Нова стара програма Захисту Вітчизни - стоїмо на місці чи підемо до змін?

У завданнях до предмету Захист Вітчизни останнім пунктом є таке: "Підготовка учнів до

захисту Вітчизни, професійної орієнтації молоді, служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, визначених чинним законодавством." Ми його точно не виконаємо! Такий висновок я зробив після 2-годинної настановчої зустрічі членів робочої групи МОНу щодо підготовки нової програми ЗВ. Справа в тому, що проблеми у викладанні цього предмету - це явище тотальне, про що я знав. А от запропонований проект "нової" програми трохи дивує. Все залишилось по-старому - калаш і пневматична гвинтівка, кидання гранат, багато тактики і стройової. Ми залишили МІЛІТАРИЗОВАНУ програму? Принаймні так виглядає. Почнемо з того, хто був у групі - координатор від МОНу Роман Гладківський (тут йому респект, все в межах законодавства, чітко по часу, налаштованість на співпрацю). Були представники з Інституту модернізації змісту освіти дві панянки. І були гуру військової підготовки: завідувач кафедри військової підготовки Миколаївського національного університету іменi В.О.Сухомлинського – полковник запасу, кандидат історичних наук, доцент Анатолій Бахтін. Але  приїхав він зі своїм заступником з наукової роботи – лейтенантом запасу, кандидатом педагогічних наук, доцентом Віталієм Лелекою. Цей молодий перспективний вчений очолив

групу з підготовки програми рівня "Стандарт". А групу з профільного рівня очолив начальник обласного Волинського військового ліцею, полковник  Павло Боснюк. Були також представник Міноборони, визначні вчителі Захисту Вітчизни (переможці конкурсів, новатори, ветерани АТО), представник ветеранської організації афганців. Також на початок жвавого обговорення встиг і співробітник науково-дослідної частини історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, упорядник видання "Історія українського війська" Василь Павлов.
Свій висновок я зробив вже після завершення нашої зустрічі, коли пив фірмовий чай в ресторані "Східна кухня", куди я також намагався запросити своїх знайомих вчителів ЗВ, щоб провести якесь додаткове обговорення у неформальній обстановці. Але ніхто не погодився по гарячих слідах це робити, чому я здивувався. Всі поспішали і видно не запалились роботою, не надихнулись і цінами ресторану. Відгукнувся лише пан Гладковський, з яким ми продуктивно попрацювали. Зокрема я доніс до нього думку про необхідність робити і навчальну програму і змістовий матеріал сучасним і адаптовним до

реалій життя молоді, а не пострадянським нормативним документам та застарілим Статутам ЗСУ. Адже всім відомо, що майнове забезпечення кабінету Захисту Вітчизни сягає не більше 30 відсотків по Україні. До війська йдуть не більше 15 відсотків призовників строкової служби, бо втікають та ховаються. Військомати беруть участь у допризовній підготовці юнаків 1 з 10. Наприклад, у Львові єдиний випадок РЕАЛЬНОЇ участі був випадок, коли нещодавно військомат позичив макет АК для змагань у школі. І при цьому всьому ми маємо виконувати весь обсяг стройової, тактичної та вогневої роботи, яка забита в проект нової програми. Це НЕМОЖЛИВО! І у черговий раз ми готуємо НЕРЕАЛЬНУ програму. Звісно, є і зауваження до структури розділів. Як мене повідомили, тільки такі розділи можуть бути - мілітарні! А гуманітарний - лише один. І як я можу дати всю глибину патріотизму та героїки українського війська за 1-2 уроки? Мені дають можливість додати 20% - це плюс ще один урок, який я заберу з тактичної, де 26 уроків. Така ж ситуація зі змістом і кількістю годин була всі останні воєнні роки. Далі додали ще 0,5 годин. Щось змінилось? І при цьому НЕ ЙДУТЬ СЛУЖИТИ, а тікають. І до війська приходять ЗЕЛЕНІ непідготовані строковики. Бо програму орієнтують на військо та нормативи, а не на ПОТРЕБИ. Бо на пальцях не покажеш ні тактику, ні ттх зброї, ні нормативи не приймеш. І знання дають минулого століття. Хто чув норматив зі збирання-розбирання штурмових гвинтівок М-16 чи споряджання магазинів натівськими військовими?

Сирники в мароканському ресторанчику допомагали
обмірковувати зустріч

Просто він не поспішає споряджати магазини спокійно увечері після бою. Бо у нього їх 4-6 в бою.І він одиночними валить озброєних калашами ворогів з відстані 400-800 м. хоч цілий день, а ті не знають, хто стріляє, бо на калашах НЕМАЄ оптики і купність така, що натівцю не треба змінювати позицію, щоб вбивати. А про бронезахист я мовчу. От що, наприклад, писав наймаститіший серед всіх присутніх полковник Бахтін про стрілецьку зброю і про відсталість АК: "Серед багатьох причин, які призвели нас до сьогоднішнього невтішного становища, є певна ―заслуга тих, хто своїми невмілими та непомірними вихваляннями перетворили автомат Калашникова на ―ікону і готові сьогодні з піною у рота доводити, що кращого за цей автомат взагалі нічого в світі не може бути... Україні буде тяжко протиставити що-небудь американській стрілковій зброї, яка вже сьогодні значно ефективніша за нашу і має тенденцію в подальшому покращуватись. І мова йде не тільки про американську гвинтівку М16А1 під патрон 5,56 × 45 (до речі, він набагато потужніший, ніж

От з такими макетами я навчаю роботі у бойових двійках.

наш 5,45 × 39), але і про більш потужну зброю під патрон 7,62 × 51". А коли ми планували воювати з американцями? :) Це я також і про те, що глобальні системи безпеки і національну систему безпеки в новій програмі не знайти. А ми вже скасували позаблоковий статус і рухаємось до американців - у НАТО. Камо грядеші, панове?



Джерела інформації
1. Бахтін А.М. "Війни шостого покоління" 2008 р.  http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/history/2008/88-75-29.pdf