Лист МОНу про наші "біди" вже з рекомендаціями нашого Центру

Фрагмент цього листа

Сьогодні отримав для ознайомлення офіційний папір - лист з Міністерства "Щодо навчально-методичного забезпечення викладання предмета «Захист Вітчизни» у загальноосвітніх навчальних закладах" (Лист МОН від 16.03.2016 р. № 2-2-14-459-16). Зрадів, що наша праця знаходить відгомін і там у Києві. Це слова з нашого блогу фактично взяті цілком і це ДОБРЕ! Ось цей важливий текст: "На сторінках щомісячного друкованого видання «Оборонний вісник» започатковано рубрику «На допомогу викладачам предмета «Захист Вітчизни», де розміщуються вичерпні матеріали за тематикою навчальної програми. У рамках цього Проекту з квітня 2016 року готується до видання у новому форматі журнал "Оборонний вісник" з тематичною вкладкою предмет "Захист Вітчизни". Наповнення вкладки сприятиме зацікавленості вчителів в отриманні інформаційних та методичних матеріалів та надаватиме можливість обмінюватися власним досвідом. Зокрема в номерах планується розміщувати такі розділи: прес-реліз (презентацію) навчальною закладу, де працює викладач, теоретичні та методичні матеріали та ін. 3 метою підвищення мотивації та престижу вчителів навчального предмета «Захист Вітчизни» на сторінках журналу будуть публікуватись матеріали переможців всеукраїнського конкурсу "Учитель року" в номінації "Захист Вітчизни".

Кінцева мета проекту напрацювання матеріалів для збірника методичних матеріалів з військово-патріотичного виховання та розробок уроків і практичних занять з предмету "Захист Вітчизни". Актуальність та інноваційність збірника буде забезпечено змістовною оновленою  теоретичною складовою та методикою проведення практичних занять (тренувань) з стройової, вогневої, тактичної, інженерної, прикладної фізичної підготовки, військової топографії, основ домедичної допомоги. Значна увага буде приділятися висвітленню порядку організації та проведення навчальнo- польових занять (зборів), які на сьогодні у більшості навчальних закладів з різних причин практично не проводяться. На розгляд вчителів буде надано варіанти проведення інтегрованих уроків, наприклад застосування практичних знань у поєднанні з практичним виконанням вправ подолання смуги перешкод і метанні гранат навчальних предметів «Захист Вітчизни»  та "Фізична культура»; основи військової топографії та орієнтування на місцевості - «Захист Вітчизни»  та «Географія»; надання першої медичної допомоги та заходи безпеки - «Захист Вітчизни»  та "Основи здоров'я" та інші. Зазначений журнал включений до Інформаційного листа №5 (вкладка №5) додатку до «Каталогу видань України на 2016 рік, передплатний індекс 98013. Враховуючи наведене, просимо довести зазначену інформацію до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Директор департаменту Ю. Г. Кононенко"

Виділений фрагмент - наш, і скажу вам - дуже добре! Спеціалісти в Києві, хоч я їх і критикую, починають розуміти, що виходу немає, ТРЕБА ЦЕ РОБИТИ! Але найбільша проблема - хто це буде робити на місцях. Ветерани АТО, вступайте на заочні відділення педзакладів та йдіть до шкіл! Насправді тут також війна, війна за майбутні покоління українських патріотичних громадян, а не неосвіченої вати. 

Військова топографія або як професійно підійти до теми

Високотехнологічна війна, яку ми можемо вести проти російських військ і найманців, передбачає використання найсучасніших способів планування всіх бойових і не бойових операцій всіма командирами на війні від сержантів до офіцерів Генштабу. А це пряма робота на топографічній карті з паралельною розвідкою та вивченням місцевості. Для занять з військової топографії з допризовної молоддю та у школах треба обов'язково використовувати практичні вправи з картою. Сумно дивитись, коли вчителі обрані на конкурс "Вчитель року" розказують про мох і мурашники, про полярну зірку для орієнтування на місцевості та інші способи орієнтування. Я таким займався коли двічі блукав у Карпатах. Але ми не готуємо "псковських десантників"! Центр пропонує практичну роботу з теми "Військова топографія" з елементами славної бойової історії українсько-російської війни. З використанням компасів, транспортирів, масштабів та ін.

