Учень гімназії написав про патріота-українця з Канади

 Я, Петелицький Андрій Олегович, і беру участь у конкурсі канадсько-української організації  Open

World Learning з нагоди 125-річчя перших українських поселень в Канаді. Мене дуже вразила історія канадського українця  Богдана Гаврилишина.

Богдан Гаврилишин, без будь-яких перебільшень, був одним з найвидатніших українців, що коли-небудь жили на Землі. Людина, за порадами якої зверталися президенти, прем'єр-міністри, керівники велетенських компаній та знані професіонали своїх галузей.

Гаврили́шин Богда́н Дми́трович народився 19 жовтня 1926 у містечку Коропець. Був громадянином Канади, але повторював: «Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: "Богдан Гаврилишин, українець». Після другої світової війни потрапив до Німеччини, згодом канадська компанія прийняла його на роботу лісорубом. Був першим з повоєнних емігрантів, який вступив до Університету Торонто. Так він потрапив у Канаду.

«Ми могли би багато чого зробити для світу, бо він загалом хворий. Недуга - це коли людина не має жодної духовної цінності. Збереглися тільки матеріальні. А ми – українці, не такі» - зазначив Богдан. Як відомо, Богдан Гаврилишин зробив дуже багато для світу. Він написав більш ніж 100 статей з менеджменту, економічного та політичного середовищ. Також написав багато книг на різну тематику.

 «Я став багато подорожувати з різними цілями в різні країни. На кінець 70-х встиг побувати в близько сімдесяти країнах на різних континентах. У кожній з країн я зробив щось корисне. Я не подорожував в ролі туриста…» - писав він у своїй книзі. У кожній країні він давав лекції, головував на національних, регіональних і міжнародних конференціях, займався консалтингом для багатонаціональних компаній, іноді давав деякі поради урядам.

 Заснував Всесвітній економічний форум в швейцарському Давосі. У 1976 році Гаврилишину присвоїли ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) - у 1984 році та Університету Альберти (Канада) - у 1986 році. Згодом він отримує почесну відзнаку (Engeneering Hallof Distinction) Університету Торонто (Канада).

Якщо б я не став пластуном, моє життя було би зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною. Він був членом Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належав до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

«Допомогти реалізовувати рішення — це важливо, але значно важливіше — навчити людей вирішувати самостійно, як виконувати поставлене перед ними завдання. Вони будуть більш зацікавлені, творчі, віддані» - підтвердивши цю фразу, у 1990 році заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 2010 році заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина», місією якого є підготовка критичної маси молодих українців

Богдан Гаврилишин помер - 24 жовтня 2016 у  м. Київ. За своє довге життя йому довелося

Фото з Вікіпедії

відвідати 89 країн на усіх континентах, виступити з тисячами лекцій, дати неоціненні поради багатьом лідерам, заснувати кілька інститутів  але, де б він не знаходився, завжди пам'ятав про своє коріння та при кожній нагоді казав, що є українцем, а рідною для його серця мовою є українська.

Робота у двійках. Вогневі вправи з макетами зброї НАТО

Тема уроку: Дії солдата в бою у складі бойових груп. Вогнева вправа у складі двійки

Сучасний стан викладання предмету Захист Вітчизни за відсутності сучасного підручника,

розрахованого на збільшену у 1,5 рази програму предмету залишає бути кращим. Ухиляння обл. військкоматів від організації військово-патріотичної роботи з допризовною молоддю та допомоги з проведенням військово-польових навчань та зборів триває вже три роки війни з Росією. Центр військово-патріотичного виховання Самооборони «Галичина» прагне допомогти викладати предмет Захисту Вітчизни на сучасному рівні та організовувати військові вишколи, відповідні гібридній війні, а не окопним війнам 20 століття. Пропонуємо заняття з практичною стрільбою з штурмових гвинтівок М-16. Чому ми запроваджуємо роботу зі зброєю обумовлено вимогами часу. Сучасна армія повинна бути озброєна високотехнологічною та ефективною зброєю, до числа якої АК вже не належить. Ведення війни старенькими Калашами – це лише по бідності нашій та купою цих гвинтівок та боєприпасів до них на складах Міноборони. Доведено спеціалістами, що АК програє дуелі з М-16 ще на відстанях до 400 м. А далі і тим більше. https://topwar.ru/34891-avtomatchik-dolzhen-i-mozhet-porazhat-golovnuyu-figuru-chast-2.html. Тому учням рекомендуємо звикати до сучасної стрілецької зброї, яка незабаром почне вироблятись і Укоборонпромом для потреб реформованої та наближеної до стандартів НАТО української армії. А у війську стріляти АК їх навчать дуже швидко.
Структура уроку
І.Організаційний етап......................................................................................2 хв.
ІІ. Тренування особового складу....................................................................2 хв.
ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.........3 хв.
ІV. Вивчення нового матеріалу........................................................................34 хв.
1. Правила пересувань у складі малих груп та принцип «вогонь і рух».
2. Пересування «двійкою».
3. Практична вогнева вправа «Пересування і вогонь двійкою».
V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів .......... 2 хв.
VI. Підбиття підсумків уроку.......................................................................... 1 хв.
VII. Домашнє завдання.................................................................................... 1 хв.
Хід уроку
І. Організаційний етап
1. Шикування особового складу (одношеренговий стрій).
2. Привітання та доповідь викладачу.
3. Перевірка готовності до заняття.
II. Тренування особового складу. Стройові вправи з навчальною зброєю.
III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
1. Опитуваним особового складу (узагальненим знань, отриманих на минулому занятті).
2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді за темою «Бойове побратимство – для чого воно?»
3. Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

