Пришкільний табір у Львові. Нові моделі громадської роботи

Голова ГО "Клуб Аратта", інструктор Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" Ростислав Довгань організував пришкільний двотижневий військово-патріотичний табір для більш ніж 30 дітей. У четвер 25 червня відбулось нагородження дітей Сертифікатами Самооборони за проходження кількох курсів. Від імені Самооборони нагородження проводили керівник Центру волонтерства Шевченківського райну м. Львова п. Олена Халілова та сотник Сергій Хараху. В рамках реформи програми військово-патріотичного виховання допризовної молоді та учнів тут були апробований авторський курс національної та військово-історичної підготовки, який плануємо доопрацювати до початку нового навчального року та опублікувати на сайті Центру "Галичина".

До речі, спеціальний сервіс Гуглу показує, що найбільше наш блог переглядають... з російських доменів! Ми не даремно працюємо, панове! Слава Україні!

Семінар втрачених можливостей або шукаємо патріотизм

Сьогодні у Класичній гімназії відбувся семінар так званої «динамічної» групи кращих вчителів предмету Захист Вітчизни міста Львова. Також я запросив ще двох членів Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" щоб оцінили ситуацію. Тема була такою: «Адаптація навчальної програми предмету Захист Вітчизни до умов сьогодення». На ньому повинні були розглянути три питання, які є актуальними та болючими в житті кожного фахівця в цьому сегменті середньої освіти. По-перше, проведення навчально-польових зборів, які в чергове не були проведені, і проведення яких є неможливим у відповідності до змісту цих занять і сучасному стані в країні. По-друге, програма предмету є застарілою та нереальною для виконання у зв’язку з третьою проблемою – низькою матеріально-технічною базою шкіл та відсутністю укомплектованих кабінетів Захисту Вітчизни. Відразу скажу - завдання семінару не було виконано!

Але почали ми з далекого і це мене насторожило. Участь у змаганнях «Сокіл-Джура». Я був на цій грі на її міському етапі і категорично заперечую її військово-патріотичний зміст! Давайте по майновому забезпеченню. Я мав мати з собою для цілої команди… намет туристичний, карімати, мотузку-трос, вело шоломи, казанки та інші засоби для варіння кулешу, набір продуктів для кулешу та аптечку. Вже цей перелік говорить про туристичну направленість змагань. Катамарани, велосипеди, спускання на альпіністському спорядженні через озеро – де тут військово-патріотична тематика? Але Бог з ним! Спеціалісту з НМЦО було важливо це обговорити.

Отже по питанню семінару. Почнемо з теорії. Головною метою предмету «Захист Вітчизни» є формування готовності  учнівської молоді  до виконання конституційного обов'язку щодо захисту національних інтересів  та цілісності України. Так пише книжка! А перша запорука готовності майбутнього воїна – його патріотичний рівень, його палке бажання стати на захист рідної землі. Всі бійці силових і військових структур Луганщини, Донеччини, Криму не були і не є патріотами, але були і є вправними вояками. Невелике коло військовослужбовців залишилось вірними присязі і з честю вийшли на українську нашу територію. Тому і зміни у програмі передбачались в напрямку посилення військово-патріотичного компоненту на уроках. Під час мозкового штурму коло з 9 вчителів показало, що  низька матеріально-технічна база шкіл та відсутність укомплектованих кабінетів Захисту Вітчизни – це типу найбільша перепона чесно викладати предмет. На другому місті майже врівень йшла навчальна програма та її нереальність. В чому нереальність програми? Наприклад, я не можу виконати 4 заняття з 50-54 уроків цієї програми у 10 класі. Бо немає всього майна та наочності. А у 11 класі таких уроків більше 20. Т.б. 38 відсотків виконати неможливо. А мілітарний компонент є значно переважаючим над військово-патріотичним. Адже не секрет, що ніхто з учнів не має бажання йти до армії або на фронт. Я, принаймні, таких не бачив за всі свої 4 роки викладання предмету.