Практична робота з військової топографії

учня 11….. класу ________________________________________

Інформаційна довідка.  Битва за Дебальцеве.

У 2015 році битва за Дебальцеве стала наймасштабнішою з часів Другої Світової і однією з найскладніших серій багатоетапних бойових операцій у новітній історії: у безперервних атаках і контратаках обидві сторони використовували десятки одиниць танків, реактивної та польової артилерії, тисячі солдат і офіцерів і все це у надзвичайно складних умовах війни у місті на відносно невеликому квадраті. За боями на Дебальцевському плацдармі слідкували численні військові експерти та політики, з новинами про події там просинались і лягали спати мільйони українців. 

Російське командування до 25 січня 2015 р. зосередило дві ударних угруповання на флангах дуги і спробувало раптової потужної атакою зрізати Дебальцевський виступ біля самої основи. Ядром Горлівського угруповання стала так звана 3-тя бригада, бригади "Оплот" і "Кальміус", а ядром Брянківського угруповання стала 4-я бригада "ДБР Бетмен". Також в боях беруть участь головні сили бригади "Привид". Це кращі підрозділи ЛНР і ДНР . У запеклих боях 23-24 січня противнику вдалося увірватися в село Троїцьке і селище Світлодарськ, що становило загрозу для траси М-103 Артемівськ – Дебальцеве. Очевидно, метою було повністю оточити Дебальцевське угруповання і вийти на цю важливу  трасу М-103.  Бої з самого початку велися  з небувалою для російсько-української війни жорстокістю. Атакам російських найманців передує потужна артпідготовка, в тому числі із застосуванням важких гаубиць, противник не шкодує снарядів.

Треба відзначити, що зусилля російських спецслужб з вербування найманців з бойовим досвідом, привели до формування на окупованій території по суті приватних військових компаній. Різко зросла боєздатність і злагодженість найманих банд, перетворення їх в справжні військові частини - результат перекидання великої кількості "відпускників" з Росії. Противник мав перевагу по всіх зразках важкого озброєння, зокрема по танках - у три рази, по артилерії - фактично в чотири рази. Була задіяна в одному з боїв авіація – вертольоти Мі-8 з нашого боку та штурмові літаки Росії.

Свої ударні частини російське командування укомплектувало найманцями з бойовим досвідом, і частка росіян в таких професійних частинах, насамперед танкових і артилерійських, доходить до 80-90% особового складу .

18 лютого 2015 року українські війська з боями вийшли з Дебальцевого.

Від початку року під час боїв за Дебальцеве загинуло 2911 бойовиків, від часу припинення вогню (15 лютого) — 868. ракетно-артилерійського озброєння — до 50 одиниць, бронетанкового озброєння та техніки — до 110 одиниць, автомобільної техніки — до 24 од. На 2 500 українських військових були кинуті 15 000 — 17 000 особового складу ворога. За час боїв з 15 січня по 18 лютого 2015 року, за даними Генштабу , загинули 110 військовослужбовців , 270 отримали поранення , семеро потрапили в полон , а 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцевського плацдарму загинули 136 і було поранено 331 боєць ВСУ.  Армія втратила в цих боях 127 одиниць бронетехніки всіх видів.

Джерела:

http://censor.net.ua/r322740

http://www.informator.news/bytva-za-debaltseve-yaki-zdobutky-i-vtraty-otrymala-ukrajina-u-oboroni-platsdarmu/

Завдання 1.  Спланувати розвідувальну операцію з місця базування добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» в точці А до місця можливого базування батальйонно-тактичної  групи 5-ї окремої танкової бригади РФ з м. Улан-Уде (точка Б)

Завдання 2. Написати всі азимути руху розвід групи та обрахувати відстані кожного відрізку (напр., А-А1 – 47^о, 270 м. і т.д.):

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Завдання 3. Описати, як за картою та азимутами розвід група буде вертатись на базу.