IV.   Вивчення нового матеріалу

1. Правила пересувань у складі малих груп та принцип «вогонь і рух».  Виживання солдата на полі бою залежить від взаємної підтримки (так звана система бойових "двійок") і без професійного володіння зброєю ця підтримка не буде достатньо ефективною, що знижує шанси виживання. Уміння влучно стріляти, швидко і чітко міняти магазин, усувати затримки є обов'язковою умовою виживання та перемоги. Практичним навичками має бути уміння влучно вести прицільний вогонь під час руху, щоби за умови виявлення противника вразити його або дійти до укриття. Діяти двійками можна і на місцевості і у приміщеннях під час зачистки.

З огляду на те, що для ефективності вогню і пересування необхідна тісна взаємодія, між членами "двійки" і всередині підрозділу має бути порозуміння. "Двійки" самі по собі не можуть виграти бій. Вони повинні діяти як частина підрозділу для досягнення загального успіху. Тому чітке виконання команд та сувора дисципліна потрібна і у бою, і на уроці. Учні всі розписуються у журналі техніки безпеки.

2. Пересування «двійкою».

Вчитель видає масогабаритні макети зброї кожному учню або ще й дерев’яні макети штурмових гвинтівок, якщо бракує ММГ (в нашому випадку це ММГ АКМС, страйкбольні рушниці М-15, М-16, дерев’яні копії Форт-221). По команді клас перешиковується у двошеренговий стрій. Командир відділення викликається для виконання вправи №1 «Переміщення двійкою» разом з вчителем. Вчитель показує як повинен стати учень та тримати зброю під час переміщення (див фото 1

Фото 1

), пояснює який сектор хто з двійки контролює, стає першим у двійці. По команді двійка починає рух. Вчитель показує як треба присісти та провести спостереження, як почати рух. Також показує як діє другий номер двійки, якщо бачить підозрілий рух/предмет/ознаку, як подає знак першому номеру ударом долонею по плечу. Далі ці вправи виконують всі пари по черзі спочатку за сигналом вчителя, далі самостійно – спочатку перший номер присідає несподівано, потім другий номер несподівано подає сигнал долонею для позиції спостереження сидячі.

3. Практична вогнева вправа «Пересування і вогонь двійкою».

Двійка займає вогневий рубіж з двома страйкбольними штурмовими рушницями М-15 і М-16. Вогневі вправи зі страйкбольною пневматичною зброєю не потребують тирів, лише дотримань правил ТБ та наявність елементів екіпіровки. Цей вид зброї не підлягає під нормативи пневматичної зброї – пневматичних рушниць радянського зразка через меншу швидкість кулі (120-160 м./сек.) і матеріал, з якого виготовлені набої. Оскільки ми не змагаємось, то наявність окулярів та маски у обох учнів буде достатнім захистом від випадкової кульки. На відкритій місцевості біля суцільної загорожі/стіни ставляться 2 ростові мішені типу №7 або інші ростові фігури. Визначаються орієнтири та місця можливого укриття. Вогневий рубіж знаходиться на відстані 25 м. Двійка починає рух до мішень з відстані 30 м. за командою вчителя, доходить до вогневого рубежу. Там перший номер вигукує «Контакт на 12!» здійснює три постріли по правій мішені рухаючись вперед , вигукує «Порожній». Відбувається заміна першого номера другим. Другий номер продовжує рух і здійснює також три постріли по лівій мішені. Далі рухається доти, поки не почує команду першого, який вже перезарядив магазин «Готовий». Після цього двійка вертається на вогневий рубіж, здає зброю та йде визначати кількість влучних пострілів. Перед виконанням вогневої вправи потрібно провести тренувальні, коли учні повинні оволодіти навичками рухатись спиною до спини першого номера для заміни магазину, швидко його заміняти та готувати зброю до вогню. При цьому стрільба не ведеться. Якщо влучність погана, учні тренуються зі стрільбою. Оцінюється вправа на 12 балів за умови 2 влучань у грудну частину ростової фігури та виконання руху двійкою з заміною магазину без помилок. Решта оцінок виставляють відповідно до кількості помилок за рішенням вчителя.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів.
VI. Підбиття підсумків уроку. Зачитати оцінки
VII. Домашнє завдання. Передивитись відеоролик №3.

