середа, 6 січня 2016 р.

Різдвяна зустріч з воєнкомом

Напередодні Різдва 6 січня зранку відбулась зустріч керівника Центру військово-патріотичного виховання Самооборони "Галичина" з військовим комісаром Львівської області полковником Миколою Садовським. Зустріч відбулась за сприянням керівництва обласної державної адміністрації, яка вже добре знає про проблеми патріотів, які працюють у школах та викладають предмет "Захист Вітчизни". Проблема головна - відсутність навчальної зброї та сучасних навчально-методичних посібників. Я спілкувався з воєнкомом з першого питання. Керівництво дуже схвально відгукнулось про особу нового керівника обласного військового комісаріату. Я не буду оцінювати його особисті якості, адже він на такій небойовій посаді новачок, але в армії він уже пенсіонер. От щодо враження так би мовити першого - то це справді військова людина.
Розмова пішла з розгляду мого листа за підписом 32 вчителів Захисту Вітчизни текст листа та відповіді чиновника військомату, яка була у стилі "ми не можемо нічого, ідіть до міністерства освіти... за зброєю" текст відповіді з військомату . Таке враження, що в міносвіти свій склад зброї! І полковник спочатку починає те саме співати - звертайтесь до міністерства і далі за текстом. Він же не знає всього і думає тут прийшов йовбак, якому немає що робити. Розповів я і про перевірки більше року тому з районного віськомату і складання акту про наявні військове засоби та майно у школах, і про скерування прохання про потреби у навчальній зброї до районних відділів освіти, і про лист Квіта просто до міністра оборони з проханням виділити необхідне майно для виконання державної програми допризовної підготовки юнаків для шкіл. Я зрозумів зі слів воєнкома, що не на часі робити деякі рухи, що не справа це військових комісарів. І тут я просто став підозрювати, що він таки дійсно частина системи армії... РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ, Я сказав, таке враження, що війна з Росією закінчиться і тоді стане на часі виділити навчальну зброю у школи? Вже доволі недоброзичливо, бо відчув запах совдепії і бюрократизму, я розповів новому воєнкому про те, що особисто в мою гімназію зброї не потрібно - маю три моделі радянської зброї АК, що я особисто зараз працюю над тим, щоб мої учні навчались на сучасній українській зброї "Форт-221". Я подарував йому каталог, яких є лише кілька у Львові з продукцією цього зброярського підприємства і який я взяв на цьому заводі, бо був на ньому тиждень тому - 30 січня. Домовився особисто про співпрацю з "Фортом", про що напишу у наступній публікації детальніше. Гадаю, що воєнкому було цікаво знати про прямий зв'язок звичайних цивільних патріотів з в/ч № А4558 у Ніжині, яка відома як виробник ММГ і гумострілів з "справжньої" бойової зброї. Полковник попросив контакти до командира частини, щоб взнати що і як. Воєнком також пообіцяв поговорити на цю тему з Полтораком. Хоча питання лише у НАКАЗІ. Бо і без розмови з будь-ким я знаю, що цього радянського залізяччя хоч греблю гати. А у Львівській області в школах лише 7 навчальних автоматів і з них 3 у Центрі Самооборони - у громадських активістів. Маючи прямий телефон до воєнкома (він вчинив як цивілізований керівник європейського рівня - дав візитку), я боюсь, що він у рішення цього питання не включиться - ініціатива карається, як каже армійська мудрість. Але від підтримки громади він відмовився, коли я запропонував йому допомогу волонтерам. Як сказав Садовський - "нє положено по уставу"! Я ледь не розсміявся йому у вічі, на фронті - положено, волонтери бувають аж на передку, куда апріорі "нє положено". Добровольці, яким "нє положено" воюють краще і екіпіровані давно ВОЛОНТЕРАМИ за останнім словом техніки. І у донецькому аеропорту кіборгам бути було "нє положено". А вони послали подалі весь генштаб, і лишились косити сепарів за честь та волю України!
Але всі ці аспекти військово-патріотичного характеру вилізли у такому завданні комісара як забезпечення 100% призову та мобілізаційних планів. А як забезпечити 100%, бідкався полковник? Звісно ж ніяк, бо молоді хлопці НЕ ХОЧУТЬ ЙТИ ДО ВІЙСЬКА, бо за два роки уроків Захисту Вітчизни вони не тримали зброї у руках, вони знають лише про біди армії та тупорилість служби у війську. А я це знаю, бо мій син зараз ТАМ служить. А скільки розказують ветерани, які вертаються звідти. От з цим і борються десятки однодумців-самооборонівців, правосеків, азовців та айдарівців, політиків і бізнесменів, щоб армія стала нормальною, щоб в ній ХОТІЛИ служити, щоб її боявся ворог. А щодо волонтерів, то полковник помиляється - у Міноборони діє Рада волонтерів, і Давид Арахамія там дає жару. Треба, до речі, йому про наші "качелі" з військоматом розповісти. Чекаємо розвитку подій. Перемога буде за нами! Бо з нами  Бог і Україна!

Немає коментарів:

Дописати коментар