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________  

Карта іде на окремому листку А4 формату та подається на екрані через проектор. Всім учням вчитель наносить довільно точки А і Б, щоб у них завдання були унікальними.

Нова концепція безпеки і оборони.

Сьогодні Президент України Порошенко ввів у дію рішення РНБО щодо безпеки і оборони Указом №92/2016. Документ фаховий і написаний не під диктовку ФСБ відразу видно. Бо попередні таке враження писались у Кремлі. Отже аналіз цих моментів Концепції, які цікавлять у першу чергу Центр військово-патріотичного виховання Самооборони «Галичина».

Основним стратегічним напрямом реалізації органами виконавчої влади державної політики у сфері національної безпеки і оборони, як вказано у документі, залишається забезпечення готовності сектору безпеки і оборони, економіки та суспільства до відбиття збройної агресії проти України, інформаційної агресії, у тому числі в кіберпросторі, а також набуття спроможностей у сфері стратегічних комунікацій. Серед усіх завдань останнім вказаний цей пункт: «розвиток системи військово-патріотичного виховання, запровадження програм військової підготовки і цивільного захисту в загальноосвітніх, середньо-спеціальних навчальних закладах». Ну і це добре! Хоча Майдан і оборону східних рубежів тоді, коли силові структури України були знищені або в знаходились у комі, організували саме ті, хто мав у собі ті підвалини громадянського духу, що закладаються військово-патріотичним і національним вихованням. Всі ж знають, що робили професійні військові та силовики, які не були патріотами. В кращому випадку тупо НІЧОГО!

Для Самооборони та всіх громадян цікавим є оцей пункт. Дуже вірний пункт! Але… який не виконають, бо влада продовжує боятись УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД! Які схрони та закладки! Але читаємо про це: «…створення законспірованих закладок озброєння, боєприпасів, матеріально-технічних засобів, запасів води, продовольчих продуктів, пально-мастильних матеріалів та інших ресурсів для організації партизанського руху (руху опору) на випадок окупації території (частини території) України.»

Цікавим є й цей пункт: «…підвищення престижу військової служби та соціального статусу військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у суспільстві шляхом проведення виваженої інформаційної політики, вдосконалення системи взаємодії з інститутами громадянського суспільства; удосконалення форм і методів військово-патріотичної, культурно-виховної та просвітницької роботи серед військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, протидії деструктивному інформаційному впливу». Я нещодавно був у одній частині Нацгвардії. Так солдати розказували, що у них для читання ще лежать журнали кінця 2013 року, де «Беркут» прославляється, а майданівці – терористи та зрадники. Хоча є і свіжі журнальчики. Мене цікавить яка ж така система існує «взаємодії з інститутами громадянського суспільства»? Працюючи вчителем Захисту Вітчизни» я СИСТЕМИ не бачу. Її тупо немає. Може мені заперечать методисти управління освіти, що вона є. Але вона як у фільмі про армію росії "ДМБ" (2000 р.) – «Ти бачиш ховраха? – Ні. – І я не бачу, але він Є!». Так і системи я не бачу. Бо всі екскурсії в Академію сухопутних військ і приходи пузатих і не пузатих офіцерів на наради вчителів ЗВ – це не система! Це ставити галочки за радянським принципом – виконано! От тут ще тупо залишки радянської системи, що б не отримати догану від керівництва.  Яка система, коли немає вже два роки навчальної зброї у школах і НІХТО в цій грьобаній «системі» не знає, коли буде. Я вже насміхаюсь з усіх керівників, питаючись, коли ж буде зброя в школах. «Система» не бачить, що я з неї прикалуюсь. Як виконати концепцію в темі про престиж служби, коли в школах на пальцях приходиться 80% вчителів ЗВ пояснювати, що військовим бути – це круто? Яка система, коли Радянська армія – це герої, а калаш – найкраща зброя! І це у підручнику 2011 року. Бо нового підручника – НЕМАЄ і не буде. Оце я бачу систему… саботажу рішень Президента, рішень Майдану та патріотичних сил українського суспільства.