Джерела інформації:

1. Навчальна програма «ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ» (для навчальних закладів системи загальної середньої освіти) 2016 р., 10 клас, група юнаків, розділ V, тема 3.
2. http://www.vrazvedka.ru/main/learning/razvedka/afr-01_06.shtml
3. https://www.youtube.com/watch?v=-8CfriuXJ-0
4. https://www.youtube.com/watch?v=t4iA2Cg8x4w

«Часу чекати немає – потрібно діяти!» - НІХТО НЕ ЧЕКАЄ!

«Часу чекати немає – потрібно діяти!». У 10-му ювілейному випуску журналу «Оборонний Вісник» була розміщена редакційна стаття під назвою «Часу чекати немає – потрібно діяти!» текст тут Я ознайомився з її змістом і вирішив написати розлогий коментар до неї. Стаття присвячена проблематиці сучасного патріотизму серед українського народу, зокрема молодого покоління,

Емблема військових ігор
«Київського обласного молодіжного центру»

ролі держави у процесі становлення українських громадян-патріотів, досвіду сучасних країн світу у цій царині. Відразу дається взнаки ідеологічна підготовка автора, який спробував дати аналіз системі патріотичного виховання минулого і сучасного українського суспільства. Ось, наприклад, історичний екскурс у патріотичні сторінки історії просто нашпигований штампами минулої епохи. Яка «коричнева чума» та «свобода» Радянського Союзу, панове? Сучасний погляд говорить, що дві тоталітарні системи намагались подолати одна одну. І для країн Європи та і для США, які тоді вже розвивались в світового лідера, вибір був на користь СРСР просто як на статистично менш кровожерливу імперію, яка була і більш вигідна. Також цікавим є теза автора про «розширене тлумачення поняття Батьківщини», яке було в часи СРСР. Якщо це – країна предків, то радянська імперія не могла бути нею, бо створилась лише у 1922 році. Мої предки не жили в ній. Якщо для кожного Батьківщина – це кожна з союзних республік, то насадження імперської ідеології, що «моя адреса не дім і не вулиця, моя адреса – Радянський Союз» була простою маніпуляцією поняттями, вихованням імперських почуттів, а не патріотизму. Це ж треба так запудрити мізки совіцьким людям, що вони кидали все і їхали будувати якісь залізниці в Сибіру, коли в своїх селах не було світла, газу та доріг. Коли «партія сказала "надо!", а комсомол відповів «єсть!» » - це не розширене тлумачення патріотизму. Я знаю про виховання «патріотів» в ті часи на прикладі своєї родини. Коли рідню мого діда, який тоді ще мав кілька років віку, повбивали, то маленьку дитину віддали в дитячий будинок. А там виховували «соколят» Сталіна. Це – патріотичне виховання під егідою НКВД? Як можна стати патріотом без батьків, історії предків, духовності свого краю?

Також не згідний, що суспільство «усунулось» від виховання дітей та молоді. Суспільство – це школи, громадські організації, церква, конкретні люди. Це і культурні заклади і інформаційні канали – від книжок до соцмереж. Але патріотизм у першу чергу формується вдома батьками. Якщо дома – вата ватна, то патріотом ніколи не станеш. Це лише в совдепії розказували легенду про свідомого хлопчика піонера-героя Павліка Морозова, який «сдав» тата до НКВС за його нібито протиправні вчинки (хоча факт і прізвище історичні).

Позабавила  цитата «Офіційний “мессидж”, що в Україні немає війни, а відбувається лише забарна антитерористична операція». Офіційні джерела у Міністерстві науки і освіти подають це як російсько-українську війну, про що ми неодноразово писали на сторінках нашого блогу. Так, Міноборони говорить про АТО. Президент в промовах каже і так і так. Я юридично це сприймаю як гібридну війну. Але ніхто нам війни і справді не оголошував! І термін «гібридна війна» увійшов у підручники та методички, але ще не став юридичним документом в законах і Конституції України. І причин тут багато, але ніяк не пов'язаних з баром.

На запитання автора «Чи коректно вимагати любові до держави, коли в реальному житті про потреби тих, хто повернувся з зони бойових дій, держава скромно «забуває»?» даю відповідь – держава є інструментом, її любити може хіба фанат-чиновник, який є механізмом-гвинтиком державної машини. Люблять рідну землю, своє місто, друзів та ін. - Батьківщину, а державу шанують та розбудовують. Хіба під словом «держава» автор розуміє якраз духовний зміст.

