки мед з салом..., бо хліб НАТО з'їло! Раніше ж були миші!? А ти намагаєшся викладати "Захист Вітчизни" і пробуєш не відчувати себе йолопом! Слів не має!!! Всіх растрєлять!!! Починаючи з ГЕНШТАБУ і МІНОСВІТИ! Чи може я засильно категоричний?

Навчально-польові збори 2015 року у школах - катастрофа у військово-патріотичному вихованні

На днях отримав наказ місцевої влади Львова про проведення навчально-польових зборів з випускниками 11-х класів. Підхід Міносвіти до військово-патріотичного виховання нагадує суцільний маразм. Давайте пройдемось текстом цього документу. План передбачає врахувати День ЦО - одним з трьох днів зборів. Ясно, одного дня позбулись офіційно. А те, що учні 11-х класів, наприклад в гімназії, де я викладаю, не були залучені у заняття з ЦО окрім евакуації, то це нормально? Добре, залишилось ще 2 дні. Один з них у військовій частині. У якій частині, чим ми там будемо займатись невідомо. Зателефонував "нагору". обіцяли пояснити. Чекаю.
Останній день проходить у школах за темами "Прикладна фізична та стройова підготовка". Але у спортзалах займаються інші класи, зайняття на вулиці і невідповідність матеріально-технічної бази не дозволяють проводити ні подолання смуги перешкод, ні бігу, ні марш-кидку. Адже вся легкоатлетична програма у викладанні предмету "Захист Вітчизни" прив'язана до мілітарної складової - бігають у військовій формі з макетами АК, кидають навчальні гранати, а марш-кидок називається воєнізований крос! Цитую підручник: "Марш-кидок у складі підрозділу проводиться з загального старту. Кожен учасник повинен мати автомат з магазином, сумку для магазинів з трьома магазинами, протигаз." Біда яка! У мене один макет АК та два магазина! Все пропало!? У кого навчальної зброї більше, той молодець! Дерев'яні не рахуються - це минуле століття. А про вогневу підготовку взагалі немає у наказі ні слова! Проте по кожному учню треба подавати звіт владним органам з такими оцінками: 1) вогнева підготовка, 2) тактична підготовка, 3) стройова підготовка, 4) прикладна фізична підготовка.
Для чого ж тоді вимагати звіт з тих дисциплін, перевірити знання з яких неможливо? Чому треба дурити і себе і державу? Позиція влади, яка не спроможна виконувати програму військової підготовки, має бути чіткою - навчально-польові збори відмінити, розробити програму військово-патріотичних вишколів. А по завершенню виставляти оцінки з тих занять, які реально були проведені з учнями. 
Такий стан речей викликав продуктивну, як на мене, робочу зустріч з керівником Навчально-методичного центру освіти м. Львова п. Тетяною Ольщанецькою та методистом п. Борисом Шаруном. Її результатами  стала спланована низка заходів з суттєвого покращення роботи в сфері військово-патріотичного виховання і чесного викладання предмету "Захист Вітчизни". Були визначені три напрямки, які спільно визнані як проблемні в даній області. Тому робота ентузіастів та спеціалістів має бути спрямована у таких напрямках: 
- Розробка нового тимчасового положення з проведення навчально-польових зборів
- Покращення матеріально-технічної забезпечення викладання предмету "Захист Вітчизни"
- Адаптація Програми викладання предмету "Захист Вітчизни" у відповідності до об'єктивних умов.