Згадали і нас – громадських активістів: «Роль та місце суспільства в питаннях розвитку сектору безпеки і оборони України Пріоритетом у цьому напрямку є необхідність врахування на етапі планування розвитку складових сектору безпеки і оборони та в ході реалізації відповідних планів факторів, що впливають на стан і тенденції розвитку суспільства, максимальне використання духовного та інтелектуального потенціалу суспільства і його людських ресурсів для забезпечення безпеки і оборони держави: 1) створення правових, організаційних і фінансово-матеріальних умов для залучення громадських організацій та громадян до процесу формування і реалізації державної політики з питань безпеки і оборони, зокрема, шляхом: консультацій із громадськістю, громадських слухань та інших форм, активізації діяльності громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади; матеріальної підтримки та заохочення проведення громадськими організаціями та громадянами досліджень з питань безпеки і оборони України з урахуванням чинного законодавства; проведення громадської експертизи проектів законів, урядових рішень, концепцій, стратегій та державних програм з питань безпеки і оборони; 2) створення умов для ефективного громадського контролю за діяльністю складових сектора безпеки і оборони України шляхом: розширення формату та механізмів інформування громадськості про їх діяльність та виконання покладених на них завдань; посилення відповідальності керівників відповідних складових сектора безпеки і оборони за своєчасне реагування на звернення громадських організацій та громадян, повідомлення засобів масової інформації про неналежне виконання ними своїх завдань та про факти порушень прав військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та членів їхніх сімей; 3) сприяння участі громадських організацій у підвищенні готовності складових сектора безпеки і оборони до виконання визначених їм завдань шляхом: оптимального використання інтелектуального потенціалу нації, людського фактора держави їх мобілізацію для протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам; консолідації різних громадських ініціатив та рухів у підтримці глобальної стратегії з протидії тероризму, створення багатофункціональної системи антитерористичних дій і мінімізації терористичних загроз; створення системи суспільної (неурядової) протидії тероризму, яка доповнюватиме державну систему; 38 створення умов для залучення громадських організацій до військово-патріотичного виховання молоді, підготовки громадян до захисту Батьківщини; формування у громадян активної позиції несприйняття і протидії тероризму в будь-яких його проявах; удосконалення законодавчого забезпечення з питань розвитку волонтерського руху в Україні, підвищення якості надання волонтерської допомоги; формування постійних громадських органів у складових сектора безпеки і оборони та впровадження безпосередньої їх участь в опрацюванні та обговоренні проектів документів, що визначають суспільно значущі напрями розвитку цих складових, зокрема у питаннях покращення їх професіоналізації, соціального, медичного та матеріально-технічного забезпечення, раціонального використання державних ресурсів тощо.»

А чомусь забули про реформу ДТСААФ – старої радянської структури. От останній бюлетень організації "Вісник ТСО України" у 2015 році на перших сторінках містить… герб СРСР! Офігіти можна! А ось вам чим хвалиться львівський керівник обласного підрозділу цього пострадянського монстра: «Матеріально-технічна база наших організацій за останні 5 років значно покращилась. А саме: проведена повна заміна вікон та дверей, зроблені ремонти службових кабінетів, реконструйовані системи теплозабезпечення в адміністративному будинку обласної організації в м. Львові, Стрийським СТК в 2011 році придбано будівлю для проведення навчального процесу з підготовки водіїв у міс