Звісно проблеми з патріотичним вихованням існують і вони ще тягнуться з часів попередньої влади, якій не вигідно було керувати патріотичними громадянами, бо вони вимагали від влади того, що влада не хотіла давати. Тому й патріотизм не був у тренді, тому націю розколювали та планували різні операції, тому країну продали олігархам та ін. Зараз триває саботаж на місцях всіх рішень, які повинні покращити ситуацію з розвитком національних інституцій і вихованням патріотичних громадян. Про це автор не написав. А кожний вчитель Захисту Вітчизни з цим зустрічається щодня. Наприклад, видачу зброї хто гальмує, якась аморфна держава чи влада? Ні, конкретні люди з Міністерства освіти – Гриневич і Хобзей, які відразу показали, що цю проблему вони вирішувати не хочуть!  Також не написав автор, чому генерали старої закалки, які ще стали «патріотами» при совдепії на вимогу часу виявились якщо не саботажниками, то баригами, які обкрадали і армію і державу. А значна частина офіцерів ще з радянського часу стала зрадниками.

Поцілунок "патріота"

Теза про те, що патріотизм то збільшується то згасає від дій влади, кремля, погоди, віку, коханої жінки та ін., мені не зрозуміла. Набої можуть скінчитись, настрій може зникнути, мотивація пропала, але якщо ти став патріотом з молоком матері, зі шкільної лави, з військового ліцею, то ніколи ти не перестанеш ним бути. Патріотизм – це серце українця! А якщо щось згасло, то це було щось таке, як «патріотизм» ляшків, порошенків, ахмєтових та інших манкуртів української землі.  

Стаття не дає відповідей, бо коли є критика (а у тексті її доволі), то треба давати рішення проблеми. Автор лише пропонує різні моделі, як напрацьована система військово-патріотичного виховання в різних країнах. Але яку краще буде запровадити у нас – на це відповіді немає. Хоча держава запропонувала і реалізовує на місцях Центри військово-патріотичного виховання. Про їх ефективність говорити рано. Але про роботу конкретних людей та організацій можна прочитати у різних статтях «Оборонного віснику», за що подяка редакції.

Міноборони вже має нову історію ЗСУ

По своїй роботі зайшов сьогодні на сайт Міноборони і як завжди почав з сторінки "Історія".

Найголовніше, що там є - це список Героїв України. А решта - цікавий текст для аналізу.
Центр військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" двічі звертався до різних офіцерів міністерства і, як бачимо, достукався - полковник Бідний Віталій Анатолійович показав результат, за що йому велика подяка! Про його відділ тут. Виконуючи наказ офіцери не написали, що у нас триває війна, вони зазначили, що Росія лише "ймовірний воєнний противник". Вони лише раз згадали добробати, які "у перший період АТО велику допомогу підрозділам Збройних Сил надали добровольчі батальйони". Нічого немає і про величезну кількість зрадників та зруйновану армію України на кінець 2013 року. Лише двічі згадали про волонтерів. Така собі "історична об'єктивність". Отже, робота на 7 балів з 12! АЛЕ ВОНА ЗРОБЛЕНА! З цього сайту я візьму в першу чергу прізвища.
 Ми публікуємо список наших Героїв війни з Росією:
1. підполковник МОГИЛКО Костянтин Вікторович (посмертно);
2. полковник СЕНЮК Тарас Михайлович (посмертно);
3. полковник ЗАБРОДСЬКИЙ Михайло Віталійович;
4. старший лейтенант ЗЕЛЕНСЬКИЙ Євгеній Олександрович (посмертно);
5. полковник ГОРДІЙЧУК Ігор Володимирович
6. майор КРИВОНОСОВ Сергій Сергійович (посмертно);
7. майор МАЙБОРОДА Дмитро Олександрович (посмертно);
8. майор ПЕТРАКІВСЬКИЙ Олександр Петрович
9. майор ГЕРАСИМЕНКО Ігор Леонідович;
10. полковник ТРЕПАК Олександр Сергійович;
11. полковник ШАПТАЛА Сергій Олександрович;
12. підполковник ЗУБАНИЧ Василь Іванович;
13. майор ПОРХУН Олександр Володимирович;
14. підполковник СОБКО Сергій Станіславович;
15. капітан ГРИНЮК Володимир Володимирович;
16. підполковник КОВАЛЕНКО Юрій Вікторович (посмертно);
17. старший лейтенант ЗУБКОВ Іван Іванович (посмертно);
18. солдат МІХНЮК Олег Іванович (посмертно);
19. старший лейтенант БОЖОК Василь Миколайович;
20. молодший сержант ЗІНИЧ Ігор Вікторович (посмертно);
21. майор МЕЖЕВІКІН Євген Миколайович;
22. солдат ЦИМБАЛ Сергій Володимирович (посмертно).

СЛАВА ГЕРОЯМ! СЛАВА УКРАЇНІ!