Отож що показав мозковий штурм? Такі питання є актуальними для змін та вирішення:

відміна військово-польових зборів або запровадження альтернативи для них (вишколи, таборування);

увести до програми військово-спортивні змагання та години підготовки до них усіх хлопців у класі;

забезпечити кабінетами Захисту Вітчизни;

забезпечити наочністю;

видати ноутбуки для проведення уроків з використанням презентацій або відео;

збільшити кількість уроків з військово-прикладної та фізпідготовки;

військова форма або її елементи для всіх хлопців на уроці;

макети стрілецької зброї з фанери;

дрібнокаліберні гвинтівки або видати, або ці теми видалити з програми;

визначити порядок оцінювання для медичних груп (спеціальної чи підготовчої);

зробити наголос на пропагування славної історії ЗСУ як минулого, так і сучасного війська;

розробити комплекс заходів щодо мотивації молоді для реалізації свого майбутнього у військовій справі та силових структурах;

запровадити конкурси у м. Львові для творчих вчителів Захисту Вітчизни;

обмежити доступ до учнів різноманітним громадським організаціям, які більше займаються самопіаром, ніж допомагають школам вирішувати проблеми військово-патріотичного виховання;

відмовитись від спроб залучити воєнкомати до реалізації завдань предмету Захист Вітчизни;

змінити підходи до навчально-методичної роботи та активізація творчої діяльності вчителів-предметників.

Однак до обговорення та способів реалізації учасники семінару не дійшли. Стало очевидно, що немає кому руйнувати вертикаль інструкцій, вимог до запровадження реформ з чисельними погодженнями та боязкість нового (а як прийде КРУ!!! і перевірить чи ми виконуємо програму, що спустило Міносвіти), ми не можемо змінювати програму більше ніж на 20% і крапка. Т.б. причин плисти за течією виявилось більше. І фінальна крапка – методист пропонує, щоб ми у серпні запропонували обговорити це на загальних зборах всіх вчителів Захисту Вітчизни у присутності воєнкомів та начальства освіти. МАРАЗМ! Адже я на всіх таких зборах тупо сиджу у Інтернеті і читаю новини. А вихваляння та сварки, що типу нам дайте те-се, а де фінансування і т.д. – це не моє. Коли я сказав, якщо не ламати все з низу, як ми робили на Майдані, і побачив пісні фізіономії колишніх радянських офіцерів (на семінарі було лише троє не «бувших»), я зрозумів, що вони не стояли на Майдані та барикадах ні Львова, ні Києва. Тому з ними нічого не вийде реформувати. На каві після семінару ми зробили невтішний висновок, що прийдеться всім писати липове календарне планування, затверджувати його, а викладати свої військово-невійськові фантазії хто як може. І я сказав, що так писати не буду. Писатиму і мій директор затвердить таку програму, коли я зможу дивитись у вічі своїм побратимам по Майдану – і живим і загиблим ЧЕСНО! І розповім про сотні на Майдані, і про героїв нацгвардії, Азову, Донбасу, Дніпра, Дуку та ін. Я покажу фільм про Бандеру, Коновальця, Шухевича, кіборгів. Ми поїдемо ЗА НАКАЗОМ по школі на 2-денні військо-польові збори, як це вже 4 роки роблю. Коли мене запитав методист, а якщо прийде перевірка календарного планування і відповідності програми і те-се. Я кажу, знаєте, дуже чекаю таку перевірку і перевіряльника. Може ви хочете? Є вже люди, яким до одного місця, хто прийде і чого прийшов. Перше правило військових Статутів – давай наказ підлеглому тільки тоді, коли ти забезпечив його нормальне виконання. А коли нас з цеглиною замість кабінету намагаються змусити навчити, наприклад, стрілецьким прийомам з калашем, нехай краще не ризикують перевіряти.   

І про психологію. Я запросив всіх до свого кабінету, там стояли різні автомати (дерев’яні, масогабаритні) та стенд військової екіпіровки сучасного бійця з усім, що має бути на ньому,

за більше ніж 10 тисяч гривень. Увага! Лише один молодший з вчителів (тішить, що це мій товариш!) підійшов, взяв до рук зброю, подивився стенд  і попросив його позичити для учнів! Решта випило кави-чаї і повалило до дому – педагоги, яким добре жити без змін на пенсію та зарплату. Це мій останній такий семінар в динамічно-пенсійній групі старих радянських офіцерів!