Ось всі "відповідальні" за випуск номеру вісника

ті Сколе. В більшості організацій ТСОУ області проведені ремонти та об

ладнані мультимедійні класи, в значній мірі оновлений автопарк та облаштовані майданчики для початкової їзди. Це стало можливим завдяки ефективному використанню наявних площ, приміщень, автомобільної техніки, трудових ресурсів, правильному і грамотному визначенню вартості послуг. У Львівській області успішно культивуються такі види спорту, як авіаційний ( літаковий, парашутний); автомобільний (фігурне водіння автомобіля); мотоциклетний; авіамодельний; автомодельний (кордові моделі); стрілецький; радіоспорт; спорт з собаками.» Що тут цікавого. Може читачі не знають, яка вартість всіх видів робіт, на які витрачені кошти цих товариств. Ремонт класу в школі (аналог приміщення для занять) виносить у середньому 20 тисяч гривень. Двері, вікна, техніка – також тисяч 10-15. Т.б. загальна сума близько 500 тисяч може набігти легко. Але питання в традиції таких структур – брати відкати. Найкраще це робити з будівельних та ремонтних робіт. З транспорту, який купується, також беруть відкати. Чому я так кажу, бо був колись головним інженером будівельної фірми і сам приховував «за проханнями» відкати у кошторисах робіт. А гроші ж треба вести до Києва вищим керівникам. Тоді ж тендерів не було. Все було через різні корупційні схеми. А так робота ДТСААФ – це в основному курси водіння та суборенди своїх приміщень з чорним налом. Яке там сприяння обороні та безпеці держави? ДЕ ВОНА ДІЛАСЬ ЦЯ ОБОРОНА ТА БЕЗПЕКА у 2014 році? Їй же так «сприяло» це товариство!
Нам своє робити. Добре, що з під пера Президента виходять толкові документи. Було би ще кому їх виконувати...

Що заважає працювати вчителям Захисту Вітчизни?

Про таку техніку треба розказувати
на уроках в 21 столітті

Сьогодні я прочитав лекцію на курсах підвищення кваліфікації вчителів ЗВ, яка викладена в публікації нашого блогу раніше. І відразу проаналізував анкети слухачів. Що ж заважає нам працювати та орати ниву військово-патріотичної роботи в школах? Результати були очікуваними. Найбільш заважає однак не тяжке матеріальне становище в школах із забезпеченням предмету "Захист Вітчизни". Найболючішою виявилась проблема уваги суспільства до нас - вчителів, на плечі яких держава звалила тягар допризованої підготовки наших дітей, які підуть зараз чи пізніше віддавати своє життя на полях боїв, що не припиняються по волі політиків. Держава зрозуміла, що військо треба зміцнити, і вона це робить, але держава вже знає, що наш народ і так вже войовничий, для чого його змалку ще виховувати борцем. І Захист Вітчизни лишається у "хвості" шкільних предметів. І це можна змінити хіба харизмою та героїчними зусиллями САМОГО вчителя. Далі також очікувано - НЕМАЄ ЗБРОЇ! Я так і сказав, що ви можете ще довго чекати, але калаші вам навряд чи дадуть. Бо ви ж написали на радощах, коли Самооборона переконала воєнкома Львівщини стосовно МГМ АК. Так через дозвільну систему МВС всі ваші щирі бажання мати і муляжі, і пневматику, і дрібнокаліберні гвинтівки  з вас вимагатимуть і кімнати зброї і сигналізацію на пульт і ще купу моментів. Бо ви хочете ЗБРОЮ у школи. А масогабиритні макети не потребують всього того, бо ЗБРОЄЮ не являються, що доведе кожна людина з вищою освітою. Але й у документах треба вказувати потребу не у навчальній зброї АК, а у МАСОГАБАРИТНИХ макетах АК. Це тонкощі документів.
Третьою перешкодою стала відсутність тирів, яка була на рівні майже з проблемою з кімнатою для зберігання зброї.

Наші крилаті бійці. Ще були би на них
кошти у держави.

Що ж хотіли послухати вчителі Захисту Вітчизни? Найбільше їх цікавили знання про сучасну українську зброю. Потім як проводити військово-польові навчання. І сучасна вогнева підготовка в умовах гібридної війни була третьою за рейтингом. Що ж, ласкаво просимо на сторінки нашого Центру! Тут все це є. А військово-патріотичним методистам всіх рівнів від Києва до районних відділів рекомендуємо також проводити анкетування, щоб ви БАЧИЛИ проблеми вчителів, а не замилювали нам і керівництву очі своєю "титанічною" працею. Бо спитаються вас діти і внуки, що ти робив, коли країна воювала

?
 

Семінар з безпеки навчального закладу

Проводимо мозковий штурм!

Керівник Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" виступив на семінарі "Формування безпечного середовища у навчальному закладі". Семінар проходив під егідою Департаменту освіти і науки ЛОДА і департаменту гуманітарної політики Львівської міськради. Захід проходив на базі однієї з кращих шкіл Львова та України СЗШ №32. Вітальні виступи та слово про школу я опущу - це традиції всіх освітніх семінарів та заходів. А от що було цікавого в ході інших виступів тут треба зазначити кілька моментів. По-перше представники влади чітко зазначили, що безпека дитини в школі - СПРАВА ДЕРЖАВИ! І це викладено в законах. А на справі я підрахував за даними презентації чиновників, що витрати державного бюджету на систему безпеки сягають МЕНШЕ 1 %! Нам розповіли навіть про стрільби на полігонах та військово-патріотичну роботу в школах, що до безпеки взагалі не має прямого відношення. Більш того, уміння користуватись зброєю та елементи тактики з основами військового рукопашу на уроках Захисту Вітчизни навпаки привчають юнаків до зброї. Ну то бачення теоретиків та чиновників. Просто унікальним був виступ пенсіонера-представника з курсів цивільного захисту (НМЦ ЦЗ). Знаєте, що є основою безпечного середовища в школі? Не здогадаєтесь ніколи - НАВЧАЛЬНА ЕВАКУАЦІЯ... Саме так називалась його презентація - фактично лекція, взята з курсів та скорочена. Я ледь не плакав від цього цирку. Сховищ немає, засобів захисту дихання та шкіри за нормативами - немає, а тут ЯДРЬОНИЙ ВИБУХ і хмара летить по сектору! Настрій він мені підняв! Я через якісь зсунення графіку змушений був скоротити тренінгову частину виступу з теми свого заняття на тему "Основні елементи системи безпеки навчального закладу". Мене цікавила практична частина після відеолекторія з фільмом про безпеку, а саме -визначення за допомогою мозкового штурму РЕАЛЬНИХ заходів з безпеки, які можуть реалізувати в Львівській області. Отож, серед списку були: система відеоспостереження, огороджена прозорими вікнами кабінка для охоронця, професійний охоронник (не сторож чи вахтер), тривожна кнопка, навчання персоналу школи культурі безпеки, заходи з облаштування периметру школи, чіткий пропускний режим, другі двері з системою блокування, металопластикові вікна на першому поверсі з антивандальною плівкою чи броньовані склопакети. З цього переліку учасники семінару обрали три -  професійний охоронник (проблема спеціаліста на вході

Директор СЗШ№ 32 розповідає про школу

Безпека має свої критерії, перераховую

Виступ представника управління освіти міста

Дискусія з місця іноді бувала гаряченькою

Відео завершилось, переходимо
до підсумків та практичної частини.

Вчитель Захисту Вітчизни І.Дзюба, переможець
конкурсу "Кращий вчитель року"

з засобами активного захисту), заходи з облаштування периметру школи, навчання персоналу школи культурі безпеки, що передбачає навички діяти в надзвичайних ситуаціях, і розвиток пильності на робочому місті, і навичок надання домедичної допомоги, і психології поведінки з агресором, і знання вибухових предметів та ознак зброї або озброєної людини, знання про легальні засоби активної оборони та види зброї тощо. Це все справа ДЕРЖАВНОЇ ВАГИ і завдання державних органів. Підозрюю, що переконати присутніх у недоцільності системи відеоспостереження щодо безпеки в школах, нам не вдалось, але принаймні перед тим як витратити на неї кошти, присутні будуть думати. Щоб пересвідчитись у тому, що в закладах, де ставались теракти та загибель дітей та вчителів, були відеокамери і їх безпекова цінність була нульова, дивіться наш фільм про безпеку.
Ще одним професійним виступом була презентація про вибухові предмети та речовини вчителя СЗШ № 32 І. Дзюби. Це було реально фахово. І саме фаховість педагогів стали разючим контрастом до виступів і сбушника, і якогось лівого представника поліції з райвідділку, який з папірчика прочитав про вибухонебезпечні предмети, і супер цивільного захисника з ядрьоним чемоданчиком в мізках.
Все ж семінари для спеціалістів районних відділів освіти мають проводити специ, бо як розуміти сбушника, який не знає, чи є випадки принесення до шкіл зброї, вибухівки чи ще якихось трофеїв війни? Він не знав про річну трагедію у Чернігівській області з вибухом у школі РПГ! Чи про те, як учень однєї з шкіл на Прикарпатті приніс гранату Ф-1 та бойові патрони калібру 7,62. Отже, народ присилають правоохоронні органи на освітянські семінари для відмазки. А нам своє робити!

Відео про безпеку у школі. Як, що, скільки коштує.

Військово-патріотичні аспекти у викладанні Захисту Вітчизни. Досвід Самооборони

Лекція

«Військово-патріотичні аспекти у викладанні Захисту Вітчизни. Досвід Самооборони»

План.

1. Вступ. Знайомство.

2. Анкетування щодо очікування слухачів.

3. Термінологічні пастки національно-патріотичної і військово-патріотичної роботи.

4. Мілітарна культура.

5. Громадська активність на місцях і військово-патріотична робота. Досвід Самооборони.

6. Підсумки

Хід заняття.

1. Провести знайомство з аудиторією. Зазначити тему, мету та окреслити завдання заходу.

2. Провести анкетування присутніх.

Бланк анкети

3. Існує вже багато законодавчих актів, концепцій, програм про посилення військово-патріотичної роботи з молоддю. Часто вживають національно-патріотичне виховання і військово-патріотичне разом і змішують Боже з праведним. Найголовніша різниця у цих видах виховної роботи полягає, по-перше, у тому, що національно-патріотичне включає у себе військово-патріотичне, а по-друге, військово-патріотичне включає у себе мілітарну складову. Запитання до аудиторії, які мілітарні компоненти присутні на уроках? От тут виникає цікава закономірність, що більшість педагогів та керівників освіти вважають, що національно-патріотичне виховання може бути без мілітарної складової (навести приклади висловлювань керівників міста Львова, експертів МОНу та стан з матеріальною базою в школах).

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання,  головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків,  до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. 

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання (далі ВПВ), зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Завдання ВПВ - виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;

- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;

- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів та самопожертви в ім’я України та її народу;
- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;

- підвищення престижу військової служби, створення необхідного конкурсу кандидатів на навчання у військово-навчальних закладах;

- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;

- удосконалювати організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання допризовників.

Це описано в Концепції допризовної підготовки і ВПВ молоді (Президент України; Указ, від 25.10.2002 № 948/2002)

4. Що ж таке міліарне виховання, виховання мілітарної культури? Тема доволі нова. Як гадаєте чому? Запитання до аудиторії

СМОЛЯНЮК В.Ф., доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології і соціології ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” дає таке визначення: «мілітарна (воєнна) культура, будучи елементом загальносуспільної культури (її субкультурою), являє собою сукупність елементів суспільної свідомості та духовного життя, які пов’язані з воєнно-політичними, воєнно-економічними, воєнно-соціальними та ін. процесами, що є визначальними для успішного функціонування та розвитку воєнної (оборонної) сфери». В основі цього різновиду культури, продовжується у статті професора, лежать керівні принципи поведінки особистості та соціальної групи в процесі воєнної життєдіяльності, а також концептуальні визначення, норми, стандарти, що забезпечують єдність і взаємодію суспільних та державних інститутів з оборонних питань, надаючи їм цільності й інтегрованості. Іншими важливими елементами мілітарної культури є сформовані впродовж поколінь традиції збройного захисту суспільства, цінності, переконання, ідеали, що стосуються силового убезпечення суспільного розвитку в умовах збройної взаємодії соціальних суб’єктів всередині країни та за її межами.

Коли в умовах неспроможності офіційних силових структур на рівних протидіяти російському вторгненню значне (дехто вважає, що основне) мілітарне навантаження у 2014 р. взяло на себе громадянське суспільство. Маємо ще один феномен – блискавичне утворення практично по всій території України тактичних бойових одиниць (батальйонів, рот, бригад), підрозділів Самооборони, волонтерських мереж, інформаційних органів, структур обміну полоненими та ін. Спостерігаємо “народну дипломатію” за участю української діаспори на вулицях європейських, азійських, американських, австралійських міст, націлену на моральну підтримку збройної боротьби українців.

Це – реалії, за якими неможливо не помічати глибинного явища всеукраїнського значення: силову реакцію громадянського суспільства на загрози й небезпеки, що загрожують самому існуванню суверенної України. “Моментом істини” стала згадана вище анексія Криму силовиками РФ, яка не отримала гідної відповіді з боку офіційних силових структур держави. Громадянське суспільство, яке у загрозливих ситуаціях соціально-політичної еволюції відрізняється підвищеною чутливістю порівняно з державними органами, миттєво відреагувало на високу ймовірність перенесення кримського сценарію на інші регіони України. Реакція могла бути тільки така – силовий захист базових цінностей Українського народу, навіть в умовах недостатньої діяльності (а то й прямої бездіяльності) уповноважених державних структур.

Причини стрімкої реставрації мілітарної культури українського громадянського суспільства, починаючи з 2014 р., Смолянюк пояснює наступним чином. Громадянське суспільство зберегло в часи радянської влади та кланово-олігархічної влади незалежної України достатні можливості для збереження та імплементації  в тканину соціальних відносин ціннісні засади людської життєдіяльності українського народу, виокремлюючи з них цінності вищого ґатунку – національні.

Логічним етапом процесу усвідомлення українських національних цінностей було й залишається намагання громадянського суспільства створити надійну систему національної безпеки. Повноваження щодо формування останньої широкий загал як правило делегує державі. При цьому він зберігає за собою право впливати на діяльність офіційних державних органів (включно з силовими), вимагаючи від них досягнення ефективних результатів діяльності з цих питань.

Якщо “держава неспроможна”, то спрацьовує інстинкт групового (національного) самозбереження, на основі якого відбувається швидке заміщення неефективних (відсутніх) державних органів відповідними аналогами, запропонованими громадянським суспільством. Це сталося в Україні, яка після втечі четвертого президента постала перед доленосним вибором “бути чи не бути”.

Обговорити зі слухачами мілітарну культуру провідних країн світу – США, Ізраїлю, Канади.

Попередні підсумки реставрації мілітарної культури України за активної участі громадянського суспільства є вражаючими. Плани РФ щодо створення так званої “Новороссии” на українських землях завдяки активній протидії військовослужбовців та цивільних співгромадян виявились зірваними. Воєнна (оборонна) проблематика за активного тиску громадянського суспільства перемістилась у центр загальнодержавної уваги. Як наслідок, готується нова законодавча база з питань безпеки і оборони. Радикально підвищено державні воєнні витрати. Активізовано пошуки воєнно-політичних союзників. Нового імпульсу отримала тема євроатлантичної інтеграції України. Розпочато процеси оновлення національного ОПК. Ініційовано процеси кадрового очищення та структурно-функціональної оптимізації сектору безпеки і оборони, в тому числі Збройних Сил України. Патріотизм став реальною духовною силою та основою не лише нової мілітарної культури, а й процесу виховання української молоді в цілому.

Якщо мати на увазі власне духовні процеси, то створилися передумови синтезу в єдине ціле двох різних мілітарних традицій, які донедавна роз’єднували українство – так званих “східнослов’янської” (імператорської, радянської, російської) та “західноукраїнської” (галицької, проєвропейської, ліберально-демократичної), кожна з яких має численних симпатиків у різних регіонах країни. Нові прояви героїзму, відваги, стійкості, вірності Україні, продемонстровані українськими військовиками і добровольцями у протистоянні з російськими та сепаратистськими силами на Сході України у 2014-2016 роках, дозволяють стверджувати про вихід національного варіанту мілітарної культури на новий рівень розвитку.

5. Складна ситуація в освітніх закладах Львівщини покликала педагогів, які перебувають членами Самооборони, до активних дій. Розповісти про проекти Самооборони та Центру військово-патріотичного виховання «Галичина».

6. Підсумувати заняття